1,2. Загальні положення розрахунк-ів збк за іі групою граничних стан-ів. Врахування нав-нь в розрахунк-ах за іі групою граничних станів. Тріщиностійкість збк, категорії вимог до тріщиностійкості.

Розрахунок за ІІ групою гран станів виконується, щоб запобігти розвитку недопустимих деф-цій (прогинів, кутів повороту, коливань), утворення тріщин, їх надмірного розкриття. ЗБК, їх частини екс-тись в неоднакових умовах, армуватись різни-ми сталями. Тому до тріщиностійкості частин од-ного ел-та можуть ставитись вимоги різних кате-горій. І категорія тріщиностійкості –виник-нення тріщин недопустимо. ІІ –допускається об-межене по ширині короткочасне розкриття трі-щин a_crc1 при подальшому надійному їх закритті. ІІІ –допускається обмежене по ширині коротко-часне a_crc1 та тривале a_crc2 розкриття тріщин. Коро-ткочасне розкриття, коли враховується найб не вигідна ком-ція нав-нь(постійне+тривале+корот-кочасне). Тривале розкриття тріщин виникає тіль-ки при пост, тривалому нав-ні. В розрахунках за тріщиностійкістю враховується відповідно ком-ції нав-нь та кофи надійності за нав-ням. e=2R_bt/E=(0,7…2)*10^-6. Допустиме розкриття трі-щин дано в табл 2* СНиП в залежності від умов екс-ції, виду армування. Треба пам’ятати, що найб ширина розкриття тріщин =0,4мм за табл 2*. Як-що >4мм, то таку к-цію вважають зруйнованою.

3. Розрахунок на утворення(появу) тріщин, нормальних до поздовж-ньої осі центральнорозтягнутих збе.

N≤N_crc –умова тріщиностійкості центральнорозт ел-та. N –зусилля від зовн нав-нь, N_crc –внутрішнє зусилля в перерізі перед утворенням тріщин, яке визначають за нап-нями, що виникають у матеріа-лах до утворення тріщин, N_crc=R_bt,ser(A+2α_spA_sp,tot+2αA_s,tot)+P, де R_bt,ser –розрах опір Б осьовому розтяганню для гран станів ІІ гр; А –площа перерізу ел-та; α=E_s/E_b; Р=σ_crcA_s –зусил-ля попереднього обтискування. Р=Р₀₂=σ_spA_sp.

4. Розрахунок на утворення(появу) тріщин, нормальних до поздовж-ньої осі згинальних, позацентро-вонавантажених збе.

ЗБЕ на утворення нормальних тріщин розрахо-вують з умови M_r≤M_crc, де М_r –момент зовн сил, розташованих по один бік від розглядуваного пе-рерізу відносно осі, яка паралельна нульовій лінії, проходить через ядрову точку, найвіддаленішу від розтягнутої зони, тріщиноутворення якої переві-ряють; M_crc –момент, що його сприймає переріз, нормальний до поздовжньої осі ел-та, під час ут-ворення тріщин.M_r=N(l₀+r). M_crc=R_bt,serW_pl+M_rp.

W_pl=W.  -коф форми.

5. Розрахунок на утворення(появу) тріщин, похилих до поздовжньої осі.

σ_mt=φ_b4R_bt,ser. φ_b4=0,8-0,01b.

σ_mt(σ_mc)=(σ_x+σ_y)/2±√(((σ_x+σ_y)/2)²+τ²_xy), де σ_x –норм нап-ня в Б на площадці,  до поздовжньої осі ел-та, від зовн нав-ня, зусиль попереднього обтиску-вання Р; σ_y –нормальне нап-ня в Б на площадці, поздовжній осі ел-та від місцевої дії опорної реак-ції, зосереджених сил, розділеного нав-ня, від зу-силля обтискування внаслідок попереднього нап-ня хомутів, відігнутих стержнів; τ_xy –дотичні нап-ня в Б від зовн нав-ня, зусилля обтискування внас-лідок попереднього нап-ня відігнутих стержнів.

6. РОЗРАХУНОК ШИРИНИ РОЗКРИТТЯ НОРМАЛЬНИХ ДО ПОЗДОВЖНЬОЇ ОСІ ТРІЩИН.

У центрально-розт ЗБЕ після утворення тріщин зі збільшенням нав-ня вони розкриваються, насту-пає ІІ стадія НДС. Середня ширина розкриття трі-щин нормальних до поздовжньої осі ел-та визна-чають з умови, що сума видовження розтягнутого Б на ділянці між тріщинами, ширина тріщини = видовженню А на ділянці між тріщинами. a_crc=ε_s,ml_crc-ε_bml_crc. a_crc=φ₁ηδλσ_s/E_sd. φ₁=(1 –для зви-чайних стат нав-нь; 1,2 –повторюваних нав-нь; 1,5...2,5 –для легких Б). η=(1 –арм період проф; 1,3 –для А240С; 1,2 –Вр-ІІ, К7,19; 1,4 –ВрІ). d –ø позд-овжньої А. σ_s –нап-ня в стержнях крайнього ряду.

7. РОЗРАХУНОК ШИРИНИ РОЗКРИТТЯ ПОХИЛИХ ДО ПОЗДОВЖНЬОЇ ОСІ ТРІЩИН.

Ширину розкриття похилих тріщин потрібно виз-начати за 2ма схемами. 1. На рівні поперечної А. a_crc=φ₁ηδλσ_s/E_sd. σ_s=(M-0,5c₀(Q-Q_b1))/(A_sz_s). М –мо-мент від зовн сил, розміщених по одну сторону по-хилого перерізу.A_s –площа перерізу поздовжньої А, яка перетинає небезпечну похилу тріщину.

8. РОЗРАХУНОК ЗАКРИТТЯ ТРІЩИН.

Розрахунок закриття тріщин виконують для ел-тів, до яких пред’являються вимоги 2гої категорії тріщиностійкості. Якщо в них виникають тріщини від постійних, тривалих, короткочасних нав-нь при _g>1. для надійного закриття нормальних трі-щин необхідно –переріз ел-тів з тріщинами має залишатись обтисненим не менш 0,5МПа після зняття короткочасних нав-нь –у напр, ненапр А не повинні виникати пластичні деф-ції σ_s(σ_sp)≤0,8R_s,ser. Похилі тріщини будуть затиснуті, якщо головні стискувальні, розтягу вальні нап-ня будуть стискуваними ≥0,5МПа. Цю вимогу можна виконати за рахунок ПН хомутів чи відігнутих сте-ржнів чи проектувати так, щоб похилі тріщини не виникали.

9. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРИ РОЗРАХУ-НКАХ ПЕРЕМІЩЕНЬ(ПРОГИНІВ) ЗБЕ.

Актуальність вдосконалення методів розрахунків ЗБК за деф-ціями, прогинами за останній час зна-чно зросла, що обумовлено збільшенням прольо-тів ЗБК, заст. Нових видів Б, , скорочення темпів буд-ва.

f_m=∫₀^lM^-(1/2)_xdx. М^- –згинальний момент від оди-ничної сили прикладеної у місті прогину. (1/2)_х –повна кривизна ел-ту в перерізі х від зовн нав-нь. Вона буде різною для окремих ділянок. Для ел-тів, в яких l/h<10, треба враховувати вплив попереч-них сил, прогин, обумовлений деф-цією зсуву виз-начається за формулою l_a=∫₀^lQ^-_x_xdx. f_tot=f_m+f_Q. Q^-_x –поперечна сила в перерізі х від дії в напрямку прогину від одиничної сили. Деф-ція зсуву визна-чається за формулою _х=1,5Q^-_xφ_b2/(Gbh₀)φ_crc. В практичних розрахунках ЗБК прогин в окремій точці однопрольотної балки визначається за емпі-ричною формулою f=φ_m(1/2)l₀². φ_m –коф, який за-лежить від схеми нав-ня. Для багатопрольотних балок, ферм, рамних к-цій прогин того чи іншого вузла чи точки визначають методами буд механі-ки, за допомогою ПК.

10. ПРОГИН І КРИВИЗНИ ЗБЕ БЕЗ ТРІЩИН В РОЗТЯГНУТІЙ ЗОНІ.

Для ряду к-цій тріщини в розтягнутій зоні Б, не допускаються чи розрахунком визначено, що вони не виникають. На ділянках ел-тів, де немає норма-льних тріщин, повна кривизна згинальних, поза-центрово стиснутих, розтягнутих ел-тів визначаю-ться за формулою 1/r=(1/r)₁+(1/r)₂-(1/r)₃. (1/r)₁=M/(φ_b1E_bI_red). (1/r)₂=Mφ_b2/(φ_b1E_bI_red) –кри-визна від короткочасних нав-нь.

Від постійних і тривалих нав-нь (1/r)₃=P₀l_0p/(φ_b1E_bI_red)(φ_s(φ_b2-1)+1) –кривизна,яка обумовлена вигином ел-ту від дії попереднього об-тискання. М –момент від відповідного зовнішньо-го нав-ня. φ_b1 –коф, який враховує вплив від коро-ткочасної повзучості Б φ_b1=0,85. φ_b2=0,7 –на пори-стих заповнювачах. φ_b1 –коф, який враховує вплив тривалої повзучості Б, приймається за табл 34 но-вих норм з врахуванням нових втрат від поперед-нього нап-ня. Для ЗБЕ, до яких пред’являються вимоги 2ї категорії тріщиностійкості, всі кривизни помножують на 1,2. повний прогин для ЗБЕ без нормальних тріщин. 1/r=(1/r)₁+(1/r)₂-(1/r)₃. f_tot=f₁+f₂-f₃. f_i=φ_n(1/r)_il₀².

11. ПРОГИН І КРИВИЗНИ ЗБЕ З ТРІЩИНАМИ В РОЗТЯГНУТІЙ ЗОНІ.

В цьому випадку розрахункова епюра для визна-чення кривизни буде трикутною в стиснутій зоні.

Кривизна (повна) ЗБЕ з тріщинами в розтягнутій зоні визначається 1/r=MΨ_s/(zA_sE_s(h₀-x))-N_totΨ_s/ /(A_sE_s(h₀-x))x=φ_ξ(φ_s+φ_f+φ_n)h₀. М момент відносно осі, нормальної до площини дії моменту, проходить через центр ваги площі розтягнутої А від всіх зовн сил, які розміщені по одну сторону від перерізу від сили попереднього обтискання Р₀ з урахуванням перших втрат. Кофи φ_s,φ_f,φ_n враховують відповідно роботу стиснутої А, вплив стиснутих полиць таврових, двотаврових перерізів, вплив екс-тету прикладення поздовжньої сили. Z=(h₀-x/3)((1+λ(h₀-0,5h_f’)/(h₀-x/3))/(1+λ)). Повна кривизна ЗБЕ з тріщинами в розтягнутій зоні визначається за формулою 1/r=(1/r)₁-(1/r)₂+(1/r)₃. (1/r)₁ –кривизна від короткочасної дії всього нав-ня. (1/r)₂ –від постійних, тривалих нав-нь. (1/r)₃ –від тривалої дії постійних, тривалих нав-нь.

12,13. ОДНОПОВЕРХОВІ ПРОМИСЛОВІ БУДІВЛІ, ЇХ ВИДИ, КОНСТРУКТИВНІ СХЕМИ.

Одноповерхові пром будівлі бувають 1-, 2прольо-тними, які для переміщення вантажів обладнують мостовими, підвісними, напільними кранами. Ширину прольотів цехів призначають кратною 6м (6,12,18,24м). Для будівель без мостових кранів обладнані підвісними кранами 0,25...5т, висоту цеху призначають залежно від кроку колон, ши-рини прольоту. У будівлях з мостовими кранами висоту цехів, позначку верху кранової консолі призначають залежно від над рейкового габариту крана найбільшої вантажності з числа застосову-ваних. Загальні констр схеми будівель з типових констр мають різновиди, визначувані різними ко-мбінаціями кроків колон та кроквяних к-цій. у бу-дівлях з прольотом 12,18м, висотою до 10,8м зас-тосовують найпростішу схему з кроком колон кра-йніх і середніх рядів, кроквяних к-цій 6, 12м.При кроці крайніх і середніх рядів 12м можна застосо-вувати констр схему з під кроквяними к-ціями, яка характерна для порівняно високих будівель з підвісним транспортом. Застосування схеми кар-каса з кроком рам 12м без кроквяних к-цій веде до збільшення витрат матеріалів на покриття. У буді-влях з похилою покрівлею, мостовими кранами, зі зміною колон з 6 до 12м витрати матеріалів збіль-шується мало, в будівлях з плоскою покрівлею, пі-двісним транспортом – істотно. Тому треба вико-ристовувати під кроквяні к-ції. Зі зміною кроку кроквяних к-цій з 6 до 12м при плитах покриття 3*12м значно скорочується число монтажних ел-тів, отже, трудомісткість робіт теж. У покриттях все більше застосовуються плити на проліт 3*15, 3*24м. Великі одноповерхові будівлі у плані поді-ляються темпер шовом в поперечному, іноді в поздовжньому напрямках.

15. КОНСТРУКТИВНІ ВИРІШЕННЯ ПОКРИТТІВ, В’ЗІВ ОДНОПОВЕРХОВИХ ПРОМИСЛОВИХ БУДІВЕЛЬ.

І тип.ОПБ проектують відповідно до уніфікова-них типових схем у вигляді площинних систем з поперечними рамами, утворених колонами, заму-рованих у ф-ти та ригелями шарнірно зв’язаними з колонами. З’єднання кроквяних к-цій з колона-ми виконується на болтах з настирним зварюван-ням закладних деталей. По кроквяним к-ціям вкладають дрібно розмірні ребристі плити покри-ття з розмірами в плані 1,5*6, 1,5*12, 3*6, 3*12 та добірні плити 0,75м. таке конструктивне рішення називають стійкого-балковим чи без прогінним покриттям. ІІ тип покриттів виконують із збірних просторових великопанельних з/б плит на проліт, вони вкладаються на балки, які спираються на поздовжні вісі колон.

До цих плит відносять плити “Т”,”2Т”, панель-оюолонка КЖС, n-подібні мало похилі, панель-оболонка КСО, різноманітні складні панелі-обо-лонки з криволінійними поверхнями типу гепар. ІІІ тип покриттів виконується з тонкостінних оболонок, які опираються безпосередньо на колони. Просторова жорсткість ОПБ забезпечу-ється рамами каркасу в поперечному напрямку, а в поздовжньому – панелями покриття, стінами, підкрановими балками, верт, гориз в’язями, вста-новленими в кожному темп блоці. Призначення в’язей –забезпечити жорсткість будівлі вцілому, стиснутих поясів ригелів поперечних рам, сприй-няття нав-нь гориз вітрових і кранових. Гориз в’язі –в’язі кроквяними балками чи фермами у вигляді хрестової решітки в площинах поздовжніх рядів колон у крайніх комірках кожного температ блоку, які розміщують вище підкранових балок.

-сталеві розпірки встановлювані в рівні верху ко-лон в решітці комірок в тій самій площині, щой попередні –верт хрестові чи портальні в’язі із ста-левих прокатних профілів між колонами.

Горизонтальні в’язі –по верхньому поясу, з/б ребристі плити, які зв’язують на опорах з додер-жанням мінімальної довжина опирання їх на ри-гелі і необхідним і достатнім замонолічуванням швів між плитами –по нижньому поясу покриттів великої висоти, виконуються з сталевих кутиків

16. ЗАЛІЗОБЕТОННІ КОЛОНИ ОДНОПОВЕРХОВИХ КАРКАСНИХ БУДІВЕЛЬ.

Колони бувають різної форми.

Бетон В15...30. А А400С, 500. Поперечна А-дротя-на. Колони суцільні якщо Q<20, Н≤10м, якщо ці умови не виконуються, до двовіткові.

17. РОЗРАХУНКОВІ СХЕМИ ОДНОПОВЕР-ХОВИХ КАРКАСНИХ БУДІВЕЛЬ, НАВ-НЯ.

Виконують з метою визначення невигідніших ві-рогідних зусиль (M,N,Q) в колонах будинку ос-кільки несівні к-ції покрівлі розраховуються окре-мо.

Розрахункова схема.

Навантаження. Постійні –відмаси покриття, колон, підкранових балок, стінових панелей. N_g=gBL/2+G_kp/2.

Тимчасові –снігові, вітрові, вертик, гориз тиск кранів.

18. ТИМЧАСОВІ ВЕРТИКАЛЬНІ, ГОРИЗОН-ТАЛЬНІ НАВ-НЯ ОДНОПОВЕРХОВИХ КАР-КАСНИХ БУДІВЕЛЬ.

Тимчасові вертикальні. Від снігу встановлю-ється відповідно до географ району, передаються на поперечну раму як від ваги покриття. Для І, ІІ снігових районів короткочасної дії, для решти час-тину нормативного значення 0,3; 0,5; 0,6 відпові-дно приймають тривалої дії. Від мостового кра-ну вертикальне(за ГОСТ 25.711-83). Від 2х кра-нів, що працюють у зближеному стані _f=1,1, для 1 крану _f=0,5 при режимах 4к, 5к, _f=1 при 1к-3к. Кофи сполучення для 2х кранів ψ=0,85; ψ=0,7 для 4х кранів. Верт нав-ня від кранів визначають за лі-ніями впливу жорсткої реакції підкранової балки.

Для безкрокв’яних к-цій. F_max=_fF_kmaxΣy. F_min=_fF_kminΣy. Верт тиск кранів передається через підкранові балки на консоль колони з екс-том. “250” l=0,25+0,75-0,5h₂. “0” l=0,75-0,5h₂. M_max=

=F_maxl. M_min=F_minl.

Тимчасові гориз нав-ня. Від поперечного гальмування візка з вантажем від двох кранів у зближеному етапі і від одного крану і визначають їх по тим же лініям впливу, з тим же коф-ми на-дійності і сполучень. F_hmax=_fΨF_hΣY, де _f=1,1, F_h=(Q+G)/40. Від дії вітру залежить від географі-чного району для Києва 0,7 кПа.q_в.а.=0,8W₀ckb_f.

19. СТАТИЧНИЙ РОЗРАХУНОК ПОПЕРЕЧНИХ РАМ ОДНОПОВЕРХОВИХ КАРКАСНИХ БУДІВЕЛЬ.

Покриття з плит являє собою жорсткий диск діаф-рагму, яка не деформується в своїй площині, забе-зпечує спільне з верхом колон горизонтальне змі-щення, тому ми розглядаємо лише одну попереч-ну раму при пос-тійних нав-нях і дії вітру, а для 3х прольотних і більше і дія кранових нав-нь. Для од-но-, 2хпро-льотних будівель просторову роботу ка-ркасу від дії кранових нав-нь враховують з кофом c_pgr₁₁Δ+R₂=0. r₁₁-реакція поперечної рами від оди-ночного нав-ня. Δ-горизонтальне переміщення вверху колони. c_pg-коф, який враховує просторову роботу каркасу, визначається за емпіричною фор-мулою. Зусилля в стійках колон визначається за методом переміщень з 1 невідомим. Її послідовно завантажують постіними, тим час нав-нями, виз-начають опорні реакції верхніх стояків, які роз-гляддають як консолі і завантажені відповідно нав-нями і реакцією, спричиненою цим нав-ням. При цьому визначають M,N в найхарактерніших пере-різах від кожного виду нав-нь в 4 перерізах. А для перерізу 4-4 ще й Q по таблицям. Визначи-вши зу-силля в перерізах від усіх нав-нь склада-ють таблицю розрах зусиль M,N,Q і визначають розрах комбінації зусиль.

20.НЕСІВНІ КОНСТРУКЦІЇ ПОКРИТТІВ ОДНОПОВЕРХОВИХ КАРКАСНИХ БУДІВЕЛЬ.

І –плити покриттів(плоскі, ребристі, балкові), використовують уніфікованих розмірів. Б В15-30. А ø≤6мм А400С,500С, ø>6мм В-ІІ,ВР-ІІ,К7,19. ІІ –плити двох консольні”2Т” проектують розмірами 3*12, 3*18м. вони складаються з двох поздовжніх ребер висотою 300, 400мм і двох консольної плити товщиною 30мм.

ІІІ –плити на проліт-їх проектують під малопохи-лі і схилові покрівлі прольотом 18, 24, 30м. Це плити “Т”, “2Т”, ребристі прольотом 18м молопо-хилі, панель-оболонка КЖС 3*12, 3*24.

Панель-оболонка КСО – крупнорозбірна сводчаста 3*24.

21.БАЛКИ ПОКРИТТІВ ОДНОПОВЕРХО-ВИХ КАРКАСНИХ БУДІВЕЛЬ. ВИДИ, ПО-НЯТТЯ ПРО РОЗРАХУНКИ, КОНСТРУЮВАННЯ.

Їх застосовують для кранів колон 6м, прольотах 6, 9, 12, 18, іноді 24м. Для скатних покриттів застосо-вують балки з паралельними поясами, з ламани-ми нижнім, верхнім поясами, двосхилі. h=(1/10…1/15)l. Серії 1.463-10 ПК-01-115. Нав-ня 4,6...8,6кН/м², Б В25-40, А А400,500, поличка ВрІ.

Серія 1.4652-3 нав-ня 4,5...11кН/м², серія 1.4652-1 нав-ня 21...45кН/м²,

Б В25-40, А А800,1000, К7,19,ВрІІ.

22. ПІДКРОКВЯНІ КОНСТРУКЦІЇ ОДНО-ПОВЕРХОВИХ КАРКАСНИХ БУДІВЕЛЬ. ВИДИ, ПОНЯТТЯ ПРО РОЗРАХУНКИ, КОНСТРУЮВАННЯ.

Застосовують при різних кроках зовн і внутр ряду колон, а також для покриттів з плитами на проліт. Бувають у вигляді біалок і ферм.

Для плит на проліт.

Для кроквяних балок.

Підкранові ферми використовуються для спирання балок і ферм.

Розраховують на дію зосереджених сил від крок-вяних к-цій, опорних рекцій і спирання двох рядів плит. Всі ферми розраховуються як звичайні ста-тич визнач ферми з шарнірами у вузлах. Але в типовій серії ПК-01-110/68 зусилля в елементах підкранової ферми визначені з урах різних жорсткостей стержнів як статично невизначувану ферму, тобто вузли ферми жорсткості.

23. ПІДКРАНОВІ КОНСТРУКЦІЇ ОДНОПО-ВЕРХОВИХ КАРКАСНИХ БУДІВЕЛЬ. ВИ-ДИ, ПОНЯТТЯ ПРО РОЗРАХУНКИ, КОНСТРУЮВАННЯ.

Підкранові балки. Застосовуються при кранах вантажністю ≤32,5тс середнього, легкого режимів робіт. Бувають розрізні прольотом 6, 12м.

Армування –ПНА А600-1000, ВІІ, ВрІІ, К7,19. Б важкий класу В 22,5-40. розрахунок ведуть від власної ваги балок, кранових рейок, від верт тиску коліс крану, поперечного гальмування. За міцніс-тю, витривалістю –І група граничних станів. Трі-щиностійкістю, деформативністю –ІІ група. Вимо-ги 2ї категорії тріщиностійкості. Верт нав-ня виз-нач від 2х зближених кранів, зусилля визначають за лініями впливу.

24.КРОКВЯНІ ФЕРМИ ОДНОПОВЕРХОВИХ КАРКАСНИХ БУДІВЕЛЬ. ВИДИ, ПОНЯТТЯ ПРО РОЗРАХУНКИ, КОНСТРУЮВАННЯ.

Застосовуються для прольотів 18, 24м, для кроку колон 6, 12м. обрис верхнього поясу ферм зале-жить від профілю покриття і загальної ком понов-ки будівлі. Для будинків зі скатною покрівлею застосовуються типові ферми: -сегментні косцеві

-безкосцеві

-аркові з розрідженими гратами

-шпренгельні.

Найбільш раціональними з точки зору стат робо-ти є сегментні і аркові косцеві ферми. За способом виготовлення ділять на –ферми із закладними ко-сцями –виготовленні з суцільними косицями і по-ясами –складені з 2х частин для24, 30м. висота ферми в середині прольоту складає 1/6...1/10 про-льоту. Б В322,5...50. нижні пояси ферм армують п/н А, найчастіше дротяною і канатами. Косці і елементи в.п. звич А А500С,400С. Розрахунок всіх всіх ферм крім безкосцевих і шпренгельних ведуть як статично визначувані ферми з шарнірами у вузлах.

Наван-ня. 1.Від маси покрівлі і плит покриття у верхніх вузлах. 2.Від підвісного обладнання і тех.-нолог підвісного обладнання і стель. 3.Від маси самої ферми. 4.Від снігового нав-ня. За схемою СНиП «Нагрузки и воздействия». При цьому нео-бхідно враховувати, якщо кут нахилу α=60⁰ і біль-ше, то сніг не враховується. Якщо 25⁰<α<60⁰, то μ=0...1. Якщо α<25⁰, то μ=1. концентрацію снігу біля ліхтарів, парапетів треба враховувати. Для простих обрисів покриття сніг розглядають на одній половині ферми і на повній фермі. Зусил-ля. Для косцевих ферм визначають при шарнір-ному з’єднанні елементів поясів і решіток у вуз-лах. В безкосцевих приймають жорстке з’єднання ел-тів грат та поясів. Тобто як в статично не виз-нач рамній к-ції із замкнутими контурами і визна-чається на ПК. Перерізи поясів і решітки розрахо-вують як стиснуті чи розтягнуті ел-ти. Стиснуті ел-ти розглядають як із площини так і вплощині зі своїми розрах довжинами. Верхній пояс розрахо-вують як стиснутий ел-т з випадковим чи розрах екс-том. Нижній пояс косцевих ферм розрахову-ють як центр розтягн ел-т. У безкосцевих фермах, а також у косцевих при поза вузловому нав-ні ни-жній пояс розраховують як поза центр розтягну-тий. Стиснуті ел-ти грат косцевих ферм розрахо-вують при випадкових екс-тах, а при безкосцевих як поза центр стиснуті чи розтягнуті. Проміжні та опорні вузли ферм підлягають додатковому роз-рахунку. Опорні вузли ферм крім ПНА армують звичайною поздовжньою і поперечною А. N_w-розрах сила для поперечних стержнів.

Крім того можливе руйнування за похилою трі-щиною по лінії АВ, можливе руйнування від су-місної дії по лінії АС. Опорний вузол також пере-віряють на згинання за умови, що момент зовн сил не перевищував моменту внутр сил. опрні вуз-ли розраховують на дію Q, на сумісну дію N,Q, на згинальний момент(визначають зону анкетувань-ня, підбирають додаткову А).

Визначають площу додаткової поперечної А для компенсування розрахунку розтягнутого косця. Якщо два косця розтягнуті, то розраховується 2 косця окремо. У проміжних вузлах безкосцевих ферм перевіряють довжину замурування А стояків в місці перегину арматури стояків. Армування.

Нижній розтягнутий пояс армують ПНА А600, 800, дротяною ВрІІ, канатами К7. Вся розтягнута А має має бути охоплена замкнутими конструкт-тивними хомутами з кроком 500мм. А всіх ел-тів грат має бути заведена у вузли і надійно заанкеро-вана. У розтягнутих ел-тів як правило на кінець арматурних стержнів приварюють оцупки, петлі чи влаштовують висажені головки. Опорний вузол ще армують сітками від зминання Б.

25. ЗБ АРКИ ОДНОПОВЕРХОВИХ КАРКАСНИХ БУДІЕЛЬ. ВИДИ, ПОНЯТТЯ ПРО РОЗРАХУНКИ, КОНСТРУЮВАННЯ.

Влаштовують при прольотах 30, 36м. вони еконо-мічніші за ферми. Роблять збірними, бувають 2х-, 3хшарнірними. Гориз розпір сприймається стяг- лем, який може бути з/б чи металевий. Найпош 2хшарнірні арки з з/б стяглями, стріла підйому 1/5...1/9l. Контур арки вибирають з умов, щоб арка була тільки стиснута, тому найраціональніша арка з обрисом по квадратній параболі. y=4fε(1-ε), ε=x/l. В практиці найчастіше застосовують арки з верхнім поясом по дузі кола. Перерізи верхнього пояса прямокутні чи двотаврові, конструюються як стиснуті ел-ти. Верхній пояс зі збірних ел-тів виконують з окремих блоків довжиною 5-6м, які з’єднуються звар зал деталей. Стяг ель роблять суцільний з опорними блоками з ПНА, з натягу-ванням на упори форм канатів К7 чи ВрІІ. Арму-вання арки як правило симетричне, оскільки мо-же бути ±М від снігових нав-нь. Щоб зменшити провисання нижнього поясу через 5-6м встанов-люються почіпки, які металеві чи з/б. Розрахунок. Зусилля M,N,Q визначають метода-ми буд меха висота h=(1/30…1/50)l, b=0,4…0,5h. Спочатку визначають розмір при рівномірно розп нав-ні. H=gl²k/(8f). к-коф, що враховує пружнє об-тискання арки. Потім в таблицях визначають зу-силля M,N,Q від невигідних комбінацій і викону-ють підбір А. перерізи арки поза центр стиснуті тому в розрахунках треба враховувати розрахун-кову довжину. l₀=0,58l; l₀=0,54l; l₀=0,36l. А стягів і почіпок розраховують як для центр розт ел-тів з умов міцності і тріщиностійкості. Армування узлів арок так, як у звичайних фермах.

26, 27. БАГАТОПОВЕРХОВІ БУДИНКИ ЗАГ-АЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ.

Існує тенденція до росту поверховості, що викли-кано обмеженою територією міста, задля скоро-чення довжини комунікацій. За поверховістю бу-вають багато-, малоповерхові. Багатоповерхові будинки. Діляться на –І категорії(9-16п-в h<50м)

- ІІ(17-25 поверхів 50<h<75м,26-40п-в 75<h<100м) –висотні(>40поверхів h>100м). Але буд-во висот-них будівель дороге, бо 100поверховий будинок коштує дорожче такої ж кі-ті квартир у 8 поверхо-вому будинку в 7-10 раз. Класифікація –з кам’я-ними стінами(з жорсткою, пружньою констр схе-мою) –крупнопанельні(з поперезними, поздовж-німи, перехресними несівними стінами) –просто-рові(з об’ємних блоків, з об’ємних блоків з пане-лями) –з ядром жорсткості.

28. КОНСТРУКТИВНІ СХЕМИ БАГАТОПОВЕРХОВИХ БУДИНКІВ.

Всі багатоповерхові будинки можна поділити на каркасні, панельні, блочні, об’ємноблочні, з міл-ко-штучних матеріалів, комбіновані. Той чи ін-ший тип будинку вибирають з міркувань функціо-нального призначення, поверховості, економіки, особливості умов буд-ва. Каркасні будинки зас-тосовують при необхідності створення великих будинків, виробн, адмін громадських споруд, всі нав-ня передаються на каркас, який забезпечує міцність, стійкість. Панельні застосовуються ко-ли необхідне часте розміщення внутр стін, перего-родок, дотримання необхідної звукоізоляції. Для цього стіни внутр перекриття мають масу не <300кг/м², відповідає товщині Б 160мм. Такі стіни повинні мати достатню теплоізоляцію. Панелі стін, перегородок з’єднуються між собою, створю-ють просторову сист, яка спроможня сприймати гориз, верт нав-ня. Балкові будинки такі, в яких зовн стіни монтують з внутр блоків з розрізкою по висоті на 2-4 блоки, а перекриття збір-ні чи моно-літні. Об’ємноблокові будинки це вдосконален-ня панельних сист. В них єдиним констр ел-том є об’ємний блок на кімнату(блок-стакан, -ковпак, -стакан лежачий). Блоки спираються в кутах по лі-ніям стін. Комбіновані це будинки, перші повер-хи яких заст для магазинів, гаражів тощо. В основ-ному каркасні з монолітного з/б, а вище може бу-ти б/я з вище зазначених сист. Ця необхідність ви-никає з сантех вимог.

29. КОНСТРУКТИВНІ СХЕМИ КАРКАСНИХ БАГАТОПОВЕРХОВИХ БУДИНКІВ.

Збірні. Вони мають ряд переваг у порівнянні з іншими схемами –створюються великі приміщен-ня без проміжних опор, з каркасів з кроком колон 6-18м –можливість перепланувати приміщення без великих матер, трудових затрат –чітка статич-на робота сист –менша витрата матеріалів –мож-ливість застосування надміцних, ефективних м-лів. Вибір схеми каркасу його компоновку ро-блять з урахуванням призначення, об’ємноплану-вального рішення, технологічних умов, тех-еко-ном порівнянь. Включає в себе вибір способу за-безп просторової жорсткості, розміри сітки колон, направлен-ня ригелів, схеми членування сист на збірні ел-ти. Монолітні. Переваги велика різ-номанітність об’ємнопланувальних, арх-констр рішень. Найчастіше проектуються за стіновими констр сист. При монолітних, збірно монолітних зовн стінах застосовують перехресності нову сист з монолітним, збірномонолітним перекриттям. Вуз-ли з’єднань перекриттів з монолітними стінами залежно від способу передавання стискувальних зусиль, типу плит проектують платформовими чи комбінованими. При цьому в контактних вузлах стискувальні зусилля передаються через Б внутр чи зовн несівних стін від перекриттів. При збірних плитах перекриття має бути забезпечений зв’язок між ними і монолітними стінами у вигляді зварю-ваних арматурних випусків, замонолічуваних пе-тльових випусків, з’єднаних без армування чи ар-матурних каркасів, замонолічуваних у порожни-нах багатопустотних плит.

30. КОНСТРУКТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ КАРКА-СНИХ БАГАТОПОВЕРХОВИХ БУДИНКІВ. СЕРІЇ ТИПОВИХ КАРКАСНИХ БУДІВЕЛЬ.

Проектують під нав-ня 5-30кН/м² 2х типів –плити оперті на полиці ригелів –плити укладають зверзу ригелів прямокутного чи таврового перерізу. Ри-гелі перекриттів оперті при повному каркасі на колони чи на колони та зовн стіни при неповному каркасі, можуть розташовуватись вздовж чи попе-рек буді-вель. Напрямок будівель призначають за-лежно від характеру технологічних процесів, типу будівлі, умов освітлення, просторової жорсткості. Колони будівель при висоті 3,6м виготовляють заввишки на 3 поверхи, в разі більшої висоти –на 2 поверхи. У колонах передбачають закладні дета-лі для кріплення стінових панелей, віконних рам, в’язей, ригелів, арматурні випуски для стику риге-лів з колоною. Колони виготовляють з Б В20...50, армують просторовими каркасами з позд роб А зі сталі А400С, 500, поперечною з А240С. Торці ко-лони мають зварні сітки для збільшення міцності Б на місцеве стискання.

31. ДІАФРАГМИ ЖОРСТКОСТІ В КАРКАСАХ БАГАТОПОВЕРХОВИХ БУДИНКІВ: КОНСТРУКЦІЇ, РОЗМІЩЕННЯ,ПОНЯТТЯ ПРО РОЗРАХУНКИ.

Це жорсткі верт диски на всю висоту будівлі з в’я-зевими, чи рамнов’язевими каркасами. Вони сп-риймають гориз нав-ня, що спричиняють перемі-щення будівлі. В плані будинку слід розташовува-ти сим 2х осей, встановлюють на всю висоту буди-нку. Розрахунок з/б деф-цій жорсткості ведуть як для позацентровостиснутого ел-та. Розрахунок по-лягає в перевірці несівної здатності нормальних перерізів за графіком для якого потрібно визначи-ти 8 величин. Міцність закладних деталей у верт швах перевіряється з умов міцності на зсув.

34. КОНСТРУКТИВНІ ЕЛ-ТИ ПАНЕЛЬНИХ БУДИНКІВ(СТІНОВІ ПАНЕЛІ), ВИДИ, КОНСТРУЮВАННЯ.

Основними констр ел-тами несівної сист КПБ є панелі зовн, внутр стін, перекриття. Зовнішні стінові панелі відзначаються найб складністю, різноманітністю констр рішень, що обумовлюють-ся особливою роллю будинку, цілих комплексів вимог до них. Отже зовн стінові панелі, стики між ними, заповнення віконних отворів повинні воло-діти достатнім опором теплопередачі, теплостій-кості, водо-, гідро-, паро непроникністю, а матері-ал панелей достатньої морозостійкості. Крім цього вони повинні мати достатню міцність, вогнистій-кість, бути технологічн при виготов, трансп, та мо-нтажу, відповідати вимогам довговічності віднос-но терміну екс-ції. Які осн ел-ти фасадів вони та-кож повинні відповідати вимогам, арх-ри оточую-чими будинкам, вони повинні вигот з місц матері-алів, високотехн утеплювачів. Товщина назнача-лась по мін необхідності опору теплопередачі, з тим, щоб запобігти промерзанню стіни. Але прак-тична екс-ція таких будинків показала, що втрати тепла через стіни при цьому настільки великі, що втарати на дод опалення перевищують економію від заст матеріалу стін і їх товщин. Опір теплове-редачі стін повинен призначатись виходячи з на-йменших зведених витрат, які включають всі вит-рати в стадії буд-ва, екс-ції. Велике значення ма-ють отвори віконних прорізів, через які втрач біля 50% тепла. Тому їхня площа, взал від клімат р-ну призначається від 1:5,5 до 1:8 площі підлоги кімн-ати. За статичною роботою панелі зовн стін діля-ться на –несучі, якщо вони сприймають нав-ня від вище розташов поверхів, включ вагу перек-тя, перек-тя –самонесучі, якщо вони вони лише спри-ймають свою власну вагу. Застосо-вують у будин-ках до 5 поверхів. –несучі(навісні), які безносере-дньо навішуються на торці попереч-них стін, або встановлюються на перекриття, че-рез їх переда-ють нав-ня на внутр несучі стіни. На відміну від стін крупноблочночних будинків, для яких вико-ристовують 4, 2 і 3х рядну розрізку сто-рін в ме-жах поверху КПБ застосовують тільки 1рядну роз-різку стін, тобто на 1 поверх. Розміри панелей ви-знач розмірами кімнат чи квартир, габарити тран-спортних засобів, вантажністю кранового облад-нання. В сучасних будинках ПЗС мають такі роз-міри –на кімнату k=2,4…3,6м і висота h=h_пов –на дві кімнати l=5,4…7,2м і висотою h=h_пов маса скла-дає не більше 7,8т, яка відповідає вантажн крану КБ-162 найб поширені в сучасному житловому буд-ві. За к-цією ПЗС можуть бути одно, двох чи тришаровими. Одношарові ПЗС являють собою плоски з/б ел-т з легкого Б(на пористих заповню-вачах чи автоклавного ніздрюватого), зовн факту-рного і внутр оздоблювального шару. Клас Б бере-ться за табл в залежності від кіл-ті поверхів та стат роботи, назнач ≥В32,5,щільністю≤1,4т/м³. В якості крупного заповнювача використ перлітовий, шла-ковий щебінь чи найчастіше керамзитовий гравій. В якості мілкого заповнювача тільки легкі пористі піски, а не кварцовий пісок. Внутрішні завжди несучі, виконуються одношаровими з важ чи легк Б ≥В7,5(М100). Товщина визначається вимогами міцн, вогнестійк, звукоізоляції, і повинна бути для між квартирних стін ≥16см для важкого Б, для ле-гкого за розрахунком. Для між кімнатних стін ≥12см, вони можуть без розрах поздовжн ар-ня чи з розрах. Маса ≤7,8т. Вони можуть бути глухими чи з прорізами. Площа вертик, гориз А прийма-ють ≥0,2см²/м.

35. ПАНЕЛІ ПЕРЕКРИТТІВ КРУПНОПАНЕЛЬНИХ БУДИНКІВ ТА СТИКОВІ З’ЄДНАННЯ ПАНЕЛЕЙ.

Панелі перекриття. Вони є несівною частиною перекриття разом з підготовкою під підлоги(лег-кий, гіпсоБ). До них ставляться вимоги міцності, жорсткості, норм звукоізоляції(ударної, від повіт-ряного шуму), вогнестійкості, мін трудомісткості, вартості. Можуть бути суц перерізу та кругло пус-тотними, для малого кроку попереч стін застосо-вуються панелі суцільного перерізу, товщиною 10, 12см, опертими на 3 сторини. Для забезп нормат рівня звукоізоляції(50ДБ) підлоги роблять шаро-вими, які включають в себе різні монолітні стяж-ки, прокладки і покриття підлог. Таку к-цію нази-вають акустично неоднорідною. Звукоізоляцію від повітряного шуму виконують і другим шляхом – збільшенням маси несучої частини перекриття. Такі перекриття називають акустично однорідни-ми. Стикові з’єднання панелей. Екс-ції особи-вості КПБ знаходяться в премій залежності від як-ості конят рішень стоків зовн панелей між собою і примикаючи ми панелями внутр стін і перекрит-тів. В залежності від к-ції ПЗС змінюється і к-ція стиків. Основні вимоги до стиків: теплопровід-ність така ж як у стіни, повітре-, вологонепроник-ність, забезпечення сумісної роботи зовн, внутр стін в місцях їх з’єднання. ПЗС застосовують в зак-ритих, дренованих, які вентилюються. Горизон-тальні стики. вони повинні забезпечити сприй стиск зусиль. За способом передав стиск зусиль вони можуть бути платформні, контактні, комбі-новані. Мін глибина сприйм плит перекри-ття –відстань між стиками ≤4м опираються по контуру мін глибина 5см -≤4м на 2 сторони 5см –>4м на 2 сторони 7см. Платформні. Розчин ≥М50, товщина ≤20мм.

Контактні.

Комбіновані.

36. ПІДПІРНІ СТІНИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ.

Розглядаємо ПС загального призначення, які зво-дяться на територіях промислових будівель, міст, сіл, під’їздних об’єктних залізниць, автодоріг. Тре-ба вибирати, проектувати такі констр схеми ПС, які б забезпечували необхідну міцність, стійкість, просторову незмінність вцілому, окремих частин на всіх стадіях зведення, екс-ції. ПС можуть буду-ватись із з/б, Б, бутаБ, кам’яної кладки, блоків, ді-ляться на масивні, тонкостінні. В масивних ПС їх стійкість на зсув, перевертання при дії гориз тиску ґрунту здійснюється за рахунок власної ваги ПС. В тонкостінних ПС їх стійкість забезпечується Влас-ною вагою стіни, вагою грунту, який втягує к-цію стіни в роботу.

Тонкостінні.

Існують типові уніфіковані стінові панелі УПС, а також суцільні кутові консольні.

37. ТИСК ГРУНТІВ НА ПІДПІРНІ СТІНИ, ТИМЧАСОВІ НАВАНТАЖЕННЯ ВІД РУХОМОГО ТРАНСПОРТУ.

Характеристики грунтів природного залягання треба встановлювати як правило на основі без по-середніх випробувань в польових, лабораторних умовах з відповідною статичною обробкою резу-льтатів за ГОСТ. j_I, j_II, j_n –нормативна(за І, ІІ гру-пами гран станів). φ_І, φ_ІІ, φ_n. с_І, с_ІІ, с_n. При відсут-ності безпосередніх випробувань допускається ці величини вибирати за табл СНиП, табл 1,3 дод 5 посібника. _n=1,8кН/м³. Розрах характеристики природнього складу визначають _І=1,05_n, _ІІ=_n, φ_І=φ_n_f, φ₅=φ_n, c_I=c_n/1,5, c_II=c_n. _f –коф надійності за грунтом. _f=(1,1 для пісчаних, 1,15 для пил, гли-нистих). Характеристики грунтів засипки. Ущільнені згідно норм з кофом ущільнення к_n≥ ≥0,95 в природному заляганні допускається вста-новлювати за харак тих же грунтів в прир заляган-ні. _I’=0,95_I. _II’=0,95_II. φ_I’=0,9φ_I. φ_II’=0,9φ_II. Кофи надійності за нав-ням _f в розрахунках за І групою г с повинні прийматися за табл 3 посібника, а за ІІ =1. Тепер послідовно за емпіричними формулами визначають такі параметри –інтенсивність гориз тиску Р_ -коф гориз тиску λ –кут нахилу площини ковзання до вертик –інтенсивність додаткового гориз тиску від ґрунтових вод ПВ –інтенсивність гориз тиску від рівномірного розпад нав-ня; тим-часові нав-ня від рухомого транспорту треба приз-начити згідно СНиП.

38. ПОНЯТТЯ ПРО РОЗРАХУНКИ ПІДПІРНИХ СТІН.

Виконують за двома групами граничних станів. І –стійкість станів стіни проти зсуву –міцність ґрун-тової основи –міцність ел-тів к-цій, вузлів з’єднан-ня. ІІ –перевірка грунтів по деф-ціям –розрахунок ЗБЕ за розкриттям тріщин –визначення прогинів в стіні. Констр рішення. Габарити ПС визнача-ються за одним параметром –висотою підпору гранта тобто різницею перепаду верхніх, нижніх планувальних відміток. Попередній розмір підеш-ви кутової ПС можна встановити в залежності від інтенс рівном розпад на вант на призмі обвалюва-ння кута φ_n та висоти стіни за рисунками. Ар-ня з/б консольних ПС кутового профілю виконується за епюрами згин моментів, уніфікованими сітка-ми, опертими стержнями. Товщина для збірних ПС ≥30мм, ≥ø А, для монолітних -≥35, ≥ø А А300С, 400.

39. ТОНКОСТІННІ ПРОСТОРОВІ ПОКРИТТЯ, ОБОЛОНКИ.

Вони заст при буд-ві пром, громадських споруд, особливо доцільні в умовах, коли треба перекри-вати приміщення великих розмірів(>24,30м) без проміжних опор(ринки, спорт споруди, вокзали і т д). В ПГП з.\б оболонка працює в обох напрямках в основному на стискання, що важливо для Б і та-ким чином тим краще використовується матеріал, що веде до значної економії і зменшення ваги од-иниці покриття в порівнянні з плоскими. ПТП яв-ляють собою сист, утворені з тонкостінних оболо-нок контур, к-цій (борт ел-ти, опорні кільця), діа-фрагми у вигляді балок, ферми, арок. Оболонки –тонка з/б плита, окреслена по якійсь найчастіше криволінійній поверхні чи багатограннику. Пере-ваги –можливість перекривати великі приміщен-ня без опор –економія мат-ів, зниження ваги –по-єднання несучих, огороджуючи фун-цій покриття в одній к-ції –вдала, досконаліша арх. Виразність. Недоліки –дещо більша трудомісткість зведення, складність при розміщ підвісного транспорту.

40. КЛАСИФІКАЦІЯ ТОНКОСТІННИХ ПРОСТОРОВИХ ПОКРИТТІВ.

Тип таких покриттів залежить в основному від к-ції оболонки. Оболонку називають тило, обмеж двома кривол поверхнями, відстань між якими значно менша їх розмірів в плані. Поверхня, що ділить навпіл, наз серединою поверхнею. Перш за все вони характеризуються геометрією, кривиз-ною в ортом напрямках чи однією Гаусовою кри-визною. ρ_x=1/r_x.ρ_y=1/r_y. ρ=ρ_x=ρ_y=(>0 з додатковою Гаусовою кривизною; =0 з нульовою; <0 з від’єм-ною). Якщо центри кривизни знаходь по одну сто-рону оболонки, то маємо додатню, якщо по різні – від’ємну, а якщо одна з них нескінч чи нуль, то ма-ємо нульову. Класифікація –за способом утво-рення(оболонки обертання, оболонки переносу) –за окресленням серединної поверхні(циліндричні, конічні склепіння нульової гаусової кривизни, ку-поли, висячі оболонки, сферичні, бочарні, склад-ні, складчасті склепіння) –за вормою перекриття в плані(круглому, прямокутному, трикутному, ова-льному, полігональному плані) –за констр ознака-ми(окремі, одиночні, нерозрізні, багато хвильові, гладкі, ребристі із з/б чи металевим контуром) –за способом виготовлення, буд-ва(збірні, моноліт-ні на проект висоті, монолітні з під’йомом і збір-но-монолітні) –за матеріалом(з/б, металеві, м’які, армоцентні, комбіновані, комплексні) –вибір ти-пу, окреслення поверхні оболонки, розміри у пла-ні робляться на основі ТЕП з урах функт признач, арх.-технол, виробн вимог.

41. ВИДИ ОБОЛОНОК В ТОНКОСТІННИХ ПРОСТОРОВИХ ПОКРИТТЯХ.

При буд-ві ПТП застосовують оболонки(1), діафрагми(2), бортовий ел-т(3), опорне кільце(4).

Циліндричні оболонки, призматичні складки.

Оболонка обертання з верт вісю.

Додатної гаусової кривизни, від’ємної.

Нульової.

Складених оболонок.

Хвильові склепіння, багатохвільові, сегментні.

Багатогранники шатрового типу.

Гіперболічні поверхні панелі оболонок.

Висячі покриття, в яких розт зусилля приймають мет канати, а огородж ф-ції з/б плити.

42. ПОНЯТТЯ ПРО РОЗРАХУНКИ ТОНКО-СТІННИХ ПРОСТОРОВИХ ПОКРИТТІВ, КОНСТУТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА КОНСТРУЮВАННЯ.

Застосовуються в основному пологі оболонки, в яких стріла підйому f=(1/5…1/6)l_min.

Розрахунок дуже складний тому користуються безмоментною теорією Власова, чка базується на пружній роботі Б.(N_x, N_y, N_xy). Згинальні моменти виникають у випадках в місцях промик оболонки до діафрагми чи борт елементів, в місцях різкої зміни поперечних розмірів оболонки, в місцях прикладання місцевих нав-нь. Нав-ня від власної ваги, снігу. Товщина монолітних оболонок повин-на бути >50мм, а поличок збірних плит >30мм. Ар-ня однією сіткою посередині при товщині обо-лонки <80мм, в місцях примикання до бортових ел-тів, діафрагм. Μ_min=0,2%, макс крок А 250мм. А ВрІ, А400, 500С.

43. ПОЛОГІ ОБОЛОНКИ ДОДАТНЬОЇ ГАУ-СОВОЇ КРИВИЗНИ НА ПРЯМОКУТНОМУ ПЛАНІ, СХЕМИ, КОНСТРУКЦІЇ.

Найбільш поширені типові оболонки 18*24,24*24, 18*30м. окреслення оболонки виконується за сфе-рою чи емпіричними параболоїдом.Клас БВ30-50.

44. ЦИЛІНДРИЧНІ ОБОЛОНКИ, КЛАСИФІКАЦІЯ, ВИДИ.

Вони можуть бути окремими, багатопрольотними, багатохвильовими, короткими, довгими. l₁/l₂≤1 –коротка, l₁/l₂>1 –довга.

Можуть бути монолітними, збірними, ребристими гладкими. h_об=(1/10…1/15)l₁, f=91/6…1/8)l₂. h_об>50мм.

В бортових ел-тах може ставиться ПНА. Розраху-нок таких оболонок ведуть роздільно чи разом на ПК. Довгі циліндричні оболонки розраховують на зминання з прольотом більшої сторони.

45. ВИСЯЧІ ОБОЛОНКИ, МЕТОДИ СТАБІЛІЗАЦІЇ ПЕРЕМІЩЕННЯ.

Застосовують для перекриття великих приміщень (цехи, зали, стадіони, криті ринки, палаци спор-ту). Складаються із сумісно працюючих сталевих тросів вант, власної оболонки, опорних к-цій. Ос-новною несівною к-цією є ванти, які працюють ті-льки на розтягування, які дозволяють повне вико-ристання високоміцних сталей, добиватись мін витрат. Вони економічніше, технологічніше для к-цій >100м володіють великою деформативністю, тому їх найчастіше роблять попередньо-напр од-ним з 3 методів. 1. Після монтажу вант, з.\б плит до замоноліч їх довантажують чи розтягують за допомогою відтяжок. А після замон швів, витрим-ки Б до необх міцності нав-ня знімають.2. Після повністю змонтованих, замонол к-цій до влашт покрівлі ванти натягують домкратами на жорстку несівну к-цію. Ванти при цьому розміщують в спец каналах, які заповнюються розчином після натягування. 3. Після монтажу плит шви запов-нюються розчином на розширюю чому цементі. Таким чином створюється попереднє нап-ня. 4. Ванти розміщують в взаємно перпендикулярних напрямках.

46. МАТЕРІАЛИ І ВИРОБО ДЛЯ КАМ’ЯНИХ КОНСТРУКЦІЙ.

Для зведення К, АК застосовують штучні, природ-ні кам’яні матеріали у вигляді цегли, каменю, міл-ких блоківі панелей, облицювальні, теплоізоляці-йні матеріали, буд розчини, А. всі ці матеріали по-винні відповідати вимогам відповідних гостів, які частково вказані в руководстві. Цегла, цегляні вироби. Цегла –штучні камені, які мають пра-вильну форму паралелепіпеду товщиною <13см, масою ≤4,3кг, які можуть укладатися муляром од-нією рукою. Кам’яні матеріали можуть бути суц, порожнистими. Суц –цегла глиняна звичайна пластичною чи напівсухого пресування, силікат-на, будівельна, шлакова, на карбонатних заповню-вачах, лицювальна. Порожниста –цегла глиня-на пластична напівсухого пресування. Цегла плас-тичного пресування більш довговічна, менш де-формативна, чим цегла напівсух пресування, силі-катна. Силікатна має більшу теплопровідність, ва-гу, дешевша за глиняну. Її не дозволяється засто-совувати у вологих прим. Керам камені –вироби за розмірами більші за цеглу, але так щоб муляр зміг їх вкласти 2ма руками, вагою ≤40кг. 250*120*138мм. Природні камені з важких по-рід в залежності від ступеню обробки. Бувають чи-стою, напівчистої, грубої тески, грубо сколоті, бу-тові камені. По конструкції –одношарові(суці-льні, порожнисті) –багатошарові(з, без теплоізо-ляційного прошарку) –з керамічних(цегла, каме-ні) –з природних каменів. За міцністю –низької міцності(М10, 15, 25, 35, 50) –середньої(М75, 100, 150, 125, 200) –високої міцності(М250, 300, 400, 500). Довговічність характеризується морозостій-кістю. Розчин забезпечує зв’язокміж окремими каменями, утворюючи кладку, зменшує водоне-проникність, забезпечує рівномірно-розподілене нав-ня. Їх ділять на прості, складні. За густиною важкі і легкі <1500кг/м². за міцністю М4, 10, 25, 50, 75, 100, 150, 200.

47. КАМ’ЯНІ КЛАДЕИ, ВИДИ, МІЦНІСТЬ.

Основну вимогу, яку ставлять до кам’яної кладки – це монолітність, яка забезпечується зчепленням камню з розчином, перев’зуванням каменів по верт в гориз рядах. В розрахунках в залежн від форми каменю, кладки ділять на –кладка з ка-менів правильної форми з цегли, мілких каменів при висоті ряду 50-150мм, з керамічних, бетон-них, природних каменів висотою ряду 200-300мм, з крупних бетонних, інших блоків при h>500мм ряду –з каменів неправильної форми буто-ва,бутаБ. Міцність. Вирішальну роль для міцнос-ті мають міцність, розміри, форма каменю, нав-ність чи відсутність пустот в кладці, міцність роз-чину. При збільшенні марки каменю в 2 рази міц-ність суцільної кладки збільшується в 1,5 рази. В бутовій кладці міцність каменю використовується на 5-8%. Якість, міцність кладки залежить від рів-номірного заповнення розчину гориз швів, одна-ковим притиском каменю по всій поверхні для по-вного його спирання. Легкоукладальність розчину сприяє росту міцності кладки, причому міцність кладки на пластич розчинах більше, ніж на жорс-тких тих же марок. Вихідною характеристикою ро-зрахункової міцності кладки є її середня найбільш вірогідна очікувана межа міцності R_u при заданих фіз.-мех характеристиках каменю, розчину, при якості кладки , яка відповідає практиці масового буд-ва. вона одержана шляхом статистичної обро-бки зразків(розрах опір) кладки визначається ді-ленням R_u на коф безпеки, який приймається 2-2,5. R=R_u/k, який враховує як статичні так і інші небезпечні фактори.

48. ДЕФОРМАЦІЇ КАМ’ЯНОЇ КЛАДКИ.

Розрізняють 2 види, поздовжні, які розвиваються вздовж позд сил, об’ємні, які розвив у всіх напря-мках під впливом колив темпер, усадки. Основна доля деформації припадає на деф-цію розчину.

ε=εp+εpl’. E₀=tgφ₀.E=dσ/dε=tgφ. В практичних розрахунках Е₀=αR_u, для армованих Е₀=αR_sku, α_sk=αR_u/R_sku. R_sku –тимчасовий опір стисканню кам’яної кладки. В розрахунках міцності на стис-кання модуль деф-ції Е=0,5Е₀, а при визначенні деф-ції кладки Е=0,8Е₀. деф-ції усадки усадки кладки ε_ус=3*10^-4. G=0,4E₀; α_t=5*10^-6/град.

49. РОЗРАХУНОК ЦЕНТРАЛЬНО СТИСНУ-

ТИХ ЕЛЕМЕНТІВ КАМ’ЯНОЇ КЛАДКИ.

Вважаємо, що нап-ня в кладці розподіляється рів-номірно. Руйнування таких ел-тів відбув в залеж-ності від їх гнучкості в результаті руйнування са-мої кладки, в результаті втрати стійкості(для дов-гих гнучких ел-тів), причому на величину буйнів-ної сили впливає тривалість нав-ня. N≤m_gφRA. N –розрах поздовжня сила. R –розрах опір стискан-ню(міцність кладки). φ –коф поздовжнього згину, який залежить від пружньої хар-ки кладки, гнуч-кості ел-ту. λ_i=l₀/i. λ_h=l₀/h. λ_i, λ_h –найменші радіуси інерції, розміри. m_g –коф, який враховує вплив прогину на несучу здатність при тривалих нав-нях, вплив повзучості кладки, в залежності від рі-вня нав-нь. m_g=1-ηN_дл/N. N_дл –постійне, тривале нав-ня. Η –коф, який залежить від гнучкості про-центу ар-ня внутр зусиль прийм 0,1. при h≥300мм чи і≥8,7см m_g=1. розрах висоту кам’яних стін, сто-впів при визначенні φ і m_g приймають в залежнос-ті від умов спирання на гориз, верт опори. l₀=1,5H –однопов. l₀=1,25H –багатопов. l₀=0,9H –збірн. l₀=0,8H –моноліт.

50. РОЗРАХУНОК ПОЗАЦЕНТРОВОСТИС-НУТИХ ПРЯМОКУТНОГО ПЕРЕРІЗУ.

N≤m_gφ₁RА_сω. А_с –площа стиснутої зони перерізу прямокутної епюри нап-нь. А_с=А(1-2е₀/h). h_c=h-2e₀. R –розрах міцність кладки. h –висота перерізу в площині дії сили з екс-том. А –вся площа. е₀ –екс-тет позд сили відносно центра ваги перерізу. φ₁=(φ+φ_с)/2 –коф поздовжнього згину. Φ –коф всього перерізу φ=f(λ_h, α), λ_h=l₀/h, λ_i=l₀/i. φ_с –коф позд згину для стиснутої зони φ_с=f(λ_hс, α), λ_hс=l₀/h_с, λ_iс=l₀/i_с. ω –коф, який визнач за табл.

51. РОЗРАХУНОК НА МІСЦЕВЕ СТИСКАННЯ КЛАДКИ.

При спиранні я/н к-ції(балки, колони, ферми) не на весь переріз кладки, формація, яку звуть зми-нанням чи зім’яттям кладки. Міцність кладки при місцевому стисканні буде більше, чим при осьово-му стисканні, так як прилеглі ділянки не заванта-жені, стримують деф-ції, тим самим збільшують її несівну здатність. Встановлено, що розрах опір кладки при місцевому стисканні визначається за формулою R_c=ξR. ξ=³(А_с/А)<ξ₁. А_с –площа змина-ння. А –розрах площа перерізу. ξ₁ –граничний коф, який залежить від матеріалу кладки, місця, характеру прикладення нав-ня, визначається за табл. Несівна здатність ел-ту при місцевому стис-канні з врахуванням вище сказаного можна виз-начити за формулою N_c≤ΨdR_cA_c. N_c –поздовжня стискаюча сила від місцевого нав-ня. Ψ –коф пов-ноти епюри стискання від місц нав-ня. d –коф, який враховує перерозподіл нап-нь в зоні місцево-го стискання. d=1,5-0,5Ψ –для цегляної, армоцег-ляної кладки, суцільних каменів. Якщо під опора-ми згин ел-тів не потрібно встановлювати розпо-дільчі плити, то допускається приймати Ψd=0,75 –для кладок з порожнистих, ніздрюватих матеріалів.

A=h(b+2h).

A_c=bh.

A=A_c=bhξ=ξ₁.

ΣA=h(h+b)

A_c=bc.

A=c(2h+b)

ΣА=(a+b)². A=A_c=ab.

A=A_c=ab.

ΣA=d(a+b).

A=A_c=(a+c)b.

ΣA=ab+2hc.

При одночасній дії на площину зминання(опорні реакції балок, прогонів, ферм) –це місцеве нав-ня, основного нав-ня(це вага вище розміщеної клад-ки, нав-ня на енї) розрахунок виконується окремо на місцеві нав-ня, на суму місцевого, основного нав-ня). При цьому змінюється А, граничн коф ξ₁. основне нав-ня може бути задане у вигляді кладки на 1 м стіни чи нормальними нав-нями на рівні площі місцевого стискання, а нам треба визначи-ти силу, яка передається на площу зминання N.

52.РОЗРАХУНОК ПОЗАЦЕНТРОВОСТИСН-УТИХ ЕЛЕМЕНТІВ ТАВРОВОГО ПЕРЕРІЗУ.

Варіанти розрахунку. І. Поздовжня сила прикладена в сторону полички.

а)

стисн зона таврова l₁>l/2. x=(b₁c/b₂(2e₁-c)+(e₁-c)²). h_c=x+e₁. I=(b₁c³+b₂d³)/12+b₁b₂cd(c+d)/(4(b₁c+b₂d)). Y_c=(b₂d²+b₁c(2d+c))/(2(b₁c+b₂d)). d₁=x+e₁-c.

b) якщо е₁≤с/2, тоді стиснута зона прямокутна l₂>d/2. x=(b₂c/b₁(2e₂-c)+(e₂-c)²). c₁=x+e₂-d. h_c=x+e₂. Y_c=(b₂d²+b₁c(2d+c))/(2(b₁c+b₂d)).

l₂≤d/2. x=e₂. h_c=2x=2e₂.

Існують розрахунки кам’яних к-цій на згин, розтя-гування, зріз. Користуються при цьому формула-ми сопромату.

54. РОЗРАХУНОК АРМОКАМ’ЯНОЇ КЛАДКИ НА ЦЕНТРАЛЬНЕ СТИСКАННЯ.

Вважаємо, що нап-ня в кладці розподіляється рів-номірно. Руйнування таких ел-тів відбув в залеж-ності від їх гнучкості в результаті руйнування са-мої кладки, в результаті втрати стійкості(для дов-гих гнучких ел-тів), причому на величину буйнів-ної сили впливає тривалість нав-ня. N≤m_gφR_skA. N –розрах поздовжня сила. R_sk –розрах опір стиска-нню(міцність кладки). φ –коф поздовжнього зги-ну, який залежить від пружньої хар-ки кладки, гнучкості ел-ту. λ_i=l₀/i. λ_h=l₀/h. λ_i, λ_h –найменші радіуси інерції, розміри. m_g –коф, який враховує вплив прогину на несучу здатність при тривалих нав-нях, вплив повзучості кладки, в залежності від рівня нав-нь. m_g=1-ηN_дл/N. N_дл –постійне, три-вале нав-ня. Η –коф, який залежить від гнучкості проценту ар-ня внутр зусиль прийм 0,1. При h≥300мм чи і≥8,7см m_g=1. розрах висоту кам’яних стін, стовпів при визначенні φ і m_g приймають в залежності від умов спирання на гориз, верт опо-ри. l₀=1,5H –однопов. l₀=1,25H –багатопов. l₀=0,9H –збірн. l₀=0,8H –моноліт.

55. РОЗРАХУНОК АРМОКАМ’ЯНОЇ КЛА-ДКИ НА ПОЗАЦЕНТРОВЕ СТИСКАННЯ.

N≤m_gφ₁R_skbА_сω. А_с –площа стиснутої зони пере-різу прямокутної епюри нап-нь. А_с=А(1-2е₀/h). h_c=h-2e₀. R_skb –розрах міцність кладки. h –висота перерізу в площині дії сили з екс-том. А –вся пло-ща. е₀ –екс-тет позд сили відносно центра ваги пе-рерізу. φ₁=(φ+φ_с)/2 –коф поздовжнього згину. Φ –коф всього перерізу φ=f(λ_h, α), λ_h=l₀/h, λ_i=l₀/i. φ_с –коф позд згину для стиснутої зони φ_с=f(λ_hс, α), λ_hс=l₀/h_с, λ_iс=l₀/i_с. ω –коф, який визнач за табл.

57. РОЗРАХУНОК КАМ’ЯНИХ СТІН БУДИНКІВ З ЖОРСТКОЮ КОНСТРУКТИВНОЮ СХЕМОЮ.

І-І. M_I=F₁e₁­±Fe+M_b. N_I=F+F₁. II-II. M_II=2/3M_I. N_II=F+F₁+G₁+0,5G₂. III-III. M_III=M_I=H₁/H. N_III=F+F₁+G₁.

e =0 e≠0 e≠0

Fe=0 Fe «–» Fe «+»

58. ПРОЕКТУВАННЯ КАМ’ЯНИХ СТІН ПІДВАЛІВ.

Їх проектують як правило збірними із бетонних блоків СП товщиною 0,3; 0,4; 0,5; 0,6. міцність та-ких стін дається в СНиП. Застосування мілких бе-тонних блоків і каменів, природних каменів пра-вильної форми, перепаленої цегли, монолітного Б, бутаБ. Можливі 4 випадки розміщення стін, стін підвалу.

Зовнішні стіни підвалів знаходяться під дією маси вище вище розташованих к-цій, прикладеної цен-трально по центру стіни, позацентрово від перекр-иття над підвалом, бокового тиску грунту, нав-ня на поверхню землі; якщо останнє невідоме, то йо-го приймають рівним 10кПа.

Згинальний момент на 1м стіни в перерізі на від-стані х від верху. M_x=1/6(h²/H(2g_b-g_H)x-

-(3g_b+(g_H-g_b)(x-H+h)/h)x(x-H+h)²). Знаходимо су-марний згин моменти М₁, М, М_max, розраховуємо цей переріз, як позацентровостис ел-т шириною 1м, товщиною стіни підвалу в перерізах 0-0, 1-1. Якщо є простінок між вікнами підвалів, то нав-ня збирають на його ширину, розраховують як звич стіну на поза центрове стискання.

1. N_cr=R_bt,ser(A+2αA_s)+P.

розрахунок на утворення тріщин, нормальних до поздовжньої осі центрально розтягнутого ел-та. N_cr –внутрішнє зусилля в перерізі перед утворен-ням тріщин, яке визначають за нап-нями, що ви-ник в матеріалі до утворення тріщин. R_bt,ser –роз-рах опір Б осьовому розтягненні для граничних станів ІІ групи. α=E_s/E_b –коф приведення площі арматури до площі Б. Р –зусилля попереднього обтискання від попереднього нап-ня.

2. M_crc=R_bt,serW_pl+M_rp.

Загальна формула для визначення момента трі-щиноутворення згин, позацентрово нав-них ел-тів. W_pl=W+, де W –момент опору перерізу,  -коф форми. M_rp=±P₀(e_0p±r) –граневий момент від по-пер нап-ня, де “+” –коли Р₀ стискує зону утворенн-я тріщин, “–“ –коли розтягує, Р₀ –зусилля попере-днього обтискання, е_0р –екс-тет зусилля Р, r –від-тань ядрової точки, найвіддаленіша від розт зони.

3. σ_mt=φ_b4R_bt,ser.

Розрахунок на утворення похилих до поздовжньої осі тріщин. σ_mt –головне розтягувальне нап-ня, яке визначається по теорії max дотичних нап-нь. σ_mt=(σ_x+σ_y)/2±√(((σ_x-σ_y)/2)²+τ_xy²). φ_b4 –коф умов роботи Б у плоскому напр стані. φ_b4=0,8-0,01В, де В –клас Б за міцністю на стискання.

4. a_crc=φ_lηδλσ_s/E_sd.

Розрахунок на ширину розкриття нормальних до поздовжньої осі тріщин. a_crc –ширина розкриття тріщин. φ_l –коф, що враховує тривалість дії нав-ня. φ_l=(1 для пост нав-ня; 1,2 для повтор; 1,5-2,5 для легких Б). η –коф, що залежить від виду А. η=(1 для ст. А періодичного профілю; 1,3 для гла-дкої А240С; 1,2 для періодичної дротяної А ВрІІ, К7,19; 1,4 для ВрІ). δ,λ –кофи, які визначають за емпіричними формулами. σ_s –нап-ня в стержнях крайнього ряду А. d –ø поздовжньої А.

5. a_crc=φ_lηδλσ_sw/E_sd_w.

Розрахунок на ширину розкриття нормальних до поздовжньої осі тріщин. a_crc –ширина розкриття тріщин. φ_l –коф, що враховує тривалість дії нав-ня. φ_l=1-1,75 . η –коф, що залежить від виду А. η=(1 для ст. А періодичного профілю; 1,3 для гладкої А240С; 1,2 для періодичної дротяної А ВрІІ, К7,19; 1,4 для ВрІ). δ,λ –кофи, які визначають за емпіри-чними формулами. σ_sw –нап-ня в хомутах. d –ø хомутів.

6. f_m=∫₀^lM^-_x(1/r)_xdx.

Універсальна формула для визначення прогину. M^-_x –згинальний момент в перерізі х від одинич-ної сили, прикладеної в напрямку прогину. (1/r)_x –повна кривизна еле-та в перерізі х від зовн нав-ня.

7. f_Q=∫₀^lQ^-_x_xdx.

Прогин, що враховує вплмв поперечних сил, про-гин, обумовлений деф-цією зсуву. Q^-_x –поперечна сила в перерізі х від дії одиничної сили в напрям-ку прогину. _x –деф-ції зсуву.

8. _x=1,5Q_xφ_b2/(Gbh₀)φ_crc.

Деф-ції зсуву. G –модуль пружності ІІ роду. φ_b2 –коф, що залежить від УСДС, температури, волого-сті. φ_crc –коф, що визначається за емпіричною фо-рмулою, який враховує вплив тріщин на деф-ції зсуву.

9. f=φ_m(1/r)l₀².

Прогин в окремій точці однопрольотної балки. (1/r) –повна кривизна ел-та. φ_m –коф, який залежить від схеми нав-ня.

10. 1/r=(1/r)₁+(1/r)₂-(1/r)₃.

Повна кривизна згинання, позацентрово нав-них ел-тів на ділянках, де немає тріщин. (1/r)₁ –криви-зна від короткочасного нав-ня. (1/r)₂ –кривизна від тривалого нав-ня, без врахування попередньо-го обтискання. (1/r)₃ –відгин від попереднього обтискання.

11. (1/r)₁=M/(φ_b1E_bI_red).

Кривизна від короткочасного нав-ня. М –момент від короткочасного навн-ня. φ_b1 –коф, що врахо-вує вплив короткочасної повзучості. E_b –модуль пружності Б. I_red –момент інерції зведеного перерізу.

12. (1/r)₂=Mφ_b2/(φ_b1E_bI_red).

Кривизна від тривалого нав-ня, без врахування попереднього обтискання. М –момент від коротк-очасного навн-ня. φ_b1 –коф, що враховує вплив ко-роткочасної повзучості. E_b –модуль пружності Б. I_red –момент інерції зведеного перерізу. φ_b2 –коф, що враховує тривалу повзучість Б з врахуванням перших втрат попереднього нап-ня.

13. (1/r)₃=P₀l_0p(φ_s(φ_b2-1)+)/(φ_b1E_bI_red).

Відгин від попереднього обтискання. φ_b1 –коф, що враховує вплив короткочасної повзучості. E_b –мо-дуль пружності Б. I_red –момент інерції зведеного перерізу. φ_b2 –коф, що враховує тривалу повзучі-сть Б з врахуванням перших втрат попереднього нап-ня. Р₀ –зусилля попереднього обтискання. φ_s –коф, що враховує ø стержня =1 при ø≤32мм.

15.1/r_i=M_iΨ_s/(zA_sE_s(h₀-x))-N_totΨ_s/(A_sE_s(h₀-x)).

Повна кривизна ЗБЕ з тріщинами в розтягнутій зоні Б. М –момент відносно осі нормальної до площини дії моменту, що проходить через центр ваги розтягнутої А від дії всіх зовн сил, що знахо-дяться по один бік від перерізу і від сили поперед-нього обтискання Р₀ з врах перших втрат. z –від-тань між центром ваги стисненої зони Б і центром ваги розт А. x –абсолютна висота стисненої зони Б. x=φ_ξ(φ_s+φ_f+φ_n)h₀. φ_ξ –коф, який враховує вплив екс-ту прикладеної поздовжньої сили. φ_s –коф, який враховує роботу Б між тріщин. φ_f –вплив стиснених полиць в таврових, двотаврових про-філях. φ_n –вплив стисненої А. E_s –модуль пружності А.

16. 1/r=(1/r)₁-(1/r)₂+(1/r)₃.

Кривизна при навності тріщини в розт зоні. (1/r)₁ –кривизна від постійного нав-ня. (1/r)₂ –кривизна від постійного, тривалого нав-ня, без врахування попереднього обтискання. (1/r)₃ –від тривалої дії постійного, тривалого нав-ня.

18. N=m_gφRA.

Розрахунок центрально стиснутих ел-тів кам кла-дки. N –розрах поздовжня сила. R –розрах опір стисканню(міцність кладки). φ –коф поздовжньо-го згину, який залежить від пружньої харки кла-дки, гнучкості ел-ту. λ_i=l₀/i. λ_h=l₀/h. λ_i, λ_h –наймен-ші радіуси інерції, розміри. m_g –коф, який врахо-вує вплив прогину на несучу здатність при трива-лих нав-нях, вплив повзучості кладки, в залежнос-ті від рівня нав-нь. m_g=1-ηN_дл/N. N_дл –постійне, тривале нав-ня. Η –коф, який залежить від гнуч-кості проценту ар-ня внутр зусиль прийм 0,1. При h≥300мм чи і≥8,7см m_g=1. Розрах висоту кам’яних стін, стовпів при визначенні φ і m_g приймають в залежності від умов спирання на гориз, верт опо-ри. l₀=1,5H –однопов. l₀=1,25H –багатопов. l₀=0,9H –збірн. l₀=0,8H –моноліт.

19. N=m_gφ₁RA_сω.

Розрахунок позацентровостисн прямокутних ел-тів кам кладки. А_с –площа стиснутої зони перерізу прямокутної епюри нап-нь. А_с=А(1-2е₀/h). h_c=h-2e₀. R –розрах міцність кладки. h –висота перерізу в площині дії сили з екс-том. А –вся площа. е₀ –екс-тет позд сили відносно центра ваги перерізу. φ₁=(φ+φ_с)/2 –коф поздовжнього згину. Φ –коф всього перерізу φ=f(λ_h, α), λ_h=l₀/h, λ_i=l₀/i. φ_с –коф позд згину для стиснутої зони φ_с=f(λ_hс, α), λ_hс=l₀/h_с, λ_iс=l₀/i_с. ω –коф, який визнач за табл.

20. N=m_gφR_skA.

Розрахунок армокам кладки від центрального нав-ня. N –розрах поздовжня сила. R_sk –розрах опір стисканню(міцність кладки). φ –коф поздов-жнього згину, який залежить від пружньої хар-ки кладки, гнучкості ел-ту. λ_i=l₀/i. λ_h=l₀/h. λ_i, λ_h –най-менші радіуси інерції, розміри. m_g –коф, який вра-ховує вплив прогину на несучу здатність при три-валих нав-нях, вплив повзучості кладки, в залеж-ності від рівня нав-нь. m_g=1-ηN_дл/N. N_дл –постійне, тривале нав-ня. Η –коф, який залежить від гнуч-кості проценту ар-ня внутр зусиль прийм 0,1. При h≥300мм чи і≥8,7см m_g=1. Розрах висоту кам’яних стін, стовпів при визначенні φ і m_g приймають в залежності від умов спирання на гориз, верт опо-ри. l₀=1,5H –однопов. l₀=1,25H –багатопов. l₀=0,9H –збірн. l₀=0,8H –моноліт.

21. N=m_gφ₁R_skbA_сω.

Розрахунок армокам кладки від позацентрового нав-ня. N –розрах поздовжня сила. А_с –площа стиснутої зони перерізу прямокутної епюри нап-нь. А_с=А(1-2е₀/h). h_c=h-2e₀. R_skb –розрах міцність кладки. h –висота перерізу в площині дії сили з екс-том. А –вся площа. е₀ –екс-тет позд сили від-носно центра ваги пе-рерізу. φ₁=(φ+φ_с)/2 –коф поздовжнього згину. Φ –коф всього перерізу φ=f(λ_h, α), λ_h=l₀/h, λ_i=l₀/i. φ_с –коф позд згину для стиснутої зони φ_с=f(λ_hс, α), λ_hс=l₀/h_с, λ_iс=l₀/i_с. ω –коф, який визнач за табл.

22. μ=2A_st/(cs)100%.

Процент ар-ня кладки. A_st –площа стержня(дро-ту), яким ар-ся кладка. с –крок стержнів, розміри чарунки. s –крок сіток.

23. R_sk=R+2μR_s/100.

Розрахунковий опір ар-ної кладки. R –розрахун-ковий опір стисненню кладки. R_s –розрахунковий опір А. μ –процент армування кладки.

24. α_sk=αR_u/R_sku.

Пружня характеристика ар-ної кладки. α –пружня характеристика не армованої кладки. R_u=kR. R –розрахунковий опір стисненню кладки. R_sku=kR+2μR_sn/100. μ –процент армування кладки.