2.7. У процесі розрахунку ануїтету можна використовувати такі спрощені формули (18) і (19):

а) майбутня вартість ануїтету, що здійснюється на умовах наступних платежів ^, розраховується за формулою

, (18)

де R– частка ануїтету, що характеризує розмір одного платежу;– коефіцієнт зростання вартості ануїтету, що визначається за спеціальними таблицями, з урахуванням прийнятої відсоткової ставкита кількості інтервалівnу загальному періоді платежів;

б) поточна вартість ануїтету визначається за формулою

,(19)

де – коефіцієнт дисконтування ануїтету, який визначається аналогічно попередньому випадку за таблицями.

Використання формул (18) і (19), а також таблиць для визначення тасуттєво спрощує розрахунки.

Завдання 3. Тестові завдання:

1. До форми податкового стимулювання інвестиційної діяльності належать:

а) зменшення ставки податку; інвестиційна податкова знишка; відміна податків на реінвестування; податкові угоди з іншими країнами; податкові кредити;

б) інфраструктурне забезпечення; надання земельних ділянок у безоплатне;

в) правове стимулювання конкретних інвестиційних проектів;

г) Цільове фінансування проектів, зорієнтованих на підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, поліпшення умов праці; пільгові кредити.

2. Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою:

а) реалізації економічної, науково технічної та соціальної політики;

б) управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності;

в) застосування системи податків з диференціацією суб’єктів та об’єктів оподаткування податкових ставок та пільг;

г) проведення політики ціноутворення.

3. Фінансова група – це:

а) корпорація, що фінансує обране за критерієм, визначене, але досить вузьке коло інших корпорацій і не здійснює диверсифікацію вкладень, яка властива інвестиційній компанії та іншим подібним структурам;

б) фірми, що реалізуються на створені нових чи радикально змінених старих сегментів ринку;

в) фірми, що використовують інвестиції створенні іншими;

г) об’єднання підприємств, пов’язаних в єдине ціле системою взаємної участі.

4. Інвестиційний фонд компанії може бути таких типів:

а) фінансовий та холдинговий;

б) відкритий та фінансовий;

в) відкритий та закритий;

г) немає правильної відповіді.

5. Фірма-девелопер – це:

а) юридична особа, що бере на себе функції з повної реалізації капіталу, що інвестується;

б) фірма-посередник в торгівлі нерухомістю;

в) фірма, що використовує переваги стандартного масового виробництва, орієнтуючись на інвестиції, що здешевлюють виготовлення продукції, водночас забезпечують рівень її якості, прийнятий для більшості споживачів;

г) фірми, що створюють інвестиції для потреб вузького сегмента ринку.

6. Інжініринго-консалтингова фірма – це:

а) фірма, що надає послуги з консультування;

б) фірма, яка займається розробкою на договірних засадах різного роду документації - інформаційної, науково-технічної, проектно-кошторисної та іншої;

в) фірма – посередник у торгівлі нерухомістю;

г) фірма, що виконує перевірку фінансового господарської діяльності як самого інвестора, так і інших його партнерів.

7. Інвестиційні компанії можна класифікувати за такими ознаками:

а) великі, середні, малі;

б) фінансові інвестиційні, аудиторські фірми;

в) юридичною формою, спеціалізацією вкладень, ступені свободи менеджерів у прийняті рішень;

г) безризикові, низькоризокові, середньоризикові, високоризикові, надризикові.

8. Інвестиційна компанія – це:

а) компанія, що формує свій капітал за рахунок внесків дрібних інвесторів на загальних засадах і не займається страховою чи будь-якою іншою діяльністю.

б) комплексне утворення з визначеними границями, яке свідомо координується та функціонує на відносно постійні основі для досягнення загальної мети діяльності, тобто використання інвестицій;

в) інвестиційна фірма, що управляє капіталом вкладників за їх довіреністю;

г) юридична особа, яка бере на себе функції повної реалізації капіталу, що інвестується.