
- •1.Поняття світогляду,його сутність та структура. Історичні типи світогляду.
- •2.Філософія як теоретичне ядро світоглядного знання. Предмет,структура,основні функції філософії.
- •3.Основне питання філософії,його дві сторони та їх рішення.
- •4.Міфоепічні засади та релігійні основи філософії.
- •5.Давньоіндійська філософія:джайнізм,буддизм;філософські системи індуїзму.
- •6. Філософія стародавнього Китаю. Даосизм. Конфуціанство. Легізм
- •7. Філософія Античності. Мілетська школа, натурфілософія Геракліта. Атомістичний матеріалізм Демокрита
- •8. Філософія Античності. Суб’єктивна діалектика Сократа; онтологічні і гносеологічні проблеми філософії Платона; філософська система Арістотеля
- •9. Антична філософія Риму (стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм та неоплатонізм); Тит Лукрецій Кар, Сенека
- •10. Особливості формування Середньовічної філософської думки. Схоластика як особливий тип культури. Полеміка номіналізму та реалізму. Філософія т. Аквінського (томізм).
- •11. Філософія епохи Відродження. Антропоцентризм, гуманізм та геліоцентризм(Дж. Бруно, г.Галілей, м.Копернік, Леонарло да Вінчі).
- •12. Філософія Нового часу. Матеріалістичний емпіризм ф.Бекона. Матеріалізм, метафізика та механіцизм т.Гоббса.
- •13. Раціоналізм, дуалізм, вчення про метод р.Декарта.
- •14. Раціоналізм і пантеїзм б.Спінози (його вчення про субстанцію).
- •15.Сенсуалізм,емпіризм Дж.Локка,його вчення про первині і вторинні якості.
- •16. Суб’єктивний ідеалізм Дж. Берклі і д. Юм.
- •17. Раціоналізм та монадологія: г.В. Лейбніца.
- •18.Епоха просвітництва: соціальні і духовні основи.
- •19.Проблема людини та процесу людського розуму у філософії французьких,німецьких та англійських просвітників.
- •20. Німецька класична філософія. І. Кант: метафізика, апріоризм, агностицизм, категоричний імператив; космологічна гіпотеза і. Канта.
- •21. Філософія абсолютної ідеї г.В.Ф. Гегеля; суперечність його методу та системи
- •22. Філософія л.Фейєрбаха: антропологізм, сенсуалізм і атеїзм
- •24. Раціоналізм та ірраціоналізм як дві тенденції сучасної посткласичної філософії
- •25. «Філософія життя» як антитеза раціоналістичної традиції (волюнтаризм Шопенгауера, Проблема «надлюдини» у філософії Ніцше, психоаналіз з.Фрейда)
- •36. Поняття руху й розвитку матерії. Об’єктивність, абсолютність та відносність руху. Основні форми матерії, їх взаємозв’язок.
- •37. Поняття простору і часу. Основні концепції простору і часу у філософії та науці. Особливості суспільного часу та простору.
- •38. Поняття філософської антропології. Людина як предмет філософії. Біологічне, психічне і соціальне в людині.Трудова концепція антропосоціогенезу ф. Енгельса
- •Тема3:2. Поняття «індивід», «індивідуальність», «особистість». Особистість як продукт і творець соціального середовища. Типи особистості. Свобода та відповідальність особистості.
- •40.Поняття свідомості її сутність та структура
- •46. Поняття наукового методу. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання, їх основні методи
- •47. Форми знання : науковий факт, проблема, гіпотеза, ідея, теорія. Сутність та структура наукової теорії.
- •48. Поняття науки як соціальний інститут. Місце науки в системі соціальних цінностей. Етика науки та соціальна відповідальність вченого.
- •49.Поняття розвитку. Метафізична і діалектична концепція розвитку. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика.
- •50.Поняття діалектики. Основні принципи, закони і категорії діалектики. Історико-філософські форми діалектики
46. Поняття наукового методу. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання, їх основні методи
Науко́вий ме́тод (або Ме́тоди науко́вого дослі́дження) — сукупність методів встановлення параметрів, структури, інших характеристик досліджуваних об'єктів.
Метод включає в себе способи дослідження феноменів, систематизацію, коригування нових і отриманих раніше знань. Умовиводи та висновки робляться за допомогою правил іпринципів міркування на основі емпіричних (спостережуваних і вимірюваних) даних про об'єкт[1]. Базою для отримання даних є спостереження та експерименти. Для пояснення спостережуваних фактів висуваються гіпотези і будуються теорії, на підставі яких формулюються висновки та припущення. Отримані прогнози перевіряються експериментом або збором нових фактів[2].
Важливою стороною наукового методу, його невід'ємною частиною для будь-якої науки, є вимога об'єктивності, що виключає суб'єктивне тлумачення результатів. Не повинні прийматися на віру будь-які твердження, навіть якщо вони виходять від авторитетних учених. Для забезпечення незалежної перевірки проводиться документування спостережень, забезпечується доступність для інших вчених всіх вихідних даних, методик і результатів досліджень. Це дозволяє не тільки отримати додаткове підтвердження шляхом відтворення експериментів, але й критично оцінити ступінь адекватності (валідності) експериментів і результатів по відношенню до перевіреній теорії.
Наукове знання і сам процес його отримання характеризуються системністю і структурністю. Передусім у структурі наукового пізнання виокремлюються емпіричний і теоретичний рівні. Вони відрізняються глибиною, повнотою, всебічністю осягнення об'єкта; цілями, методами досягнення та способами вираження знань; ступенем значущості чуттєвого та раціонального моментів.
У найбільш загальному розумінні емпіричне дослідження є знанням про явище, а теоретичне - про його сутність. Емпіричне дослідження - це такий рівень наукового пізнання, зміст якого головним чином отримано з досвіду, із безпосередньої взаємодії людини з об'єктивною дійсністю. На емпіричному рівні здійснюється спостереження об'єктів, фіксуються факти, проводяться експерименти, встановлюються емпіричні співвідношення та закономірні зв'язки між окремими явищами.
Теоретичний рівень наукового пізнання є більш високим ступенем дослідження дійсності, де об'єкт постає з боку тих його зв'язків і відносин, які недоступні безпосередньому чуттєвому вивченню. На цьому рівні створюються системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв'язки, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності.
Емпіричні знання, дослідні дані не є тотожними ні сумі відчуттів, ні сприйняттю. Це особливий вид знань, який є результатом довгочасної попередньої обробки, спостережень, узагальнення даних приладів, експериментів. Завданням емпіричного рівня пізнання є отримання наукових фактів. їх формування пов'язане з діалектичною взаємодією чуттєвого і раціонального в ході емпіричного пізнання.
Теоретичний етап - це також переплетіння чуттєвого і раціонального. Форми раціонального пізнання (поняття, судження, умовиводи) домінують у процесі теоретичного освоєння дійсності. Втім при побудові теорії використовуються також наочні модельні уявлення, які є формами чуттєвого пізнання. Отже, можна говорити лише про те, що на нижчих рівнях емпіричного пізнання домінує чуттєве, а на теоретичному рівні - раціональне.
Однак, незважаючи на зазначені відмінності, чіткої межі між емпіричним і теоретичним пізнанням не існує. Так, емпіричне дослідження, хоча і зорієнтоване на пізнання і фіксацію явищ, постійно проривається на рівень сутності, а теоретичне дослідження шукає підтвердження правильності своїх результатів у емпірії. Експеримент завжди теоретично навантажений, а будь-яка абстрактна теорія має емпіричну інтерпретацію.