психология / 19

19) ???? Загальна схема розгляду особистості в соціумі.

У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості, знання, вміння, відповідні навички, що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин.

Соціалізація відбувається як за умов стихійного впливу на особистість різних обставин життя, так і за умов цілеспрямованого формування особистості. Завдяки активності людини її життєвий шлях, відображення нею соціально-психологічної реальності перетворюється в складну двосторонню взаємодію особистості та соціального життя.

З погляду соціальної психології активність індивіда зумовлена людською потребою належати до соціуму, сприймати, оцінювати й осмислювати його, ідентифікувати себе із конкретною соціальною групою.

Основа соціально-психологічного розуміння соціалізації особистості грунтується на характеристиці соціально-психологічного типу особистості як специфічного утворення, продукту соціально-психологічного відображення соціального життя, соціальних відносин.

У соціології особистість як суб’єкт існування визначається неоднозначно.

• При характеристиці основних позицій у дискусії про предмет соціології особистості говориться про те, що одна з них розуміє переважно під задачею дослідження саме особистість, хоча й добавляє при цьому, що особистість має розглядатись у контексті групи. Але так або інакше акцент було зроблено на особистість в соціумі, на її соціально зумовлені характеристики, на формування в ній визначених якостей у результаті соціального впливу тощо.

• Разом із тим друга позиція в дискусії ґрунтується на тому, що для соціології особистість – зовсім не головний об’єкт дослідження, оскільки сам “замисел” існування цієї особливої галузі соціологічного знання складається в тому, щоб вивчати соціальні групи.

В роботах Б.Д. Паригіна модель особистості, котра повинна зайняти місце в системі соціальної психології особистості, припускає поєднання двох підходів: соціологічного й загальнопсихолоігчного.

Соціологічний підхід характеризується тим, що у ньому особистість розглядається переважно як об’єкт соціальних стосунків, а

Загальнопсихологічний – тим, що тут акцент робиться лише на “всезагальних механізмах психічної діяльності індивіда”.

В.А. Ядов, відмічаючи специфіку соціологічного інтересу до особистості, вбачає її у тому, що для соціології особистість сприймається не як індивідуальність, а як обезлічена, деперсонізована особистість, як соціальний тип. Але конкретні люди є носіями суспільних стосунків. Зрозуміти зміст та механізм дії законів суспільного розвитку неможливо без аналізу дій особистості.

Розбіжності у трактуванні особистості стосуються, також, уявлення про структуру особистості. Менше всього згоди існує з питання про те, включаються чи ні в особистість індивідуальні психологічні відмінності.

Багатогранність поняття особистості призводить до того, що

• одні розуміють під особистістю конкретного суб’єкта діяльності в єдності його індивідуальних властивостей і його соціальних ролей, а

• інші розуміють особистість “як соціальну властивість індивіда, сукупність інтегрованих у ньому соціально важливих рис, що утворились у прямій та непрямій взаємодії даної особи з іншими людьми і роблять його, у свою чергу, суб’єктом праці, пізнання й спілкування” (І.С. Кон).

Соціальна поведінка особистості .

В процесі діяльності людина, з одного боку, інтегрує соціальні відносини навколишнього середовища, а з другого - виробляє своє особливе ставлення до оточення, стратегію соціальної поведінки.

Елементами соціально-психологічної поведінки особистості є:

• соціально окреслена мета її діяльності;

• соціальні статуси, позиції і виконувані соціальні ролі;

• зумовлені статусами і ролями очікування;

• норми і цінності (культура), якими вона керується в процесі діяльності;

• соціокультурна, психологічна програма поведінки;

• система знаків, яку вона використовує;

• соціально-психологічне відображення, соціальних відносин;

• сукупність знань;

• рівень освіти і спеціальної підготовки;

• комунікативний потенціал;

• особистості механізми регуляції соціального процесу;

• активність і ступінь самостійності в прийнятті рішень.

Становлення особистості в соціумі з погляду соціальної психології неможливе поза суспільними відносинами, поза взаємодією з групою, спілкуванням і діяльністю.