зБІРНИК №2 ВАТРА КОНФЕРЕНЦІЯ (СЕКЦІЯ БО)

інвестиційної та фінансової діяльності. При складанні фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності підприємства можуть обрати спосіб складання звіту про рух грошових коштів за прямим або непрямим методом із застосуванням відповідної форми звіту [3].

За допомогою Звіту про рух грошових коштів можна встановити:

—рівень фінансування операційної і інвестиційної діяльності за рахунок власних джерел;

—залежність підприємства від зовнішнього позикового капіталу;

—дивідендну політику в звітному періоді і прогноз на майбутнє;

—здатність підприємства створювати грошові резерви;

—реальний стан платоспроможності підприємства та її прогноз на майбутній звітний період.

Аналіз руху грошових коштів дає можливість зробити більш обґрунтовані висновки про те, в якому обсязі та з яких джерел були отримані грошові кошти, що надійшли; які основні напрями їх використання; чим пояснюється розбіжність величини отриманого прибутку і наявності грошових коштів. Дані можуть порівнюватися в динаміці за ряд періодів на основі одного або декількох звітів [4].

Таким чином, складання Звіту про рух грошових коштів з відповідними аналітичними висновками фактично і є аналізом руху грошових потоків на підприємстві.

Список використаних джерел:

1.Лігоненко Л.О., Ситник Г.В. Управління грошовими потоками: Навч. посібник. -К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. - 255с.

2.Некрасенко Л.А., Напрями удосконалення управління грошовими потоками суб‘єктів господарювання [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Nppda

3.Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства Фінансів України від 07.02.2013р. ғ73. [Електронний ресурс].

Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13

4.Ясишена В.В. Теоретичні аспекти аналізу грошових потоків підприємств // Економічний простір. 2008. - ғ 16. - с. 321-324.

Наталія Чорнокозинська Науковий керівник: Патраманська Л.Ю., асист.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

В умовах сучасних загальносвітових інтеграційних процесів система управління комерційними організаціями – планування, облік та контроль вибірково-господарської діяльності – дуже змінилася, водночас необхідність врахування інтересів власників комерційних структур, їх акціонерів, працівників вимагає застосування інноваційних методів. Практика свідчить,

371

що на сьогодні найкращим інструментом ринкових змін у комерційній діяльності є впровадження системи внутрішнього аудиту [1].

Нажаль в Україні недооцінюється значення внутрішнього аудиту як самостійного виду контролю. Це пов‘язано з відсутністю в достатньому обсязі необхідної інформації з методики створення, значення, функцій, об‘єктів, прийомів та засобів внутрішнього аудиту, що і визначає актуальність теми дослідження.

Значний внесок у розвиток наукової думки про внутрішній контроль належить вченим: Б. Усач, Л. Нападовська, А. Богомолов, М. Білуха, Ю.Воропаєв, Є. Калюга, В.Сопко, Ф. Бутинець, І. Дмитренко та інші. У дослідження проблем сутності, функцій та змісту внутрішнього аудиту, його місця у системі наук внесли такі відомі зарубіжні вчені як Е. Аренс, Р. Адамс, Р.Додж, Дж. Лоббек, Дж. Робертсон, А. Роджер [5].

В економічно розвинутих державах внутрішньому аудиту приділяється така ж сама пильна увага, як і зовнішньому (аудиторські комітети зобов‘язані створювати всі компанії, акції яких котуються на біржі). Але, якщо становлення зовнішнього аудиту в Україні вже відбулося, то вітчизняний внутрішній аудит і в професіональному, і в законодавчому, і в інституціональному аспектах знаходиться ще в початковому стані розвитку.

Внутрішній аудит – це незалежна експертна діяльність аудиторської служби (відділу внутрішнього аудиту, аудитора) суб‘єкта господарювання для перевірки і оцінки адекватності, ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов‘язків працівниками. Відповідальність за організацію внутрішнього аудиту несе керівник підприємства, який зобов‘язаний організувати безперервний процес ефективного контролю в усіх підрозділах підприємства, а також організувати взаємовідносини зі всіма підрозділами і зовнішніми компетентними організаціями з питань контролю фінансово-господарської діяльності [4].

Внутрішній аудит є частиною внутрішнього контролю, метою якого є забезпечення достатньої впевненості щодо досягнення наступних базових цілей:

а)достовірність та правдивість інформації; б) виконання правил, планів, процедур, законів, положень та контрактів; в) забезпечення захисту активів;

г) економне та ефективне використання ресурсів; д) досягнення поставлених цілей діяльності та окремих програм [2].

Функціонування служби внутрішнього аудиту на підприємстві, за умови додержання вимог до її організації, є надійною гарантією недопущення в майбутньому необґрунтованих і незаконних дій працівників підприємства, неправильних та неефективних управлінських рішень.

Наявність ефективного внутрішнього аудиту стає невід‘ємною складовою успішного розвитку господарської діяльності в умовах швидких змін зовнішнього середовища, ускладнення процесів управління, розподілу функцій володіння та управління бізнесом. Наскільки при цьому внутрішній

372

аудит стане корисним, залежить від завдань, які будуть перед ним поставлені.

До проблемних аспектів внутрішнього аудиту слід віднести:

-недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю;

-неефективність діючої нормативно-правової бази в питанні внутрішнього аудиту;

-брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;

-недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів;

-відсутність типових форм документів з аудиту в цілому та внутрішнього аудиту.

Отже, внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб‘єктів підприємницької діяльності. Разом з тим, слід підкреслити, що вітчизняний внутрішній аудит значно відрізняється від зарубіжного, а саме: відсутністю професійних стандартів та єдиних вимог до професійного рівня внутрішніх аудиторів, умовністю незалежності внутрішнього аудиту.

Список використаних джерел:

1. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики. – К.:

АПУ, 2006. – 1144 с.

2.Давидов Г.М. Аудит:[Підручник]/Г.М.Давидов. – К.: Знання, 2008. –

511 с.

3.«Про аудиторську діяльність» Закон Украіни від 14.09.2006 р. ғ 140 : [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3125-12

4.Немченко В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту: [Підручник] / В.В.Немченко, В.П.Хомутенко, А.В.Хомутенко. – К.: Центр учбової літератури, 2008.– 240 с.

5.Редько О.Ю. Аудит в Україні. Морфологія: [Монографія] / О.Ю.Редько. – К.: ДП «Інформ-аналіт. агентство». – 2008. – 493 с.

Аліна Шапаренко Науковий керівник: Куришко О.О., к.е.н., ст.викладач

Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України»

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ РОЯЛТІ

Стрімкий розвиток науково-технічної сфери зумовив трансформацію діяльності суб‘єктів господарювання та відносин, що складаються між ними. Все більша увага приділяється питанням впровадження наукових досягнень у функціонування підприємств.

Одним із актуальних напрямів є реалізація прав на використання об‘єктами інтелектуальної власності. У такому разі найбільш часто доводиться застосовувати платежі роялті.

373

При цьому виникає ряд питань із приводу відображення таких платежів в обліку ліцензіара й ліцензіата, зокрема: обґрунтування розміру й періодичності сплати роялті, порядок оподаткування роялті та ін. Достатньо велику роль у цьому випадку відіграють суперечності законодавства, що регулює відповідну сферу відносин.

Згідно з Податковим кодексом, роялті – це платежі за використання або за надання права на використання об‘єкта права інтелектуальної власності[1]. Також платежі за передання прав на використання такого об‘єкта вважаються роялті. З 01.01.15 р. конкретизує віднесення платежів до роялті Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи "[4]. Згідно із вказаним актом, не вважаються роялті:

-платежі кінцевих користувачів за використання комп‘ютерних програм (наприклад, купівля бухгалтерських програм);

-платежі кінцевих споживачів за придбання примірників об‘єкта права інтелектуальної власності в електронному вигляді (наприклад, купівля електронних примірників файлів);

-платежі за придбання речей, у яких втілюються об‘єкти права інтелектуальної власності (наприклад, купівля примірників таких об‘єктів на матеріальних носіях);

-платежі за передання прав на такий об‘єкт (наприклад, купівля виключної ліцензії).

Раніше до роялті законодавчо не відносилася лише купівля-продаж таких об‘єктів. Це визначало обмеженість регулювання вказаних відносин, що призводило до проблем із відображення роялті в обліку. Для вирішення можливих непорозумінь з цього питання, законодавець вкотре підкреслив право, реалізація якого здійснюється за використання платежів роялті. Вони виникають при передачі лише однієї складової «тріади власності» - права користування. У разі, коли мають місце й інші її елементи – право володіння та розпорядження, платежі за них вже не будуть вважатися роялті.

Відповідно до зазначеного, в обліку ліцензіата роялті відображатимуться

ускладі витрат. Суми роялті можуть включатися до собівартості продукції у разі, якщо їх можна прямо віднести на конкретний об‘єкт витрат. В іншому випадку вони відносяться до інших витрат (наприклад, адміністративні, витрати на збут). Загальні правила щодо відображення роялті в обліку ліцензіата зазначені в П(С)БО16 «Витрати»[3].

Відповідно, в обліку ліцензіара роялті знаходитимуть відображення у складі доходу[2].

Ряд змін торкнулися порядку оподаткування роялті.

Відповідно до ст.196 Податкового кодексу, операції зі сплати роялті у грошовій формі чи у вигляді цінних паперів емітентом не є об‘єктом оподаткування ПДВ. Тобто, у такому разі у покупця не виникає податковий кредит, а в продавця – податкове зобов‘язання, податкова накладна не виписується.

374

У випадку, коли роялті виплачуються юридичній особі-нерезиденту, з неї має утримуватися податок з доходів нерезидента за ставкою 15%.

Згідно зі ст.167 Податкового кодексу, роялті є пасивними доходами, які з 01.01.15 р. підлягають оподаткуванню з податку на доходи фізичних осіб за ставкою 20%. Роялті, нараховані до вказаної дати оподатковуються за ставкою 15 (17%). Терміни сплати ПДФО можуть бути наступними:

-у випадку, коли роялті виплачуються готівкою, що знята з рахунку, чи перераховуються на банківський рахунок фізичної особи, податок сплачується в день їх виплати;

-у випадку, коли роялті виплачуються готівкою з каси, податок сплачується упродовж банківського дня, наступним за днем виплати;

-у випадку, якщо роялті було нараховано, однак не виплачено протягом тривалого часу, ПДФО перераховується упродовж 30 календарних днів, що настають за останнім днем їх нарахування.

Відповідно, вони включаються до Податкового розрахунку за формою ғ1ДФ, де відображаються за ознакою доходу «103».

Також із 01.01.15 р. із роялті як доходів, що обкладаються ПДФО, має сплачуватися військовий збір. Ця вимога стосується виключно роялті, нарахованих після вказаної дати.

При цьому роялті не оподатковуються єдиним соціальним внеском, оскільки вони не мають ознак правовідносин, таких що здійснюють регулюваня виконання робіт чи надання послуг. Однак, у разі укладення договору про створення на замовлення об‘єкта права інтелектуальної власності, виплата за ними буде оподатковуватися і ЄСВ як за звичайним цивільно-правовим договором.

Зміни щодо визначення величини податку на прибуток у 2015 році торкнулися й оподаткування платежів роялті, у першу чергу, для підприємств, річний дохід яких перевищує 20 млн. грн., адже вони мають коригувати бухгалтерський фінансовий результат. Так, вони збільшують фінансовий результат, що оподатковується:

-на суму витрат із нарахування роялті нерезиденту, що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4% чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) за попередній рік;

-на загальну суму витрат після роялті, нарахованих на користь нерезидентів, зазначених у ст.140 Податкового кодексу; осіб, які виплачують податок на прибуток у складі інших податків (наприклад, юридичні особи – платники єдиного податку); юридичних осіб, звільнених від сплати податку на прибуток чи таких, що сплачують його за ставкою, відмінною від основної.

Однак, вказані різниці можуть не розраховуватися у випадку, якщо операція контрольована або неконтрольована, але витрати за нею будуть відображатися з урахуванням звичайних цін.

Отже, трансформація податкового законодавства визначила ряд змін

щодо відображення в обліку та оподаткування платежів роялті.

375

Нововведення більш широко розкривають зміст поняття роялті, вказують на операції, що не вважаються роялті. Водночас, зросла актуальність роялті як бази оподаткування та підвищилися податкові ставки за такими операціями.

Список використаних джерел:

1.Податковий кодекс України [Електронний ресурс]:Закон країни від

02.12.2010 ғ 2755-VI. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page4.

2.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства фінансів України від 29.11.1999 ғ290 із змінами та доповненнями. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99.

3.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999

ғ318. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00

4.Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи [Електронний ресурс]:Закон країни від 28.12.2014 ғ71-VІІІ. – Режим доступу: http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/zakoni- ukraini/63462.html

Оксана Шевчук Науковий керівник: Овсюк Н.В., к.пед.н., доцент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОСОБЛИВОСТІ ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНУ

В сучасних умовах функціонування економіки розвиток інформаційних технологій та поширення мережі Інтернет сприяє активному розвитку такої форми дистанційної торгівлі, як інтернет-торгівля. Актуальність обраної теми зумовлює необхідність дослідження організації та методики ведення обліку операцій в сфері інтернет-торгівлі, а саме дослідження обліку витрат на створення і функціонування інтернет-магазинів, обліку розрахунків з покупцями, визнання доходів та визначення фінансових результатів.

Метою дослідження є визначення особливостей відображення в обліку операцій з створення та функціонування інтернет-магазину.

Проблеми розвитку та функціонування електронної комерції являються об‘єктом розгляду багатьох вчених, в основному, з позиції менеджменту, права, інформаційних систем і технологій. З облікової точки дане питання досліджувалось такими вченами, як: Н. Бузак, М. Гончарук, М. Корольова, С. Легенчук, І. Солодченко, В. Туржанський та інші.

Інтернет-магазин – це сучасний спосіб ефективного повідомлення покупцю про вироблений продукт, поліпшення існуючого продажу і підкорення нових ринків. Перевага торгівлі через інтернет-магазин

376

для продавця полягає у першу чергу в зниженні збутових витрат, які за торгівлі через Інтернет вже не включають витрати на заробітну плату персоналу магазину та пов‘язані з нею витрати на сплату в соціальні фонди, також повністю відсутніми за такого виду торгівлі є витрати на утримання приміщення магазину. Крім названого, безумовними перевагами інтерактивного продажу є простота та низька вартість створення інтернет-магазину в порівнянні з традиційною торгівлею, економія на зовнішній рекламі та вивісках, влаштування офісу дома та встановлення зручного режиму обслуговування клієнтів, враховуючи

створення, або через замовлення розробки сайту спеціалізованою організацією, або оренда сайту.

розміщення сайту в Інтернеті, що здійснюється, як правило, на обладнанні провайдера.

затвердження і реєстрація доменного ім‘я сайту. Порядок реєстрації залежить від вигляду імені.

забезпечення роботи зареєстрованого домену [1, с.157].

Безперечно, Web-сайт є об‘єктом нематеріального активу, створення якого повинно бути належним чином відображене в обліку. Відображення витрат на виготовлення Web-сайту в обліку підприємства капіталізуються. Сума всіх витрат, понесених підприємством на створення Web-сайту, акумулюється на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», а потім при введенні в експлуатацію списується на

підставі «Акту введення в господарський оборот об‘єкта права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів» за формою НА-1. Нарахування амортизації нематеріального активу здійснюється протягом строку корисного використання. Витрати на подальше утримання Web-сайту підприємство списує на рахунок 93 «Витрати на збут». Підставою для відображення у фінансовому обліку витрат на функціонування інтернет-магазину є належним чином оформлені первинні документи, що надходять від провайдера (оренда доменного імені, сервера, плата за розміщення сайту тощо) або компанії, яка спеціалізується на наданні послуг хостингу. Після обробки документів у бухгалтерії відображають витрати у розрізі елементів, з наступним включенням до витрат діяльності.

Обслуговування споживачів через Інтернет-магазин включає декілька складових бізнес-процесу, а саме здійснення замовлення, проведення оплати та доставка товару, що відображено на рис. 1.

377

Рис. 1 Схема продажу товарів через інтернет-магазини [2, c.204]

Отже, при здійсненні торгівлі через інтернет-магазини можливими є три типи розрахункових операцій: оплата готівкою, банківський переказ або ж електронні гроші. Усі зазначені види розрахункових операцій мають свої особливості відображення в обліку. На сьогодні в умовах економічної кризи найбільш поширеною формою все ж є безготівкові розрахунки або оплата електронними грошима за передоплатою.

При розрахунках банківським переказом, покупець, роздрукувавши документ з сайту сплачує рахунок шляхом банківського переказу на поточний рахунок підприємства.

Під час розрахунку електронними грошима, можуть використати такі платіжні системи, як webmoney, rupay та ін. Сфера розрахунків електронними грошима регулюється «Положенням про електронні гроші», затвердженим Постановою НБУ від 25.06.2008 р. ғ 178.

Для забезпечення інформаційних потреб системи управління підприємства у кінці звітного періоду необхідно формувати «Накопичувальну відомість обліку доходів і витрат в системі електронної (он-лайн) комерції», в якій наводитиметься величина даних доходів і витрат, передбачена бюджетом, їх фактичне значення за кожен відповідний проміжок часу та наростаючим підсумком з початку періоду, що дозволить аналізувати відхилення фактичних витрат від запланованих та їх динаміку. Окрім цього, доцільним є формування відповідної форми внутрішньої звітності підприємства, а саме «Звіту про електронну комерційну діяльність», що міститиме цифрову й текстову інформацію про показники, особливості та проблеми діяльності підприємства при здійсненні електронної комерції [3, c.26].

Отже, інтернет-магазини відносяться до сектору бізнесу, який активно розвивається, оскільки його основу складає роздрібна торгівля, орієнтована

378

на досить широку аудиторію кінцевих споживачів. Характерною особливістю віртуального магазину є прямий маркетинг, створення електронного образу відвідування традиційного супермаркету, а за рахунок комп‘ютерних технологій формується індивідуальний підхід до кожного клієнта-замовника, налагоджується підтримка постійних зв‘язків. Web-сайт визнається нематеріальним активом, а витрати на оплату послуг хостінгу, плата за домен доцільно включати до складу загальновиробничих витрат або витрат на збут. Бухгалтерський облік розрахунків з покупцями ведеться залежно від типу розрахункових операцій.

Список використаних джерел:

1.Оліфірова Ю. О. Облік витрат та розрахунків в інтерактивній торгівлі: організація та методика / Оліфорова Ю. О., Ягмур К. А. // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. ТуганБарановського. - ғ 3 (59). – 2013. – С. 154-164

2.Туржанський В. А. Облік витрат на створення інтернет-магазину та здійснення торгівельних операцій / В. А. Туржанський // Сталий розвиток економіки. - ғ 11 (65). – 2012. – С. 202-207

3.Корягін М. В. Удосконалення обліку доходів, витрат та фінансових результатів підприємств сфери електронної комерції / М. В. Корягін, І. Б. Плотніченко // Облік і фінанси. - ғ 2 (64). – 2014. – С.24-31

Оксана Шевчук Науковий керівник: Патраманська Л.Ю., асистент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ТА МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА

В наш час аудит являє собою самостійний напрям комерційної діяльності і є комплексом професійних послуг. У наданні аудиторських послуг найважливішу роль відіграє питання якості. Дане питання набуває актуальності у зв‘язку з тим, що лише в разі якісного виконання аудиторських перевірок користувачі інформації будуть упевнені в реальності перевіреної фінансової звітності. Крім того, в умовах інтеграції України до Європейського співтовариства особливо важливим постає питання співставлення вітчизняної практики контролю якості аудиторських послуг з міжнародним досвідом.

Питанням якості аудиторських послуг присвячено багато наукових праць таких вітчизняних авторів, як Білуха М. Т., Василюк М. М., Коваленко В. П., Козак В. Є., Мороз Л. А., Проскуріна Н. М. та ін.

Метою дослідження є визначення особливостей міжнародного досвіду контролю якості аудиторських послуг та порівняння їх з вітчизняною практикою.

Якість аудиторських послуг – це системне дотримання реальної професійної незалежності, вимог чинного законодавства та стандартів

379

аудиту, дотримання Кодексу професійної етики і професійна діяльність в сфері аудиту.

Впровадження аудиторами систем контролю якості аудиторських послуг в Україні повинно здійснюватися відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність», Міжнародних стандартів аудиту, Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг, що визначає доцільність систематизації його певних організаційних аспектів.

Проблему підвищення якості і створення системи контролю за наданням аудиторських послуг в Україні загострює ситуація, яка склалася на світовому ринку аудиту, а саме, аудиторські фірми виживають здебільшого не за рахунок якості послуг, а за рахунок їх кількості. Кількість скарг на якість проведення аудиторських перевірок доволі значна як на території України, так і за кордоном. Відомий випадок, коли велика аудиторська фірма Delotte&Toche LLP заплатила $50 млн. штрафних санкцій за порушення, що допущені при перевірці фінансової звітності корпорації Adelphia Communications. В Україні виділяють такі основні скарги на аудиторські фірми:

низька якість послуг (55% від загальної кількості) – неправильно складені висновки, документи або дії не відповідають нормам МСА;

втрата аудиторською фірмою незалежності (25%) – це такі випадки, коли аудитори надають висновки, що є необ‘єктивними і вигідними для клієнта, причому у дуже короткі строки;

неетичні висловлювання аудитора в офіційних документах; упущення фактів помилок у податковому обліку; відсутність належного планування перевірки та оцінки ризиків

перевірки [1, с. 76].

МСА 220 вказує на певні складові якості аудиторських послуг (рис.1.)

Складові якості аудиторських послуг

Рис. 1. Складові якості аудиторських послуг за МСА 220 [2, c.265]

380