философия / 78

78. Суспільна свідомість: структура, рівні та форми.

 Свідомість  - це вища, властива лише людині форма відображення об'єктивної дійсності, спосіб її відносин до світу і до самого себе, що являє собою єдність психічних процесів, що активно беруть участь в осмисленні людиною об'єктивного світу і свого власного буття і визначається не безпосередньо її тілесною організацією (як у тварин), а здобуваються тільки через спілкування з іншими людьми навичками предметних дій.  

Свідомість  зв'язана з біологічними передумовами і соціальними умовами.

Суспільна свідо́мість - сукупність ідей, теорій, поглядів, уявлень, почуттів, вірувань, емоцій людей, настроїв, у яких відбивається природа, матеріальне життя суспільства і вся система суспільних відносин.

Свідомість  неможливо вивести з одного лише процесу відображення об'єктів природного світу: відношення “суб'єкт-об'єкт” не може породити  свідомість. Для цього суб'єкт повинен бути включений у більш складну систему соціальної практики, у контекст громадського життя. Кожний з нас, приходячи в цей світ, успадковує духовну культуру, що ми повинні освоїти, щоб знайти власне людську сутність і бути здатними мислити по-людськи.  

Суспільна   свідомість  виникла одночасно й у єдності з виникненням  суспільного  буття. Природі в цілому байдуже існування людського розуму, а суспільство не могло б без нього не тільки виникнути і розвиватися, але і проіснувати жодного дня і години. Свідомість  реалізується в двох іпостасях: відбивній і активно-творчій здібностях.

Сутність свідомості  в  тому  і заключається, що вона може відбивати  суспільне  буття тільки за умови одночасного активно-творчого перетворення її. Свідомість  як відображення і як активно-творча діяльність являє собою єдність двох нероздільних сторін  того  самого процесу: у своєму впливі на буття вона може як оцінювати його, розкриваючи його потаєний зміст, прогнозувати, так і через практичну діяльність людей перетворювати його.

Той  факт, що  суспільна   свідомість  містить у собі різні рівні (повсякденне-життєве, теоретичне,  суспільну  психологію, ідеологію і т.д.), і  те , що кожним рівнем  свідомості   суспільне  буття відбивається по-різному, саме і складає реальну складність у розумінні феномена  суспільної  свідомості. І  тому  не можна розглядати її як просту суму понять “свідомість” і “суспільна”.

Людина, будучи, по визначенню Аристотеля, " суспільною  твариною", покликана жити в суспільстві самим ходом розвитку Матерії. Будучи індивідом, вона, проте, усе рівно являє собою деякий елемент суспільства, що, у свою чергу, є свого роду системою, гіперорганізмом, складеним з деякої кількості всякого роду людей, змушених жити в даному соціумі.

 Суспільна   свідомість  являє собою сукупність ідей, теорій, поглядів, представлень, почуттів, вірувань, емоцій людей, настроїв, у яких відбивається природа, матеріальне життя суспільства і вся система  суспільних  відносин.  Суспільна   свідомість  формується і розвивається разом з виникненням суспільного  буття,  тому  що  свідомість  можлива тільки як продукт соціальних відносин. Але і суспільство може бути названо суспільством лише тоді, коли склалися його основні елементи, у  тому  числі і  суспільна   свідомість.

Без  суспільної   свідомості  суспільство просто не могло б виникнути і розвиватися,  тому  що воно існує як би в двох проявах: відбивної й активно-творчої. Сутність  свідомості  саме в  тому  і складається, що воно може відбивати  суспільне  буття тільки за умови одночасного активно-творчого перетворення його.

Суспільна   свідомість, відбиваючи всю складність і суперечливість  суспільного  буття, є теж суперечливою, має складну структуру.

За рівнем, глибиною і ступенем відображення  суспільного  буття в  суспільній   свідомості  розрізняють  свідомість  повсякденну і теоретичну. З погляду матеріальних її носіїв варто говорити про  суспільну, групову(масову) й індивідуальну  свідомість.

Масова свідомість — один із видів суспільної свідомості, конкретна форма її реалізації.

Функціонує як на груповому, так і на індивідуальному рівні. Характеризується збігом у певний момент і за певних умов основних компонентів свідомості великої кількості різних суспільних груп. У М.с. дістають відображення знання, уявлення, норми, цінності, які поділяють маси і які вироблені в процесі спілкування, спільного сприйняття соціально-політичних реалій, інформації тощо.

Розглянемо взаємозв'язок між "індивідуальною свідомістю", "груповою (масовою) свідомістю" та "суспільною свідомістю". 

Індивідуальна свідомість - ця свідомість, властива індивідові і що включає як загальні властивості свідомості, так і характерні тільки для цього індивіда.

Групова (масова) свідомість утворюється з сукупності індивідуальної свідомості індивідів, що входять до соціальної групи. Воно включає загальне для свідомості людини і типове для свідомості індивідів, що входять до групи.

Суспільна свідомість включає: знання, форми і методи пізнання, послідовність духовних дій і операцій, духовні потреби і інтереси людей.

У суспільну свідомість входить передусім сукупність почуттів, представлень, думок, теорій, що знаходяться в пам'яті живих. Ця свідомість називається масовою і живою для цього суспільства. Далі, в нього входить "нежива" свідомість, історична пам'ять, "знакова" свідомість, яка закодована і зберігається у вигляді рукописів, кінофільмів, предметів матеріальної культури і тому подібне. Частину цієї свідомості можна розшифрувати і зрозуміти, а частина є втраченою, вже незрозумілою сучасникам.

Свідомість  - це вища, властива лише людині форма відображення об'єктивної дійсності, спосіб її відносин до світу і до самого себе, що являє собою єдність психічних процесів, що активно беруть участь в осмисленні людиною об'єктивного світу і свого власного буття і визначається не безпосередньо її тілесною організацією (як у тварин), а здобуваються тільки через спілкування з іншими людьми навичками предметних дій.  

Свідомість - історичне утворення, з'являється як розвиток властивої матерії властивості відображення; вища форма відображення дійсності, властивій людині як особливим образом організованої матерії, функція її мозку, зв'язана з біологічними передумовами і соціальними умовами.

Суспільна свідо́мість - сукупність ідей, теорій, поглядів, уявлень, почуттів, вірувань, емоцій людей, настроїв, у яких відбивається природа, матеріальне життя суспільства і вся система суспільних відносин.

Свідомість  неможливо вивести з одного лише процесу відображення об'єктів природного світу: відношення “суб'єкт-об'єкт” не може породити  свідомість. Для цього суб'єкт повинен бути включений у більш складну систему соціальної практики, у контекст громадського життя. Кожний з нас, приходячи в цей світ, успадковує духовну культуру, що ми повинні освоїти, щоб знайти власне людську сутність і бути здатними мислити по-людськи.  

Суспільна   свідомість  виникла одночасно й у єдності з виникненням  суспільного  буття. Природі в цілому байдуже існування людського розуму, а суспільство не могло б без нього не тільки виникнути і розвиватися, але і проіснувати жодного дня і години. Свідомість  реалізується в двох іпостасях: відбивній і активно-творчій здібностях.

Сутність свідомості  в  тому  і заключається, що вона може відбивати  суспільне  буття тільки за умови одночасного активно-творчого перетворення її. Свідомість  як відображення і як активно-творча діяльність являє собою єдність двох нероздільних сторін  того  самого процесу: у своєму впливі на буття вона може як оцінювати його, розкриваючи його потаєний зміст, прогнозувати, так і через практичну діяльність людей перетворювати його.

Той  факт, що  суспільна   свідомість  містить у собі різні рівні (повсякденне-життєве, теоретичне,  суспільну  психологію, ідеологію і т.д.), і  те , що кожним рівнем  свідомості   суспільне  буття відбивається по-різному, саме і складає реальну складність у розумінні феномена  суспільної  свідомості. І  тому  не можна розглядати її як просту суму понять “свідомість” і “суспільна”.

Людина, будучи, по визначенню Аристотеля, " суспільною  твариною", покликана жити в суспільстві самим ходом розвитку Матерії. Будучи індивідом, вона, проте, усе рівно являє собою деякий елемент суспільства, що, у свою чергу, є свого роду системою, гіперорганізмом, складеним з деякої кількості всякого роду людей, змушених жити в даному соціумі.

 Суспільна   свідомість  являє собою сукупність ідей, теорій, поглядів, представлень, почуттів, вірувань, емоцій людей, настроїв, у яких відбивається природа, матеріальне життя суспільства і вся система  суспільних  відносин.  Суспільна   свідомість  формується і розвивається разом з виникненням суспільного  буття,  тому  що  свідомість  можлива тільки як продукт соціальних відносин. Але і суспільство може бути названо суспільством лише тоді, коли склалися його основні елементи, у  тому  числі і  суспільна   свідомість.

Без  суспільної   свідомості  суспільство просто не могло б виникнути і розвиватися,  тому  що воно існує як би в двох проявах: відбивної й активно-творчої. Сутність  свідомості  саме в  тому  і складається, що воно може відбивати  суспільне  буття тільки за умови одночасного активно-творчого перетворення його.

Суспільна   свідомість, відбиваючи всю складність і суперечливість  суспільного  буття, є теж суперечливою, має складну структуру.

Суспільна свідомість складається з таких елементів:

• індивідуальна (суспільна) свідомість і безпосередньо суспільна свідомість;

• емпірична (здоровий глузд) і теоретична суспільна свідомість;

• суспільна психологія та ідеологія.

Виділення цих елементів має умовний характер, що припустимо лише на рівні теоретичного аналізу. При цьому емпіричний та теоретичний рівні суспільної свідомості розглядаються переважно в гносеологічному контексті, суспільна психологія та ідеологія – в соціальному плані.

За рівнем, глибиною і ступенем відображення  суспільного  буття в  суспільній   свідомості  розрізняють  свідомість  повсякденну і теоретичну.

З погляду матеріальних її носіїв варто говорити про  суспільну, групову(масову) й індивідуальну  свідомість.

Масова свідомість — один із видів суспільної свідомості, конкретна форма її реалізації.

Функціонує як на груповому, так і на індивідуальному рівні. Характеризується збігом у певний момент і за певних умов основних компонентів свідомості великої кількості різних суспільних груп. У М.с. дістають відображення знання, уявлення, норми, цінності, які поділяють маси і які вироблені в процесі спілкування, спільного сприйняття соціально-політичних реалій, інформації тощо.

Розглянемо взаємозв'язок між "індивідуальною свідомістю", "груповою (масовою) свідомістю" та "суспільною свідомістю". 

Індивідуальна свідомість - ця свідомість, властива індивідові і що включає як загальні властивості свідомості, так і характерні тільки для цього індивіда.

Групова (масова) свідомість утворюється з сукупності індивідуальної свідомості індивідів, що входять до соціальної групи. Воно включає загальне для свідомості людини і типове для свідомості індивідів, що входять до групи.

Суспільна свідомість (безпосередньо) включає: знання, форми і методи пізнання, послідовність духовних дій і операцій, духовні потреби і інтереси людей.

У суспільну свідомість входить передусім сукупність почуттів, представлень, думок, теорій, що знаходяться в пам'яті живих. Ця свідомість називається масовою і живою для цього суспільства. Далі, в нього входить "нежива" свідомість, історична пам'ять, "знакова" свідомість, яка закодована і зберігається у вигляді рукописів, кінофільмів, предметів матеріальної культури і тому подібне. Частину цієї свідомості можна розшифрувати і зрозуміти, а частина є втраченою, вже незрозумілою сучасникам.

Своєрідними структурними елементами суспільної свідомості є також суспільна психологія та ідеологія.

Суспільна психологія є сукупністю емоційних станів соціальних груп, їх переживань і світовідчуттів, їх радощів і турбот, ритуалів та традицій.

Ідеологія відображає об’єктивні потреби та інтереси різних соціальних груп, націй, але на більш високому рівні. Як система поглядів та установок, ідеологія є теоретичним відображенням соціально-політичного ладу суспільства, його соціальної структури, потреб і інтересів різних соціальних сил. На відміну від соціальної психології, яка формується головним чином стихійно, ідеологія створюється ідеологами свідомо.

Форми суспільної свідомості, на відміну від «вертикальної», тобто рівневої, структури, про що мова була раніше, створюють так звану «горизонтальну» структуру суспільної свідомості.

До них відносяться форми духовно-практичного освоєння буття суспільства: моральна, політична, правова, історична, економічна, наукова, філософська, естетична, екологічна, релігійна свідомість.

У кожному суспільстві, крім первісного, найважливішою формою суспільної свідомості є політична свідомість як відображення політичних відносин, політичної діяльності, що відбувається в суспільстві. Вона є сукупністю ідей, поглядів, вчень, політичних установок, тих чи інших методів, за допомогою яких обґрунтовуються і втілюються в життя політичні інтереси суб’єктів суспільних процесів.

З правосвідомістю тісно пов’язана інша форма суспільної свідомості – моральна свідомість. Мораль є сукупністю, системою норм, правил поведінки людей в суспільстві. На відміну від правових норм, норми моралі не закріплені в юридичних законах, а регулюються в суспільстві силою громадської думки.

Естетична свідомість відображає життя у художніх образах.

Релігійна свідомість охоплює релігійну ідеологію – більш чи менш струнку систему релігійних ідей, поглядів на світ, яка розробляється, як правило, теологами, та релігійну психологію, яка складається головним чином стихійно, включає в себе несистематизовані релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення, пов’язані з вірою в надприродне тощо.

Економічна свідомість є продуктом усвідомлення людьми економічних умов життя, діяльності та відносин у вигляді економічних ідей та поглядів, теорій та концепцій, інших духовних утворень, що відображають відношення до економічної дійсності.

Екологічна свідомість є відображенням екологічної ситуації у кожній країні та в глобальному масштабі, розумінням необхідності переходу від «панування» над природою до розумного до неї ставлення. Її формування насьогодні – одна з найголовніших завдань діяльності вчених, засобів масової інформації, навчальних закладів.

Історична свідомість – це усвідомлення минулого та його впливу на сьогодення і через нього – на майбутнє. Вона є важливим чинником формування самосвідомості народу й людини, патріотизму, національної гідності тощо.

4