modul_ОЗМ_1 / 3

3. Назвіть найхарактерніші риси образотворчого мистецтва доби середньовіччя. Підкрепіть це прикладами.

Оцінка середніх віків у науці змінювалася. Гуманісти епохи Відродження і просвітники XVIII ст. (Дідро, Вольтер, Монтеск'є) називали їх “темними віками”, писали про глибокий занепад культури. На противагу їм романтики XIX ст. ідеалізували середньовіччя, були схильні бачити в ньому втілення вищої моралі. В середні віки в порівнянні з античністю виявилися загубленими багато досягнень культури, але в той же час зародилися нові риси культури.

Творчість митців середньовіччя залишила людству невмирущі художні цінності. Особливо вагомими були досягнення образотворчого мистецтва.

1) Найважливішою особливістю середньовічної культури є особлива роль християнського віровчення і християнської церкви. В умовах загального занепаду культури відразу після руйнування Римської імперії лише церква протягом багатьох століть залишалася єдиним соціальним інститутом, загальним для всіх країн, племен і держав Європи. Виняткова роль релігії в середні віки відсунула людину на другий план, оскільки головним було служіння в ім'я Бога, великий космічний союз, і людина була підпорядкована чітко визначеним законам.

Особливості образотворчого мистецтва середньовіччя в тому, що воно розраховане на сприйняття в просторі глибоко релігійного і символічного менталітету. Для середньовічної свідомості культура перш за все виражала душу людини, наближала людину до Бога. Простір церков виглядав так, як описувалося в Біблії і проповідях священиків. Навіть живопис перш за все був словом, як сама Біблія. Як приклад - храм Св. Софії у Константинополі (532–537 рр.). Його називають восьмим чудом світу, він є найграндіознішим за замислом і технікою будівництва у середньовічному світі. Гігантський купол храму, багате оздоблення стін і підлоги храму мармуровими плитами, різнокольорові мозаїки підкреслюють його велич і створюють відчуття свята.

Вплив церкви, що намагалася підпорядкувати собі все духовне життя суспільства, визначив обличчя середньовічного мистецтва Західної Європи. Основним зразком середньовічного образотворчого мистецтва були пам'ятники церковної архітектури. Головним завданням художника було втілення божественного початку, а зі всіх відчуттів людини віддавалася перевага стражданню, бо, по вченню церкви, це - вогонь, що очищає душу. З незвичайною яскравістю середньовічні художники змальовували картини страждань і лих.

Архітектура відповідає середньовічним уявленням про замкнуту теоцентричну світобудову.

На Сході (Візантія) народився так званий центричний тип храму, коли центральне приміщення робилось великим і, як правило, перекривалося куполом. Купол, будучи для віруючих уособленням раю небесного, був присутній як елемент будь-якого храму.

У західній художній культурі відрізняються два архітектурні стилі.

- Перший напрям - романське мистецтво( 10-12ст.) Поняття "романський" походить від слова "римський", в архітектурі культових будівель романська епоха запозичувала основоположні принципи цивільної архітектури. Романське мистецтво відрізнялося простотою, величністю. Романські монастирські церкви Європи дуже різноманітні по своєму пристрою і прикрасі. Але всі вони зберігають єдиний архітектурний стиль, церква нагадує фортецю, що природно для бурхливого, тривожного часу раннього середньовіччя.

- Другий напрям - готичне мистецтво. Поняття готика походить від поняття варварський. Готичне мистецтво відрізнялося своєю піднесеністю, готичним соборам було властиво прагнення увись і характерний багатий зовнішній і внутрішній декор. Готичне мистецтво відрізнялося містичним характером, багатим і складним символічним рядом. Велику площу стіни займали вікна, дрібна деталізація. Головний феномен мистецтва готики - ансамбль міського собору, який був центром суспільному і ідейному життю середньовічного міста. Тут не лише виконувалися релігійні обряди, але відбувалися публічні диспути, здійснювалися найважливіші державні акти, читалися лекції студентам університетів, розігрувалися культові драми і містерії. Церква настільки ортодоксальна, що повністю відкидає людський початок. У моді все "безтілесне" - подовжені пропорції, анінайменшого натяку на плоть. В готичному храмі - просторому, високому, людина відчуває себе піщинкою. Готичний собор неозорий, часто асиметричний і навіть неоднорідний в своїх частинах. Стіни не відчуваються, їх як би і немає. Арки, галереї, башти - готичний собор - це цілий світ. Навіть зараз, в сучасному Парижі, собор Паризької Богоматері панує над містом.

2) Особливістю культури середньовіччя є також орієнтованість середньовічної свідомості на відтворення кліше, які щоразу повторюються. Архітектори й художники, які протягом багатьох віків обслуговували християнську церкву, створили у відповідності з релігійними догматами струнку і відшліфовану систему мистецтва. У візантійському церковному живописі складається іконографічний канон - суворі правила зображення усіх сцен релігійного змісту і образів святих, а також стійкий канон в зображенні людини. Завдяки своїй універсальності візантійський канон послужив основою його експансії в різні країни, і став незаперечним еталоном для мистецтва православного світу на довгі роки.

3) Основою одиницею середньовічної культури є колектив людей з його колективними інтересами – звідси маємо відсутність авторства більшості художніх творів. Особистість художника знаходилась на другому плані, а на творах та в документах його ім’я взагалі не писалось.

4) Характерною ознакою середньовіччя було протиборство двох культур: церковної (офіційної) та народної. Народне світосприйняття формувалося на основі християнського світогляду, але при цьому релігійні почуття простих людей значно відрізнялися від канонів офіційного богослов'я. Це відображалося насамперед в народно-прикладному мистецтві. Наприклад, знаменита поливна кераміка Візантії відбивала смаки середніх верств населення. Тут дуже популярні були сюжети грецького епосу, військових і любовних пісень, казкові образи звірів і птахів. На світських предметах - чашах, блюдах, кубках - є сусідами біблейські і античні мотиви, міфи і полювання, багатий орнамент. Образотворче мистецтво середньовіччя, стало об´єднанням містицизму з життєвим побутовим колоритом і діловим практицизмом.

5) Ще одна ознака прикладного мистецтва (це стосується здебільшого Візантії) пов'язана з урочистістю, парадностю, пишністю. Блиск придворного життя, урочиста культова обрядовість - усе це народжувало естетику світла, блиску, краси, любов до виробів з дорогоцінних матеріалів, торевтиці, каменям, блискучому начинню, золототканому одягу і розкішному убранню палаців і храмів. Золото та мармур, краса і сяйво стали символами духовного блаженства, а живопис допомагав людині осягнути самого бога.