2.4. Визначення границі міцності при згині

Засоби випробування: прес гідравлічний, шафа сушильна електрична, штангенциркуль, прилад для визначення границі міцності при згині, гумові прокладки розмірами (2,5х20)±0,5 мм.

Проведення випробувань. Зразок плитки висушують у сушильній шафі до сталої маси, укладають на дві опори лицьовою поверхнею догори і прикладають по середині зразка навантаження (рис.2.1).

Рис.2.1. Схема випробування керамічної плитки на згин:1 – зразок;

2 – гумова прокладка; 3 – опора; 4 – деталь, що передає навантаження

Між опорами і зразком, а також між деталлю, що передає навантаження, і зразком розміщують гумові прокладки. Потім вимірюють ширину і товщину зразка (ширину можна виміряти і до проведення випробування). Товщину вимірюють штангенциркулем у 3-х точках у місцях зламу без рифлень. За товщину приймають середньоарифметичне значення результатів вимірювання. Якщо немає можливості виміряти товщину плитки без рифлень, то за товщину приймають найменше з одержаних значень.

Відстань між опорами встановлюють у межах 80...90% від довжини зразка. Навантаження прикладають рівномірно, без товчків, до руйнування.

Границю міцності при згині в МПа обчислюють за формулою

,

де Р – руйнівне навантаження, Н;

l – відстань між осями опор, мм;

b – ширина зразка, мм;

h – товщина зразка, мм

За границю міцності при згині даної партії плиток приймають середньоарифметичне значення результатів випробування усіх зразків. Їхню кількість визначають відповідно до ДСТУ для даного виду плитки. Результат обчислень округлюють до 0,1МПа.

Результати випробувань заносять до табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Міцність керамічної плитки на згин

№ зраз-ка	Розміри, мм		Відстань між опорами, мм	Руйнівна сила, Н	Rзг, МПа			Висно-вок
	ширина	товщина			зразка	плитки	за ДСТУ
1
2
3

2.5. Визначення термічної стійкості глазурі

Засоби випробування: шафа сушильна електрична, підставка для установлення зразків таким чином, щоб вони не торкались один до одного, розчин органічного барвника.

Проведення випробування. Висушені зразки ставлять у підставку і разом з нею встановлюють у нагріту до 125⁰С сушильну шафу (для білої глазурі – до 150⁰С). Зразки витримують у шафі протягом 20 хв (для фасадних плиток). Потім плитки виймають з сушильної шафи і відразу занурюють у посудину для охолодження проточною водою з температурою (15±5⁰С) так, щоб плитки були повністю покриті водою.

Охолоджені плитки виймають з води і на їхню глазуровану поверхню наносять кілька крапель органічного барвника, а потім протирають м’якою тканиною і оглядають.

Плитки вважають термічно стійкими, якщо після випробування не буде пошкодження їх глазурованої поверхні.

Результати випробувань заносять до табл. 2.6.

Таблиця 2.6