психология / 37

37) Сутність соціальної перцепціі, її особливості, види.

Перцепція — процес і результат сприйняття людиною явищ навколишнього світу і самого себе.

Соціальна перцепція — сприйняття, розуміння і оцінка людьми соціальних об'єктів: інших людей, самих себе, груп, соціальних общностей і так далі Соціальне сприйняття включає сприйняття міжособове, самовосприйняття і сприйняття міжгрупове. У вужчому сенсі соціальну перцепцію розглядають як міжособове сприйняття: процес сприйняття зовнішніх ознак людини, співвідношення їх з його особовими характеристиками, інтерпретація і прогнозування на цій основі його вчинків.

Виникнення й успішний розвиток міжособистісного спілкування можливі лише у тому випадку, якщо між його учасниками існує порозуміння. Те, в якій мірі люди відбивають риси і почуття один друга, сприймають і розуміють інших, а ще через неї і себе, багато у чому визначає процес спілкування, відносини, які складаються між партнерами, і способи, з допомогою що вони здійснюють спільну діяльність.

Отже, процес пізнання й розуміння однією людиною іншого постає як обов'язкова складова частина спілкування, умовно може бути названа перцептивною стороною спілкування.

Соціальна перцепція — одне з найбільш складних та важливих понять соціальної психології.

Соціальна перцепція — складне, багатоскладне поняття, яке намагається пояснити унікальне явище пізнання й розуміння людьми одне одного.

« соціальна перцепція » охоплює все те, що прийнято позначати різними термінами і вивчати окремо, намагаючись потім із шматочків зліпити цілісну картину психічного світу людини:

— власний процес сприйняття спостережуваного поведения;

— інтерпретацію які сприймаються в термінах причин поведінки й очікуваних последствий;

— емоційну оценку;

— побудову стратегії власного поведінки.

Розглянемо, як у загальному вигляді розгортається процес сприйняття одною людиною (назвемо його спостерігачем) іншої (спостережуваного). Спостерігаються доступні зовнішні ознаки, серед найбільш інформативних є зовнішній вигляд (фізичні якості плюс «оформлення» зовнішності) і поведінка (які скоювалися дії і експресивні реакції). Сприймаючи ці ознаки, спостерігач належним чином оцінює їх і робить деякі умовиводи (часто несвідомо) про психологічні властивості партнера зі спілкування. Сума приписаних властивостей дає необхідну можливість сформувати певне ставлення до іншого, яке найчастіше має емоційний характер і розташований у межах «подобається — не подобається». Із згаданих психологічних властивостей спостерігач робить певні висновки про те, якої поведінки від нього можна очікувати.

Отже, соціальна перцепція — це важливий психологічний процес, що охоплює сприйняття зовнішніх ознак людини, співвіднесення його з його особистісними характеристиками, інтерпретацію та прогнозування його вчинків.

Соціальна перцепція забезпечує взаємодію людей, багато у чому визначає характер людини, оскільки поведінка, що виникає внаслідок процесів сприйняття й інтерпретації, служить початком перцептивних процесів щодо його партнера.

Так, крок по кроку вибудовується взаємодія. За суттю, результати суб'єктивної оцінки партнера є основою для побудови поведінки стосовно нього.

Традиційно прийнято виділяти три складові соціально перцептивного процесу:

• суб'єкт,

• об'єкт і

• ситуація сприйняття —

Існує два види соціальної перцепції :

• безпосередньо перцептивний (сприйняття й слухання іншої людини)

• емпатійний (особлива проникливість у світ почуттів іншої людини).

Провідну роль в особистісно-орієнтованому спілкуванні відіграє культура слухання. Наприклад, у взаємодії зі студентами використовуються два види слухання: активне та емпатійне. Викладач, застосовуючи активне слухання, намагається визначити вміння студента відображати зміст навчальної інформацій. Він уточнює інформацію, яку хоче донести студент, за допомогою додаткових запитань. При цьому використовує такі способи активного слухання: перефразування (повторення важливих моментів вислову своїми словами з метою уточнення інформації); резюмування (відтворення слів партнера в скороченому вигляді з метою підбиття підсумків); розвиток ідеї (виділення з вислову логічного наслідку з метою швидкого просування в бесіді вперед, що надасть можливість отримати інформацію без прямих запитань).

Емпатійне слухання дозволяє переживати ті почуття, які переживає партнер. Підтримуючи емпатійне слухання, викладач має зрозуміти емоційний стан студента, точно розпізнати почуття або емоцію, яка стоїть за висловом, а також продемонструвати, що його почуття не тільки зрозуміли, але й прийняли. Емпатійне слухання допомагає нейтралізувати схильність викладача до оцінки особистості та запобігає утворенню бар’єрів діалогічного спілкування.