Столипінська аграрна реформа на українських землях

Причини реформи

Зміст документа

Наслідки

1. Через 40 років після скасування кріпацтва селяни так і не отримали прав на землю, яка перебувала у власності громади.

2. Періодичні перерозпо-діли землі, кругова порука при сплаті податків дозволяла виживати найменш забезпеченим господарствам. Водночас, общинна система стояла на перешкоді подальшому розвитку сільського господарства, стримуючи ініціативу селян-підприєм-ців.

3. Масові селянські виступи 1902 – 1903 рр., подальше зростання активності селянства в роки революції свідчили про загострення протиріч в аграрній сфері.

4. Зруйнування сільської общини мало призвести до створення міцного прошарку заможних господарств, опори держави на селі.

Указ 9 листопада 1906 р. «Про вихід селян із громади»:

1. За бажанням селяни могли виходити з общи- ни на хутори, знищивши черезсмужжя та об’єднавши відрізки землі у «відруб».

2. Там, де перерозподіл землі не відбувався 24 роки, селяни автоматично ставали власниками землі.

3. Не дозволялось купувати у селян понад 18 дес. землі.

4. Уряд заохочував переселення селян на вільні землі за Урал, де їм надавалося 15 га землі на господаря і 45 га – на членів родини.

• В Україні аграрна реформа досягла найбільшого успіху: на Правобережжі–50,7%, у Південній Україні–34,2%

господарів вийшли з общини (в 40 губерніях Європейської Росії – 24%).

• Посилився процес диференціації села, зросла кількість середняків, на 29% знизилися темпи розорення селянства.

• В Українських губер-ніях майже на мільйон десятин збільшилися посівні площі.

• На селі зберігалося два мільйоні малоземель-них низькопродуктивних господарств, одночасно в руках поміщиків залишилося понад 10 млн. орної землі, що призвело до збереження соціального напруження в суспільстві.

• Основну проблему – ліквідацію поміщицького землеволодіння – реформа не розв’язала.

Особливості проведення аграрної реформи на Україні

• Процес закріплення землі у приватну власність проходив швидше, ніж в інших районах Росії.

• Землеволодіння в Україні було менш поширене і не мало стійких традицій серед селянства, як у центральних губерніях Росії.

• Найбільш інтенсивно процес насадження хуторів проходив у степовій зоні.

• Реформа сприяла розвитку товарних відносин у сільському господарстві і перетворенню України в житницю Європи. Українська пшениця становила понад 40% загальноросійського експорту .

• Майже вся земля перейшла у власність селян на правобережній Україні і на Полтавщині.

• Реформа сприяла зміцненню в Україні позиції заможного селянства, подальшому розшаруванню українського села.

• Переселенська політика не дала бажаного результату. У 1911 році в Україну повернулося близько 70% переселенців.

• На селі розгорнувся кооперативний рух, що допомагав підприємцям продавати на більш вигідних умовах свої сільськогосподарські продукти і здобувати сільськогосподарське знаряддя.