modul_ОЗМ_1 / 4

4. Як ви розумієте вираз: феномен епохи Відродження? В чому він полягає? Хто є його найвиразнішим носієм (на вашу думку)?

Феноменом ми називаємо унікальне явище або подію, які ми виділяємо як особливо важливі.

Епоха Відродження — безперечний феномен західноєвропейської культури середини XIV — кінця XVI ст. Відродження відкриває принципово нову культурну епоху, знаменуючи собою початок боротьби буржуазії за панування в суспільстві.

Відродження (з французької ренесанс) —історична епоха, перехідна від середньовічної культури до культури Нового часу (в Італії 14-16 ст., в інших країнах Європи кінець 15-16 ст.).

· Раннє Відродження (14 століття);

· Високе Відродження (15--16 століття);

· Пізнє Відродження (кінець 16 -- початок 17 століття).

Процес відродження античних наук та мистецтв — головний чинник, який зумовив ефект феномену Відродження.

Символом епохи Відродження , її найвищим злетом, безумовно, є мистецтво. Ніколи в історії, навіть в Стародавній Греції мистецтво не мало такого всеосяжного значення.

Представники італійського Відродження відкинули церковні догми, виступили проти контролю церкви над діяльністю людини, заперечували церковну проповідь аскетизму, стверджували право людини на земне щастя. В цей час було висунуте гасло «Я -людина, і ніщо людське мені не стороннє!»

Художники намагаються правдиво зображувати природу і людину.

Картина Відродження дуже різнобарвна. Важко виділити найвиразнішого її носія. Епоха Відродження - час великих відкриттів, великих майстрів і їх видатних творів. Перше місце в цьому списку належить генію буквально усіх галузей знань Леонардо да Вінчі. Леонардо втілив в собі ідеал людини Відродження: вмів все і у всьому був геніальним. Він вперше поставив портретний жанр в один рівень з композиціями на релігійну і міфологічну тему і подарував нам знамениту усмішку Монни Лізи Джоконди. Говорячи про епоху ренесансу, ми, звичайно ж, згадаймо численні зображення образу Мадонни, і неперевершено жіночну «Сикстінську мадонну» Рафаеля. Мистецтво Рафаеля на всі часи стало символом гармонії.

Собор Санта Марія дель Фьоре у Флоренції архітектора Брунеллескі, скульптури Донателло, розписи юного Мазаччо (він прожив всього 27 років), зеніт венеціанського Ренесансу - творчість Тіціана - “Не було такої іменитої людини, володаря або знатної дами, які не були б зображені Тіціаном”, майстер лінії Сандро Боттічеллі. Навіть простий перелік величезної кількості імен, які з'явилися у світі в сфері мистецтва в епоху Відродження , зайняв би багато місця.

Аде найбільше мене особисто вражає постать видатного майстра Високого Відродження — Мікеланджело Буаноротті (1475-1564). Скульптор, архітектор, живописець і поет, він прожив довге і трагічне життя, повне великих звершень. Те, що він створив, - грандіозне і за масштабом витворів, і за силою образів. Він прославляв силу і свободу людини. Мікеланджело став свідком знищення республіки, розгрому Риму. Головною темою його творчості стає пафос боротьби. Він набагато пережив Леонардо і Рафаеля. Мікеланджело перевершив усіх наповненістю образів передовими ідеями, громадянським пафосом, чутливістю до змін суспільного настрою. Мікеланджело вважав себе насамперед скульптором. Його прославила мармурова статуя “Давид”. Вазарі писав, що вона “забрала славу у всіх статуй: сучасних і античних, грецьких і римських”.

Дві головних скульптурних задумки проходять майже через всю біографію Мікельанджело: гробниця папи Юлія II і гробниця Медичі. Не менш грандіозним задумом був розпис стелі Сикстинської капели при Ватіканському храмі.

Над розписом Сикстинської капели Мікеланджело працював один, з 1508 по 1512 p.p., розписавши площу стелі 600м². Художник використовує біблійні сюжети - створення світу, великий потоп, але творить не смиренні християнські образи, а могутні, титанічні фігури. Це - гімн людині, її красі, силі. Мікеланджело вознесений на таку висоту, що відмовляється від пропонованих йому високих почестей. Йому цілком вистачає прізвисько "божественний".

Під час повстання у Флоренції в 1527 р. (вигнання Медічі) і облоги міста Мікеланджело був на боці республіки. Після поразки він був вимушений переховуватися. Через три десятиріччя Мікеланджело повертається в Сикстинську капелу і розписує вівтарну стіну - фреска “Страшний суд”. Він малює образ вселюдської катастрофи, що було співзвучно трагічному краху гуманістичних ідеалів, який відбувався на його очах. Цей твір викликав громадську підтримку і різке засудження церкви, аж до наміру Папи знищити розпис, який все-таки побоялися здійснити і замінили наказом “одягнути” оголені фігури.

Мікеланджело являв собою зразок безмежних можливостей людини. Я думаю, Мікеланджело можна назвати самим геніальним художником Відродження, який став сучасником злету і падіння ренессансу і відобразив їх у своїй творчості.

Висновки

З точки зору Відродження, історія — це становлення, яке повторюється, кульмінацією якого є золотий вік, період, в якому переважають мудрість і чистота. У своєму циклічному розвитку історія проходить через золотий і срібний вік, потім — через бронзовий і залізний. Саме в «залізні» найтяжчі часи необхідно відродити блиск золотих зерен.

Якщо історія циклічна, то можливо зараз ми знову стоїмо перед можливістю повернутися до золотого віку, сильного, могутнього, коли люди знали навіщо і для чого вони живуть, звідки прийшли і куди прямують. Можливо, прийшов час відродитися. Щоб в майбутньому, можливо, нащадки назвали наш час віком Відродження.