6.)Літературний жанр (фр. Genre — рід, вид) — тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури.

Египет

Месопота-мия

Индия

Китай

Греция

Рим

наука

• Складання сонячного календаря, що складається з 365 днів і підрозділявся на періоди: "повені", "виходження" і "сухість" • Винахід водяного годинника з градуюванням часу на внутрішній стінці судини • "Прив'язка" календарного нового року до астрономічного явища (поява Сіріуса на уранішньому піднебінні) і початку розливу Нила 19 липня • Угрупування зірок в сузір'я, що отримали найменування по тваринах, контури яких вони нагадували ("бика", "скорпіона", "крокодила" і тому подібне),

Безліч джерел свідчать про високі астрономічні і математичні досягнення, їх будівельному мистецтві .Оні автори прадавнього календаря, рецептурного довідника, бібліотечного каталога. Проте, мабуть, найвагомішим вкладом в світову культуру є «Оповідь про Гильгамеше» («все що бачив») — прадавня на землі епічна поема.

Астрономія, Староіндійський календар?, Медецина, Камасутра(не жарт), математика.

На основі трудів вавілонських вчених отримала подальший розвиток астрономія.

Досить рано стали узагальнюватися медичні знання. Дикеарх склав карту світу. Ератосфен з Кірени обчислив довжину екватора Землі, отримавши результат, близький до правильного (при цьому вчений виходив із гіпотези про кулясту форму Землі). Вивчалися вулканічні й метеорологічні явища, були відкриті мусони та їх практичне значення. Помітно просунулося вивчення людини.

Давньоримська наука дістала у спадок низку грецьких досліджень, але на відміну від них (особливо у сфері математики та механіки) набула переважно прикладного характеру. Через це всесвітнє розповсюдження здобули саме римська нумерація та юліанський календар. У той же час характерною рисою римської науки були виклад наукових питань у літературно-цікавій формі. Особливого розквіту досягли юриспруденція та сільськогосподарські науки, багато творів було присвячено архітектурі, містобудівній та військовій техніці.

Техника

жорно для помелу муки, календар. Човни, КОЛІСНИЦІ

Головним будівельним матеріалом в Месопотамії була цеглина, яка люди до цього часу вже навчилися не лише обпалювати але і глазуріровать. Як база для всіх споруд виступали високі багатометрові стіни, зовнішня сторона яких мала всілякі виступи, а верх закінчувався зубчастими кватирками.

Багато древніх манускриптів містять технічні подробиці древніх апаратів із словами, які в переведенні означають "тяга", "графить", "покриті міддю котушки", "кристалічні індикатори". Рясніють детальними інструкціями по управлінню віманамі.

Чотири великі винаходи стародавнього Китаю — так в однойменній книзі знаменитий дослідник китайської культури Джозеф Нідем охрестив винайдені в Середні віки папір, друкарство, порох і компас. Саме ці відкриття сприяли тому, що багато напрямків культури і мистецтв, раніше доступні лише багатіям, стали надбанням широких мас. Винаходи стародавнього Китаю зробили можливими й далекі подорожі, що сприяло відкриттю нових земель.

Близько 400 року до н.е. правитель Сиракуз зібрав до себе всіх кращих учених Греції, щоб вони по його вказівці спорудили знаряддя для захисту і нападу. Розвиток античної бойової техніки почався з удосконалення лука і пращі. У цей період був винайдений гастрафет — «зброя, що натягується за допомогою живота». Це був попередник арбалета. Гастрафет мав лук, тятиву і жолобок для стріли. З гастрафета розвинулася катапульта, а з первісної пращі — механічна праща (онагр і фрондібол).

У I ст. до н. е. римляни починають широко використовувати бетон, який винайшли наприкінці III ст. до н. е. То була міцна цементна суміш з пуцолану, яка незабаром витіснила мармур з позиції провідного римського будівельного матеріалу та зробила можливими багато зухвалих архітектурних схем. Також у I ст. до н. е. Вітрувій написав трактат «De architectura», вірогідно, першу наукову працю з історичної архітектури. Наприкінці I ст. до н. е. Рим також починає використовувати видування скла, невдовзі після його винаходження в Сирії у 50 р. до н. е. Після того, як Луцій Корнелій Сулла привіз із грецької кампаній зразки мозаїки, вона полонила серця римлян.

Письмен-ность

Язык древних египтян известен исследователям по большому количеству сохранившихся надписей иероглифическойписьменности, выполненных на камне и папирусах.

В Древнем Египте использовали три системы письма: иероглифическую, иератическую и демотическую. Иероглифическая система, изобретенная за 3000 лет до н.э., представляет собой самую раннюю форму древнеегипетской письменности. Ее элементами являются картинки, или пиктограммы, а использовалась она для религиозных текстов. Иератическое письмо - это упрощенная, скорописная форма иероглифического, употреблявшаяся при составлении юредических и деловых документов. Демотическое письмо, еще один вид скорописи, возникло примерно в 600г. до н.э.

лист в Нижній Месопотамії виникав як система об'ємних фішок або малюнків. Малювали на пластичних плитках з глини кінцем очеретяної палички. Кожен знак-малюнок позначав або сам змальований предмет, або будь-яке поняття, що зв'язувалося з цим предметом.

Це одна з найскладніших загадок археології: над малюнками, символами і знаками так званої писемності долини Інду вже більше 130 років ламають голови археологи, лінгвісти і математики. Прямокутники, зубчасті лінії, складні геометричні орнаменти — знаки писемності Інду, виявлені на маленьких глиняних табличках, багатообразні.

У 2 тис. до н.е. в Китаї було створено незалежну від вимови ієрогліфічну писемність, завдяки чому носії численних мовних діалектів, не розуміючи усного мовлення, легко могли спілкуватися у письмовій формі. Найдавнішою пам’яткою китайської літератури є книга пісень “Шицзин” (XI–VI cт.ст. до н.е.).

У IX—VIII ст. до н. е. греки запозичили у фінікійців алфавіт і на його основі склали свою азбуку. Вона мала двадцять чотири літери для голосних і приголосних звуків. Греки писали на папірусі, який привозили з Єгипту. Папірус згортали в сувої і вкладали в циліндричний чохол. Така книга звалася «бібліон», бо папірус привозили з міста Бібл. Звідси походить слово «Біблія», що грецькою означає «книги».

На сувоях папірусу записували історичні твори, праці філософів, поезії. Папірус був дорогий, тому в повсякденні греки писали на дерев'яних табличках, покритих тонким шаром воску. Літери видряпували на табличках металевою паличкою з гострим кінцем, що називається стиль. Другий кінець стиля був тупий, ним стирали написане раніше. Від грецької палички-стиля походить наше слово «стиль» у значенні «манера письма».

Образова-ние

Лише діти фараонів і сини із знатних пологів відвідували школу. Дівчатка залишалися удома зі своїми матерями, що учили їх домашньому господарству, приготуванню їжі, прядінню і ткацтву. Селянських дітей теж учили удома, їм з раннього віку належало працювати в полі, доглядати посіви і пасти домашніх тварин. Рибаки також передавали своє уміння дітям.

Спочатку шкільне вчення служило для підготовки писарів. Пізніше едубби, перетворюючись на центри культури і освіти, набували певної автономії. При них виникали крупні книгосховища, наприклад бібліотеки в містах Ніппур (2-е тисячоліття до н. е.) і Ассур (1-е тисячоліття до н. е.). У фондах цих сховищ налічувалися десятки тисяч табличок. Вчення було платним. Розмір плати залежав від авторитету вчителя. Щоб заручитися особливою увагою педагога, батьки робили йому підношення.

Найбільшими соціальними привілеями користувалися брахмани. Кшатрії - професійні воїни - в мирний час містилися коштом держави. Вайшьі відносилися до вільної трудової частини населення. Шудри не мали жодних прав, а лише одні обов'язки. Абсолютно жалюгідне існування тягнули нащадки дравідов - т.з. парії.

У древньому Китаї існували як державні школи, так і приватні. Державні створювалися за рахунок казни в кожному адміністративному окрузі, але їх часто не вистачало, тому широкого поширення набули і приватні учбові заклади, в яких вчення було платне. У школах до вчителів відносилися з особливою пошаною, вчитель вважався головною особою, до якої всі учні відносилися з трепетом.

Існували приватні і державні учбові заклади. На структурі освіти відбивалися політичні відмінності між полісами. У визнаному центрі освітництва — Афінах — з їх демократичним республіканським ладом оформилася наступна система навчання.

Після домашнього виховання хлопчики з семи років починали вчитися у нижчій школі, що називалася дідаксалеон (від грецького «дідактікос» — повчальний). Тут навчали грамоті, літературі, починаючи з Гомера, музиці, арифметиці, малюванню.

У V ст. до н. е. з'явилися елементарні («елементарний» в перекладі з латині — основний) школи, де навчалися головним чином діти вільних. Заможні батьки надавали перевагу домашньому навчанню. У II ст. до н. е. виникли граматичні та риторські школи. Тоді ж і зародився прообраз сучасної освіти: діти проходили три стадії освіти – початкову, середню і вищу. Риторські школи були своєрідними вищими учбовими закладами (ораторське мистецтво, правознавство, філософія, поезія).

Архитек-тура

Архітектура Давнього Єгипту відома нам по спорудженнях гробниць — піраміди Гизи, храмових і палацових комплексів — храм Луксорський, палаци Амарни. Найвідомішими пірамідами є Великі піраміди на плато Гиза (піраміди Хеопса, Хефрена і Мікеріна).

Основний тип будівель був кріпосним, палацовим або релігійного призначення, жителі Древньої Месопотамії будували величезні храми із ступінчастими баштами — зіккуратамі. Ета характерна для архітектури Древньої Месопотамії особливість зародилася до кінця VI тисячоліття до н.е., і саме так по легенді виглядала знаменита Вавілонська Башта. Так само Месопотамія подарувала нам одне з чудес світу — Висячі Сади Семіраміди.

Пещерная архитектура имела место как в северном стиле - стиле Нагара, так и в южном - стиле Дравида. Настоящим шедевром среди памятников пещерной архитектуры Индии является комплекс храмов в Аджанте, состоящий из 29 пещер, соединённый между собой. Строительство велось на протяжении нескольких веков и закончилось в девятом веке нашей эры. Крупнейший пещерный храм Тин Тхал находится в системе храмов Эллора, находящихся неподалёку от Аджанта. Храмы Эллора включают в себя 34 буддийских и индуистских храма, высеченных в базальтовой породе. мавзолей Тадж-Махал , мавзолей Хумаюна.

Широко відомі стародавні китайські монументальні споруди – Великий канал, що будувався протягом багатьох віків, та Велика китайська стіна, завдяки якій китайці намагалися захиститися від зовнішніх ворогів. З розповсюдженням буддизму в Китаї було побудовано багато храмів. Вони або висікалися у скелях, або мали традиційний для Китаю вигляд пагод. Значною мірою китайська буддистська архітектура й скульптура зазнали впливу індійських традицій, оскільки саме в Індії і з’явився буддизм. Це обумовлено й тим, що для будівництва храмів і створення статуй часто запрошувалися індійські майстри.

Найважливішим завданням архітектури у греків, як і всякого взагалі народу, було будівництво храмів. Воно породило і виробило художні форми, які перейшли потім до споруд всякого роду. У все продовження історичного життя Греції її храми постійно зберігали одного і того ж основного типа, згодом засвоєного і римлянами. Грецькі храми ніскільки не походили на храми Єгипту і Сходу: це були не колосальні, вселяючі релігійний страх таємничі капіща грізних, жахливих божеств.

Більшість споруд в початкову пору існування Римської держави робилося у видах суспільної користі. Такі були канали для асенізації міста, з головним тунелем - великий клоакою (Cloaca maxima), переносить воду і нечистоти з низинних частин Риму в Тібр, прекрасні дороги, між іншим Via Appia, чудово вимощена великими, щільно пригнаними камінням, акведуки, Мамартінская в'язниця і перший базиліки.

Религия

Релігія Єгипту прошла за 3000 років тривалу дорогу розвитку від фетишизму і тотемізму, до політеїзму і монотеїстського мислення. У Єгипті була вперше сформульована концепція єдинобожності — фараон Ехнатон зробив спробу релігійної реформи, метою якої було централізувати єгипетські культи довкола бога Сонця Атона.У різні періоди найбільш шанобливими були божества Ра і пізніше ототожнюваний з ним Амон, Осиріс, Ісида, Сет, Пташок, Анубіс.

Релігійні представлення жителів Древнього Двуречья являли собою досить складну, багатошарову систему вірувань і культів. Це було пов'язано з наявністю великої кількості самостійних релігійних центрів, кожен з яких був присвячений своєму місцевому божеству або декільком божествам.

Ведійськая культура створила відразу дві великі релігії Сходу – індуїзм і буддизм. Індуїзм бере свій початок з Вед. Саме Веди — перші і головні священні книги індуїзму. Древній індуїзм відрізняється від сучасного. Але це різні стадії однієї релігії. Індуїсти вірили не в одного бога, а почитали багато.

Конфуціанство та даосизм були скоріше морально-етичні вчення, аніж релігійні вірування. Людина Стародавнього Китаю вважала себе частиною Всесвіту, підпорядкованою загальним законам, тому прагнула не розпоряджатися природою, а вкорінюватися у ній.

Грецька релігія складалася в егейськую епоху і, поза сумнівом, випробувала вплив кріто-мікенських культів з їх жіночими божествами. Як у всіх древніх народів, у греків були місцеві громадські культи, боги-заступники окремих міст-полісів, землеробські боги.

За часів Римської республіки, римська релігія була організована у чітку систему жрецьких колегій. Найвищим органом цієї ієрархії була Колегія понтифіків, а її верховний жрець, Великий понтифік (лат. Pontifex Maximus), був головою державної релігії. Фламіни обслуговували культи численних богів, а авгурам було доручено проводити ауспіції; Священний цар виконував релігійні обов’язки вигнаних царів; квідецімвірам було доручено трактувати Сивілині книги та опікуватися культами неримських божеств.

Литерату-ра

Література Давнього Єгипту — література, написана на єгипетській мові з фараонного періоду Давнього Єгипту до кінця римського панування. Разом з шумерською літературою вважається першою літературою світу[1]. у літературну творчість входили похоронні тексти, послання і листи, релігійні гімни і вірші і пам'ятні автобіографічні тексти, що розповідають про кар'єри видатних вельмож.

При розкопках міста Ніневії учені знайшли цілу бібліотеку пануючи Ашшурбаніпала, в якій було 30 тисяч глиняних табличок. Коли в давнину, під час штурму міста, палац разом з бібліотекою згорів, таблички збереглися. У глиняних «книгах» учені прочитали легенди і пророкування, укази царів, господарські документи, відомості по медицині, географію, математиці і багато що інше.

Все духовне життя древніх індійців створювалося на основі Вед. Тому індійську культуру I тисячоліття до н.е. називають ведійськой культурою. Окрім Вед, індійська культура створила безліч всіляких творів. Всі вони були написані на санскриті. Багато хто з них входить в скарбницю усесвітньої літератури. Древня Індія вікипедія. Перше місце в цьому ряду належить великим поемам «Махабхарата» і «Рамаяна».

Це твори китайського фольклору, які збирали державні чиновники, щоб дізнатися про ставлення народу до влади. Пісні не тільки прославляли хороших правителів, а й висміювали тих, хто не піклувалися про своїх підданих.

З міфологією, її сюжетами і образами пов'язане дуже раннє формування давньогрецької літературної традиції. Розвиток окремих сфер культури не завжди відбувається рівномірно. Так, у Давній Греції вершини поетичної творчості були досягнуті набагато раніше, ніж склалися класичні наука, освіта і мистецтво. Приблизно у VIII столітті до н. е. Гомер написав свої епічні поеми — «Іліаду» і «Одіссею».

римська література деякий час розвивалася під впливом грецькою, з якою римляни познайомилися в III ст до н, е., коли грецькі міста південного побережжя Італії перейшли під владу Риму.

быт

Більшість древніх єгиптян були землеробами, прив'язаними до землі. Їх житла були збудовані з цеглини-сирцю для збереження прохолоди в полуденну жару. Кожен будинок мав кухню з відкритим дахом, в якому поміщалося жорно для помелу муки і невелика піч для випічки хліба. Стіни фарбували в білий колір і могли бути завішені льняними килимами. Підлоги покривалися очеретяними килимками, а дерев'яні стільці, ліжка і столи складали меблі.

На ранніх етапах становлення культури люди вирощували пшеницю, просо – традиційний рис з’явився пізніше. З давніх часів китайці використовували тяглову худобу та знаряддя для орання землі. Досить рано, в середині 2 тис. до н.е., вони стали виготовляти бронзу, а через деякий час і залізо. Бронзовий посуд китайці прикрашали зображеннями драконів та птахів, навчилися також виготовляти міцні тканини з нитки тутового шовкопряда.

Серед посуду, що призначався для зберігання запасів провізії, піфос посідає перше місце по своїй величині. Це кругла глиняна посудина без ніжок, що кінчалася внизу або загостреним кінцем, або плоским дном.

Для освітлення й обігрівання кімнат греки вже із часів Гомера користувалися жаровнями на високих ніжках для спалювання сухих дров або стружок. Столи використовувалися тільки для того, щоб під час їжі ставити на них посуд. Їх робили квадратними, круглих або овальними, на трьох ніжках або на одній і в загальному вигляді вони походили на наші.

Життя у римській державі вирувало навколо міста Риму, розташованого на семи пагорбах. У місті була велика кількість монументальних споруд, таких як Колізей, Форум Траяна та Пантеон; існували фонтани із свіжою питною водою, яка постачалася за допомогою акведуків, також були театри, гімназії, банні комплекси із бібліотеками та магазинами, ринкові площі та функціонуюча каналізація. На всій території держави житлова архітектура коливалася від скромних будинків до заміських вілл.