философия / 69

69. Аксіологія як філософська дисципліна. Поняття цінностей.

АКСІОЛОГІЯ (грец. axia - цінність і logos - навчання, слово) - філософське дослідження природи цінностей. А. виникла в зап. філософії наприкінці 19- початку 20 ст. як спроба вирішити деякі складні питання філософії, що відносяться до загальної "проблеми цінності". Вважалося, що ці питання (сенс життя та історії, спрямованість і підстава пізнання, кінцева мета і виправдання людської діяльності, ставлення особистості та суспільства та ін.) не піддаються науковому аналізу. Проблема цінності вважається областю особливого, ненаукового дослідження, своєрідним способом бачення світу. А. представлена теоріями цінності трьох видів.

1) Об'єктивно-ідеалістичні теорії (неокантіанство, послідовники феноменології Шелер і Гартман, неотомізм, інтуїтивізм) трактують цінність як потойбічну сутність поза простором і часом.

2) Прихильники суб'єктивно-ідеалістичних теорій (логічного позитивізму, емотивізму, лінгвістичного аналізу в етиці, афективно-вольової теорії цінності та ін.) розглядають цінність лише як явище свідомості, бачать у ній прояв психологічного настрою, суб'єктивного ставлення людини до оцінюваних нею об'єктів.

3) Натуралістичні теорії цінності (теорія інтересу, еволюційна етика, етика космічної телеології) трактують її як вираження природних потреб людини або законів природи в цілому. Марксистське поняття цінностей позбавлене універсалізму.

ЦІННОСТІ - спеціально соціальні визначення об'єктів навколишнього світу, які виявляють їх позитивне або негативне значення для людини і суспільства (благо, добро, зло, прекрасне і потворне, що закладені в явища суспільного життя і природи).

Зовні цінності виступають як властивості предмета або явища, однак вони властиві йому не від природи, не просто в силу внутрішньої структури об'єкта самого по собі, а тому, що він причетний до сфери суспільного буття людини і став носієм певних соціальних відносин.

По відношенню до суб'єкта (людини) цінності є об'єктами його інтересів, а для його свідомості виконують роль повсякденних орієнтирів у предметній та соціальній дійсності, позначень його різних практичних відносин до навколишніх предметів і явищ.

Наприклад, склянка, будучи інструментом для пиття, проявляє цю свою корисну властивість як споживча вартість, матеріальне благо. Будучи продуктом праці і предметом товарного обміну, склянка виступає як економічна цінність, вартість. Якщо склянка являє собою предмет мистецтва, вона наділяється ще й естетичною цінністю, красою. Всі ці властивості позначають різні функції в системі людської життєдіяльності і виступають як предметні знаки, символи певних суспільних відносин, в які вступає людина.

Поряд з такими предметними цінностями, які є об'єктами спрямованих на них інтересів, як цінності виступають також деякі явища суспільної свідомості, що виражають ці інтереси в ідеальній формі (поняття добра і зла, справедливості і несправедливості, ідеали, моральні нормативи і принципи). Дані форми свідомості не просто описують якісь дійсні або уявні явища реальності, а виносять їм оцінку, схвалюють чи засуджують їх, вимагають їх здійснення або усунення, тобто є нормативними за своїм характером.

За зіткненням на ідеологічній арені різних і протилежних духовних цінностей слід бачити боротьбу соціально політичних позицій, інтересів класів, що виражаються в цілісних системах поглядів на суспільство і на його розвиток, а в остаточному підсумку - об'єктивну логіку історичного процесу. Разом з тим ціннісна свідомість висловлює єдність людського роду, спільність його історичних доль і в цьому відношенні підноситься над соціальним та етнічним розподілом людей.

Загальнолюдська орієнтованість ціннісної свідомості досягла в сучасному світі якісно нового стану, стала духовною основою об'єднання різних держав, народів, рухів індивідів у процесі запобігання ядерної катастрофи, захисту довкілля, рішення інших глобальних проблем.

Ідея пріоритету загальнолюдських цінностей є ядром нового політичного мислення, яке знаменує перехід в міжнародній політиці від ворожнечі, конфронтації і силового тиску до діалогу, компромісів і співпраці.