1. Дайте стислу характеристику видів образотворчого мистецтва (ом).

Образотво́рче мисте́цтво — мистецтво відображення сущого у вигляді різних образів, зокрема таких як художні образи на площині (графіка, живопис) та в просторі (скульптура). Образотворче мистецтво у сукупності своїх видів створює реальну картину життя людини та природи, а також наочно втілює ті образи, які є наслідком людської фантазії.

Види ом:

• Графіка (станкова та книжкова)

• Живопис (станковий і монументальний)

• Скульптура (станкова, монументальна та монументально-декоративна)

• Медальєрне мистецтво

• Декоративно-ужиткове мистецтво

Основними видами ОМ є живопис, скульптура і графіка.

Графіка

Графіка (нім. Graphik, грец. graphikos «написаний») — різновид образотворчого мистецтва, що зумовлюється специфічними засобами зображення: лініями, штрихами, крапками і плямами на поверхні, основою якої, зазвичай, виступає білий папір. Основні кольори – чорний та білий.

Графіка поділяється на наступні різновиди: станкова, книжкова, плакатна, прикладна, архітектурна.

Найбільш давнім і традиційним різновидом графіки залишається малюнок. Основою для малюнку слугували вологий пісок, пласке каміння, волога глина. З часом малюнки перенесли на керамічні вироби і тканини. В Давній Греції головними виразними якостями графіки були лінії і сілуети (античний чорнофігурний вазопис, червонофігурний вазопис ).

Ускладненння графіки йшло разом з винаходом нових фарб - акварелі, гуаші, пастелі, темпери.

З часом ускладнилися засоби друкованої графіки - офорт, літографія, ліногравюра тощо. Малюнки геніїв від італійського Відродження і бароко до майстрів сучасності (малюнки Леонардо да Вінчі (автопортрет), Боттічеллі, Рафаеля, Мікеланджело, Босха і Грюневальда, Рембрандта.

Живо́пис

Живо́пис (маля́рство, фр. peinture, англ. painting) — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом. Живо́пис називають царем мистецтв.

Найбільш поширені твори живопису, виконані на пласких або майже пласких поверхнях, таких як натягнуте на раму полотно, папір, поверхні стін і т.д. До живопису відносять і виконані фарбами зображення на посуді.

Станковий живопис – картини.

Монументальний живопис – фреска, мозаїка, вітраж.

Вітраж (фр. vitrage, від лат. vitrum — скло), орнаментальна, або сюжетна декоративна композиція зі скла та інших матеріалів, що пропускають світло. Мозаїка – картини набрані із шматочків кольорового каменя або непрозорого скла.

Розрізняють жанри живопису: портрет, пейзаж, інтер’єр, панорама, натюрморт, батальний, історичний, побутовий жанри.

Основними видами техніки живопису є:

• темпера (водяна фарба, що виготовляється шляхом змішування пігменту і яєчного жовтка з дистильованою водою)

• фреска (техніка настінного малярства, що наноситься на сиру штукатурку)

• малювання тушшю, розвилося в Китаї з каліграфії періоду Сунь і дуже популярне в Японії з 15 століття;

• масляна фарба, на основі рослинних олій (лляної, горіхової), виникла на півночі Європи в 15 столітті;

• акварель, фарба, що містить гуміарабік і гліцерин, розчинений в воді, метод розвився в 15-17 століттях;

• акрилові фарби, синтетичні пігменти, отримані після Другої Світової війни, дуже стійкі і яскраві.

Скульптура (від лат. sculpo — вирізаю, висікаю) — ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин, її головні жанри — портрет, історичні, побутові, символічні зображення, анімалістичний жанр.

Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробка силуету, фактури, у деяких випадках також кольору.

Розрізняють круглу скульптуру (статуя, група, статуетка, погруддя), яку можна розглядати з різних сторін, і рельєф (зображення розміщене на площині фону).

Монументальна скульптура (пам'ятник, монумент) пов'язана з архітектурним середовищем, вирізняється значущістю ідей, високим рівнем узагальнення, великими розмірами; монументально-декоративна скульптура включає всі види оздоблення архітектурних споруд і комплексів (атланти, каріатиди, фризи, фронтонна, фонтанна, садово-паркова скульптура); станкова скульптура, не залежить від середовища, має розміри, близькі до натури чи менші, і конкретний поглиблений зміст.

Медальєрне мистецтво — мистецтво виготовлення монет і медалей, гравіювання штампів(матриць)для відбитків. У медальєрному мистецтві широко використовують герби, алегорії, девізи, написи, рік виготовлення, портрети, орнаменти, риб або птахів, зображення тварин.

Театрально-декораційне мистецтво, або Сценографія — її завданням є оформлення простору сцени і надання візуальної оправи театральній виставі за допомогою пластично-малярських засобів та світлових ефектів.

Декоративно-ужиткове мистецтво — один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Поділ декоративно-ужиткового мистецтва на жанри здійснюється за призначенням предмета — меблі, одяг, посуд тощо, за технікою виконання — різьблення, ткацтво, розпис, за матеріалом — дерево, кераміка, текстиль, камінь, метали, пластмаси, скло, порцеляна, папір та ін.

В рамках сучасності ми маємо еволюцію стилів і напрямків в образотворчому мистецтві, як приклад виникнення нових різновидів – фотогра́фія, принт-дизайн, веб-дизайн, рекламний дизайн тощо, а також проникнення ОМ в інші види мистецтва – театр, кіно, література.