4. Кодована топографічна карта.

Скрите управління військами потребує недопускання передачі технічними засобами зв'язку повідомлень, що містять дані про дійсні назви населених пунктів, районів місцевості і місцевих предметів, де ведуться бойові дії або розташовуються війська. При управлінні військами посадові особи постійно пов'язані з необхідністю оперувати даними про місцевість (безпосередньо з місцевості або з топографічної карти).

На перший погляд, здавалося б достатнім, не називаючи дійсних назв елементів місцевості, використовувати для вказання цілей координатну сітку карти. Але прийнята система координат топографічних карт загальновідома. Вона визначає дальність широти від екватора і дальність від нульового меридіану в градусах або в кілометрах. Очевидно, що координатна сітка карти не може служити засобом "закриття" повідомлень. Мало того, вона спрощує розкриття розташування військ та їх намірів.

Очевидно, необхідно дійсним назвам місцевих предметів, району місцевості або координатній сітці карт присвоїти умовні кодові позначення.

Закодована топографічна карта - це документ скритого управління військами, згідно якого проводиться заміна дійсних назв пунктів місцевості відповідними кодовими виразами.

2. Значення скритого управління військами

Скритність управління військами полягає в збереженні в найсуворішій таємниці від противника всіх заходів, пов'язаних з підготовкою і веденням бойових дій і особливо тих які відносяться до підготовки масованих вогневих ударів і використання їх результатів. Скритність управління в сучасному бою набуває виключно важливого значення в зв'язку із зростанням ролі несподіваності дій, збільшенням можливостей розвідки противника і використанням високоточної зброї. Якщо противнику поталанить виявити задумку дій військ, то вогневими ударами він може зірвати здійснення їх намірів.

Скрите управління військами – це комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують надійне збереження знань, що складають державну таємницю, при здійсненні керівництва військами як в мирний, так і в військовий час. Управління військами в бою здійснюється головним чином за допомогою технічних засобів: радіо, радіорелейних, телевізійних, дротових. Використовуються також сигнальні і рухами засоби зв'язку. Всі засоби зв'язку використовуються комплексно і повинні забезпечувати надійність, швидкість і скритність передачі бойових наказів, розпоряджень і різноманітної інформації в будь-яких умовах обстановки.

За допомогою радіо, радіорелейних і дротових засобів організовуються радіо, радіорелейний і дротовий зв'язок різних видів: телефонна, телеграфна, фототелеграфна.

За допомогою телевізійного зв'язку можна бачити на відстані нерухомі і рухомі об'єкти шляхом прийому на екран їх зображень. Він використовується для передачі спостережень за розміщенням і пересуванням військ противника, артилерійськими, ракетними і бомбовими ударами, а також для передачі боєдопомоги рухомими засобами (літаками, вертольотами, автомобілями, БТР, танками, мотоциклами і т. д.).

Фельд'єгерсько-поштовий зв'язок організується для доставки в вищі штаби, штаби підлеглих і взаємодіючих частин і підрозділів бойових наказів, розпоряджень, донесень та інших секретних документів. В підрозділах активно використовуються піші зв'язківці і лижники.

За допомогою сигнальних засобів (зорових, звукових, радіотехнічних) організовується і забезпечується сигнальний зв'язок для передачі коротких команд, донесень, сигналів виклику, переносу і припинення вогню, для вказання цілі, для забезпечення взаємодії підрозділів і частин, а також для повідомлення і розпізнавання.

До зорових сигнальних засобів відносяться: освітлювальні і сигнальні ракети, кольорові дими і вогні, сигнальні ліхтарі, прожектори, трасуючі кулі і снаряди, сигнальні прапори, полотнища, указки.

До звукових сигнальних засобів відносяться: сирени, рожки, свистки та ін. Всі призначені сигнали, як правило, зводяться в таблицю сигналів. Сигнали подаються призначеними солдатами за наказом командирів.

Радіотехнічні сигнальні засоби використовуються для взаємного розпізнавання сухопутних військ, кораблів і літаків і для забезпечення безпеки польоту і посадки літаків. До них відносяться радіолокаційні запитувачі і відповідачі.

Особливе значення при забезпеченні скритого управління військами надається скритності роботи зв'язку, яка досягається:

– постійним вихованням всього особового складу в дусі високої пильності, в дусі необхідності найсуворішого збереження державної таємниці;

– збереженням в таємниці всіх заходів по організації зв'язку;

– обмеженням кола осіб, які мають право користуватися технічними засобами зв'язку, секретними документами і особливо осіб, які беруть участь в розробці плану бойових дій;

– встановленням режиму заборони роботи радіозасобів на передачу в тих умовах обстановки, коли можна обійтися без радіозв'язку: в районі концентрації військ, в вихідному положенні для наступу і в обороні до переходу противника в атаку;

– виконання організаційних та технічних заходів захисту інформації на об'єктах електронно-обчислювальної техніки та під час використання інших технічних засобів передачі та обробки інформації.

– суворим дотриманням правил і порядку ведення радіообміну;

– ретельним маскуванням пунктів управління, вузлів зв’язку, ліній зв'язку надійною їх охороною і обороною, суворою забороною передачі знань, які складають державну і військову таємницю;

– забороною ведення відкритих переговорів (заборонено називати відкрито військове звання з найменуванням прізвищ посадових осіб, назву вузлів зв'язку, номера військової частини, польової пошти і назву пунктів управління, їх розміщення, зміст радіодокументації, стан погоди в районі розміщення вузлів зв'язку, радіостанцій);

– радіопередачі відкритим текстом допускаються при сповіщенні підрозділів про повітряного противника, про радіоактивне, хімічне, і бактеріологічне зараження, а в ході бою - всі команди для підрозділів без розкриття задумки бойових дій, але назви підрозділів і посади командирів при цьому вказуються по позивним, а пункти – від орієнтирів і по умовним назвам;

– кодуванням по документам скритого управління переговорів і передач технічними

– засобами зв'язку; вмілим маневруванням частотами зв’язку, використанням антен

– направленої дії, екрануючих властивостей місцевості в сторону противника;

– організацією і здійсненням контролю і радіоконтролю.

Демаскуючі признаки в радіозв'язку є наслідком багатьох факторів, головними з яких є:

– наявність визначеної структури в побудові радіомереж та радіо-направлень (принцип підлеглості, організація зв'язку по видах забезпечення);

– зміна режиму роботи радіозасобів у визначених інтервалах часу;

– різна кількість радіозасобів на вузлах зв'язку в залежності від ланки управління;

– характерні особливості радіопередатчиків (потужність, діапазон, види роботи, "почерк" радиста).

Демаскуючі ознаки можуть проявлятися і в повідомленнях, які передаються по каналам, навіть якщо ці повідомлення закодовані або зашифровані). Це довжина повідомлення, вид тексту (цифровий, літерний), розміщення умовних груп в адресних частинах радіоповідомлень, інтервали часу передачі, інтенсивність радіообміну.