1.16. Суміщене інтегральне освітлення

У другій половині ХХ століття в промислово розвинутих країнах Західної Європи (Англії, Франції, Бельгії, Нідерландах), у США та інших країнах стали застосовувати суміщене або інтегральне освітлення приміщень у деяких промислових і громадських будинках, яке передбачає вдале поєднання природного й штучного освітлення протягом світлового дня. Суміщене освітлення являє собою не просте змішування природного освітлення із штучним, а таке, при якому штучне освітлення у приміщенні не помічається. При простому змішуванні світла виникає неприємне відчуття зорового дискомфорту, і, щоб йому запобігти, вдаються до зашторювання вікон або виключають штучне світло.

При інтегральному освітленні у людей створюється враження, що приміщення насичене лише природним світлом. Власне, суміщене освітлення будинків є різновидністю природного освітлення, оскільки при його застосуванні домінуюча роль зберігається за природним освітленням.

Поява суміщеного освітлення викликана збільшенням нормативних рівнів освітлення у приміщеннях (особливо доповнюючого штучного освітлення), а з другого боку, його необхідність пов’язана з появою нових видів будинків. Цей вид освітлення знаходить застосування у багатоповерхових і одноповерхових промислових та громадських будинках, у яких розміщуються приміщення із збільшеною глибиною, через що за глибиною вони недостатньо забезпечені природним освітленням навіть при максимальному заскленні на фасадах. Ця недостатність природного освітлення приміщень компенсується додатковим штучним освітленням, із застосуванням для цього таких джерел штучного освітлення, які за спектром випромінювання наближені до природного. Це люмінесцентні лампи ЛДЦ, ЛД, дугові ртутно-люмінесцентні лампи ДРЛ та ін. Додаткове штучне освітлення, як правило, влаштовується у вигляді висвітлюючих поверхонь на стелі, на стіні в глибині приміщення чи збоку. Архітектурно їх оформляють у вигляді висвітлюючих вікон, ліхтарів або панелей. Яскравість цих поверхонь, як і спектр випромінюваного світла, робиться подібним до розсіяного світла відкритого неба.

Найбільший ефект від застосування інтегрального освітлення досягається:

• у виробничих приміщеннях машинобудівних заводів із шириною цехів більше ніж 18 метрів;

• у приміщеннях безліхтарних будинків із широким корпусом;

• у приміщеннях із недостатнім верхнім природним освітленням.

Наприклад, у багатоповерхових будинках при невеликій висоті поверхів і значній глибині приміщень освітленість їх певної зони природним світлом стає недостатньою (в зоні В₂).

При суміщеному освітленні глибоких приміщень видимість на робочій поверхні в зоні В₂ багато в чому залежить від рівня яскравості поля адаптації L_a порівняно з яскравістю робочої поверхні L_p (рис. 1.19).

На робочих місцях, розташованих у глибині приміщення, робітник буде відчувати недостатність освітлення також внаслідок його засліплення відносно яскравими поверхнями вікон, розуміється, при попаданні їх у поле зору і створення цим дискомфорту. У загальному випадку додаткова освітленість, що створюється джерелами штучного світла в означеній зоні В₂, повинна визначатися за формулою

E_д = 0.12 L₀ е_ср τ₁, (1.47)

де L₀ – яскравість ділянки неба, яку видно через засклення вікна із заданої точки приміщення; е_ср – середнє значення КПО у зоні В₂ приміщення; τ₁ – коефіцієнт світлопропускання скла.

П

Рис. 1.19. Зонування освітленості приміщення

ряма залежність освітлення “E_д” від яскравості засклення дозволяє знизити її рівень за рахунок застосування заходів для поліпшення умов адаптації у приміщенні. Такими заходами можуть бути опорядження поверхонь стін, стелі і підлоги світлими фарбниками чи матеріалами; застосування високих підвіконників (лутків), сірого теплопоглинаючого скла у віконних стулках або сонцезахисних пристроїв мобільного чи стаціонарного типу.

При проектуванні суміщеного освітлення особливу увагу слід звертати на місце розміщення та архітектурне рішення освітлювального устаткування. При бічному освітленні висвічуючі панелі і вікна належить розташовувати (рис. 1.20):

а) у вигляді висвітлюючих смуг або панелей;

б) на протилежній від вікна стіні, а також на простінках між вікнами у вигляді штучних вікон і ніш;

в) на стелі у віддаленій та найближчій від вікон зонах.

У приміщеннях із великою глибиною найбільш доцільно застосовувати штучні вікна. Зовнішнє оформлення й спектральний склад світла таких вікон повинні імітувати вікна з природним світлом.

Лампи штучного освітлення з боку приміщення закриваються органічним молочним склом за ГОСТ 9784-61 із коефіцієнтом світлопропускання ≥ 0,6. Яскравість штучних вікон проектується в межах 300-500 кд/м². Для нічного періоду доби в приміщенні проектується загальне штучне освітлення. Таким чином, при інтегральному способі освітлення приміщення влаштовується дві системи штучного світла. Перша у вигляді постійного додаткового освітлення у зоні В₂ (рис. 1.19). Друга – освітлює зони В₁ і В₂ після настання присмерку. Включення системи загального освітлення рекомендується автоматизувати.

Рис. 1.20. Суміщене освітлення:

——— 1. Крива природного рівня освітлення;

– – – 2. Крива додаткового рівня штучного освітлення;

- - - - - 3. Крива суміщеного рівня освітлення приміщення

У нових умовах, у перебудовний період, з’явилось сполучене освітлення. Його особливістю є спрощене поєднання природного і штучного освітлення без узгодження спектрів випромінювання того й іншого освітлення. Тобто при сполученому освітленні відбувається механічне поєднання природного і штучного освітлення. Для цього система загального штучного освітлення поділяється на зони: ближню та дальню. Освітлення дальньої зони виконується в поєднанні природного і загального штучного освітлення дальної зони, а ближня зона забезпечується лише в розрахунку на природнє освітлення.

При такому освітленні можливі випадкові яскравості і кольоропередача, а тому воно не може бути застосоване при високих вимогах до світлового середовища.