философия / 9

9. Філософія і мистецтво.

В мipy того, як oкpeмi науки, що входили ранiше до складу філософiї, виробляли свiй, вiдмiнний вiд філософського, метод пiзнання, вони вiдгалужувались вiд фiлософiї.

Серед таких елементів системи духовного життя людства мистецтву належить особливе місце, бо воно в тій чи іншій мірі входить в повсякденне життя кожної людини.

За переконанням М.Грота, мистецтво і філософія мають однакових рис більше, ніж філософія і наука.

В той же час мистецтво і філософія мають свої особливості і відмінності. Змістовне поле філософії є набагато ширшим ніж конкретні художні витвори. Потенційно в філософії в закодованому вигляді містяться відповіді на багато питань. Філософія, знаходячись в органічній єдності з мистецтвом, грає все ж таки визначальну роль, так би мовити задаючи напрям його розвитку. "Вона, як зазначає М.Грот, – об'єднує і освітлює те, що відгадане художнім чуттям, і створює відвернуті принципи (символи), які охоплюють конкретні образи поетів, викриває мистецтво (з точки зору вищого синтезу ідеальних понять) в брехні і натяжках, вказує йому нові ідеали і нові способи впливу на дійсність".

"Філософське мистецтво вінчає собою таке явище як філософія. Воно наповнене смисло-образами, які возвеличують його над поняттями теоретичної філософії і над образами звичайного мистецтва".

В сучасній західноєвропейській традиції над проблемою взаємозв'язку філософії і мистецтва працюють багато вчених. Французкий філософ Е.Суріо, розглядаючи в роботі "Мистецтво і філософія" філософему як витвір мистецтва, вказує, як ще Платон підкреслював, що філософія є мистецтвом. До сказаного Платоном Е.Суріо додає, що філософія – "це вище мистецтво".

Вивчення і осмислення філософських концепцій завжди має бути пов'язане з вивченням витворів мистецтва. Для того, щоб бути всестороннім і повним знанням, філософія повинна вбирати не лише чисто філософські ідеї, але і філософські ідеї та гіпотези, які містяться в літературних творах і в мистецтві.

Зв'язок між філософією і мистецтвом, згідно Б.Гройсу, виявляється в тому, що філософія прагне теоретично осмислити мистецтво, мистецтво "охоплює" ті або інші філософські ідеї і втілює їх в конкретні образи. Будучи сховищем і фіксацією ясності, очевидності, воно надає знаряддя для мислення. "Понятійне мислення, яким у свій час так гордилася філософія і ще тепер гордиться наука, стверджує Б.Гройс, – грунтується на мистецтві".

Ціннісне відношення до світу споріднює філософію з мистецтвом.

Філософія є світоглядом, як і мистецтво, але особливим — теоретичним, заснованим на розумі. Мистецтво оперує художніми образами, які, як і поняття філософії, відтворюють дійсність. Немає суперечливого в тому, що один і той самий пейзаж різні художники можуть відтворити по-різному. І в історії філософії різні філософи одне й те ж поняття тлумачили по-різному. Тому філософські теорії співвідносяться не просто за принципом «істина — хибність», як в науці, а за принципом взаємодоповнення і поглиблення, який притаманний відношенню творів мистецтва.

Однак філософія, будучи спорідненою з мистецтвом, суттєво відрізняється від нього. Філософське мислення «вільніше» (від фактів, чуттєвості), ніж наукове, а художнє — «вільніше», ніж філософське. У мистецтві ступінь свободи між загальним і чуттєвістю в художньому образі ще більший. Це означає, що за характером відношення загального і сфери чуттєвості філософія посідає проміжне місце між наукою і мистецтвом.

Філософське світобачення, на відміну від художнього, засноване на розумі. Даючи різне тлумачення світу, філософи логікою розуму змушені прийти або до взаємозаперечення, або до різних форм консенсусу, що характерно і для науки. Їхні ідеї не можуть байдуже співіснувати, як це буває в мистецтві. Цим зумовлена боротьба шкіл і напрямів у філософії. На відміну від мистецтва філософія передбачає певну, хоч і не чітку, відповідність дійсності.

Філософія знаходиться близько до мистецтва. В історичному розвитку вони впливають один на одного, взаємно переплітаючись і зближуючись.

Так само як філософія, мистецтво змінювалося в своїй історії з розвитком людської чуттєвості. В давнину свідомість більшості людей відповідала нижчим відчуванням, тому панували ті мистецтва, які їх і відтворювали (наприклад, архітектура). Пізніше, з розвитком так званих первинних, більш складних почуттів розвивається живопис і музика. Ще пізніше, з появою "загальних відчуттів", розвивається поезія і література.

Якщо звернутися до новітньої вітчизняної та зарубіжної літератури, то можна побачити, що майже кожен письменник використовує в своїх художніх творах філософські здобутки. Посилення тенденції до оновлення і розвитку мистецтва через філософію поклало початок зворотньому процесу у філософії, яка все більше почала відтворюватися мистецтвом. Теоретично філософія, осмислюючи тенденції розвитку мистецтва, втілюється в конкретних образах, стає його невід'ємною частиною, а це відкриває шлях до поєднання мистецтва і філософії.

В майбутньому, на думку деяких філософів (рос. М.Грот (1852 - 1899), філософія і мистецтво повинні злитися воєдино. Філософія стане змістом мистецтва і, більш того, надасть йому внутрішнього сенсу. Мистецтво стане формою виразу філософії, тим самим зробивши її більш зрозумілою для більшості. Якщо врахувати, зазначає він, що "сучасне мистецтво прагне звернутися в філософію, а філософія – вдягатися в новітні форми мистецтва, то було б зрозуміло, що філософія може бути одночасно і частиною або моментом мистецтва, тобто мистецтвом майбутнього і самим цим мистецтвом, тобто не лише сьогодення і майбутнього, але і минулого, єдиною законною його основою".