философия / 56

56. Онтологія: дефініція (лат. definitio – определение), поняття та проблеми.

Онтоло́гія — (від дав.- грец. — суще, те, що існує і грец.— учення, наука) — це вчення про буття, розділ філософії, у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого.

Поняття «онтологія» не має однозначного тлумачення у філософії. І це не випадково. Воно складне, змістовне, багатогранне. Існує, принаймні, три значення цього поняття:

По-перше, під онтологією розуміють ту частину філософії, яка з'ясовує основні, фундаментальні принципи буття, першоначала всього сутнісного. Саме поняття «онтологія» у перекладі з грецької мови означає вчення про суще, сутнісне, найважливіше (онто — суще, сутнісне, логія — вчення). Це вчення про першооснови буття, про субстанцію, матерію, простір, час, рух, причинність тощо.

По-друге, у марксистській філософії поняття «онтологія» вживається для з'ясування сутності явищ, що існують незалежно від людини, її свідомості (та ж матерія, рух, розвиток, його об'єктивні закони тощо).

По-третє, у західній філософії в поняття «онтологія» теж включають найзагальніші принципи буття, але вони розглядаються на рівні надчуттєвої, надраціональної інтуїції. Це так звана «трансцендентальна онтологія» Гуссерля, «Критична онтологія» Гартмана, «фундаментальна онтологія» Гайдеггера тощо. Тобто, найзагальніші принципи буття у такому розумінні з'ясовуються лише інтуїтивно, а не в процесі практичної, пізнавальної діяльності людини, взаємодії суб'єкта і об'єкта.

Зміст поняття «онтологія» складають основи, витоки, першоначала всього існуючого, найзагальніші принципи буття світу, людини, суспільства.

У понятті «онтологія» знаходить відображення та особливість цих основ, витоків та першоначал, що вони існують об'єктивно, тобто незалежно від людини і її свідомості. Все це складає сутність такого поняття, як «онтологія».

Що означає поняття «буття»? Як відомо, особливістю філософії як науки є те, що вона дає найбільш узагальнене знання про те, що існує. Тож і філософське усвідомлення світу ґрунтується на узагальненому, абстрактному, теоретичному відображенні дійсності. Таке відображення здійснюється з допомогою найзагальніших понять, категорій. Найзагальнішою категорією філософії (при тому будь-якої за напрямком) є найдавніше поняття «буття».

Буття — філософська категорія, що позначає:

• все те, що ми бачимо, що реально існує;

• все те, що ми не бачимо, але воно є у дійсності (наприклад, радіохвилі, йонізуюче випромінювання, електричне поле, внутрішня зміна тощо);

• все те, що є уявним, нереальним (наприклад, уявлення про ідеальне, міфологічні образи);

• реальність, яка існує об'єктивно, незалежно від свідомості людини (природа, об'єктивні закони);

• загальний спосіб існування людини, суспільства.

Виходячи з вищевикладеного, основними формами буття є: буття речового, матеріального; буття суб'єктивного ідеального; буття біологічного (живого); буття соціального (суспільного).

Онтологія - вчення про буття як таке.

Майже всі філософські системи минулого присвячені розробці проблем онтології .

Пошуки буття у філософії - це пошуки людиною свого будинку. Це пошуки коренів, доторкнувшись до яких людина може відчути в собі сили для подолання безглуздя навколишнього світу, мужність жити, незважаючи ні на цю безглуздість, ні на свою кінцівку, відчути себе, врешті-решт, необхідною частиною буття, не менш важливою і необхідною, ніж навколишній світ. Ці пошуки складають незримий фундамент науки, мистецтва, релігії, прагнення до щастя, любові, совісті, боргу і т.п.

У першому наближенні можна сказати, що буття - це таємниця, яку потрібно пережити, і тоді вона певною мірою стане зрозумілою - непізнаної, але понятий. Тому потрібно мати мужність йти до того, чого в принципі не можна знати. Розуміння буття, дотик до нього, осененность буттям перетворять, перетворюють людини, вириваючи його з безглуздого хаосу емпіричної життя і роблячи саме-бытным, роблячи його самого буттям.

Філософія, писав знаменитий іспанський філософ XX в. X.Ортега і Гассет, виникає не через корисність і не з безпричинної примхи. Вона є полювання за єдиним. (Можна сказати - за буттям.) Чому, запитує він, ми не задовольняємося тим, що нам відкривається в світі без всякої філософії, тим, що вже є і стоїть перед нами? Так просто тому, що все існуюче і дане нам - це по суті тільки осколки, фрагменти. Дивлячись на них, не можна не помітити, не відчути вади. У будь-якій даній нам речі можна виявити, що це тільки частина, побачити глибокий слід зламу, рубець його онтологічного каліцтва. Вдивляючись в будь-який предмет, можна помітити, що це лише фрагмент, до якого необхідно домислити доповнюючу його реальність. Так само як, бачачи стрілу, що летить, я не можу не згадати про руку, що послала її. Те ж відбувається з реальністю всередині нас: в кожен момент ми бачимо лише мізерну частину нашого внутрішнього буття. Ми не бачимо свого повного цього Я, яке приховано від нас. Навіть світ в цілому є лише величезним, колосальним фрагментом.

Все це змушує нас філософствувати - шукати цілісність світу, щось, що не є тим, що нам дано. Ось головна філософська проблема, що неминуче виникає перед розумом. Зазвичай це щось, основну суть шукають як будь-яку іншу річ, яка була відсутня до сьогоднішнього дня і, може бути, буде виявлена завтра. Однак за своєю природою основна сутність є те, що ніколи не присутнє в пізнанні, будучи саме тим, чого бракує в будь-якій присутності. Ми бачимо лише його відсутність, воно присутнє завдяки тому, що його немає, тобто завдяки своїй відсутності.

Основна сутність (буття) - те, що вічно відсутнє, чого завжди в світі бракує. Нам видно, писав Ортега і Гассет, тільки рана, залишена його відсутністю. Воно не може походити на дане нам суще, яке є вторинним і обґрунтованим. За своєю природою основна сутність є щось зовсім інше, ні на що не схожа, абсолютно екзотична. По аналогії можна сказати, що ми бачимо речі, але не бачимо світла, що дозволяє їх бачити.