І. Робота командира механізованого (танкового) батальйону та його штабу по організації оборони
Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій діяльності командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону щодо підтримання бойової готовності підрозділів, підготовки їх до бою та керівництва ними під час виконання поставлених завдань. Управління підрозділами включає: організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення) їх боєздатності; безперервне добування, збір, узагальнення, аналіз та оцінку даних обстановки; прийняття рішення; постановку завдань підлеглим; організацію та підтримання взаємодії; організацію та виконання заходів щодо всебічного забезпечення; організацію управління; практичну роботу в підпорядкованих підрозділах щодо керівництва їхньою безпосередньою підготовкою до бою; організацію виконання поставлених завдань під час бою та інші заходи. Воно повинно бути стійким, безперервним, оперативним, скритим і здійснюватися так, щоб необхідний ступінь централізації поєднувався з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених завдань. Основою управління є рішення командира.
Командир батальйону (роти) несе повну та одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку підпорядкованих йому підрозділів, правильне їх застосування та успішне виконання ними бойових завдань в установлені терміни. Він зобов'язаний своєчасно приймати рішення на бій, ставити завдання підпорядкованим підрозділам, організовувати взаємодію та всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, твердо управляти ними, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань. Це вимагає від нього високих організаторських здібностей, сильної волі й особистої сміливості, глибокого знання характеру сучасного бою, засобів і способів збройної боротьби.
Командир батальйону (роти) управляє підрозділами шляхом віддання усних бойових наказів, розпоряджень, а також командами й сигналами. Накази, розпорядження та команди повинні віддаватись коротко й ясно. Він зобов'язаний негайно доповідати командиру бригади, полку (батальйону) про виконання бойового завдання, нові відомості про противника, різку зміну обстановки перед фронтом і на флангах свого підрозділу, а при необхідності – про втрати та забезпеченість ракетами, боєприпасами, пальним.
У вирішальні моменти бою командир батальйону (роти) повинен знаходитись на найбільш важливому напрямку та своєчасно особисто впливати на хід бою силами та засобами, які є у його розпорядженні.
Начальник штабу батальйону є першим заступником командира батальйону, тільки він має право віддавати накази від його імені. Він відповідає за організацію та підтримання безперервного управління підрозділами, їх бойову готовність і бойове забезпечення дій батальйону.
Начальник штабу батальйону зобов'язаний: завжди знати обстановку, передбачати можливі її зміни та бути готовим доповісти командиру висновки та свої пропозиції щодо рішення; надавати командиру допомогу в організації бою, підтриманні постійної взаємодії, а також в організації всебічного, в першу чергу бойового, забезпечення бою підрозділів; організовувати стійкий зв'язок і захист його від радіоелектронного подавлення противником; забезпечувати скрите управління підрозділами; записувати бойові накази та розпорядження, які віддає командир батальйону; здійснювати контроль за виконанням відданих бойових наказів (розпоряджень) і забезпеченістю підрозділів усім необхідним для бою; інформувати командирів підрозділів і сусідів про обстановку; вести облік доз опромінення особового складу; своєчасно подавати донесення вищому штабу, а також вивчати бойовий досвід і доводити його до підлеглих. Він повинен організовувати розвідку наземного та повітряного противника, ставити завдання розвідувальному підрозділу й через командирів доводити до підрозділів способи та сигнали пізнавання своїх літаків» (вертольотів).
Заступник командира батальйону відповідає за бойову та мобілізаційну готовність та успішне виконання батальйоном бойових завдань. Заступник командира батальйону у випадку відсутності командира батальйону виконує його обов'язки. Заступник командира батальйону є безпосереднім організатором бойової підготовки. Він зобов'язаний постійно знати в повному обсязі всю обстановку, завдання підрозділів і бути готовим взяти на себе управління батальйоном.
Роботу щодо організації бою командир батальйону (роти) проводить, як правило, на місцевості, а коли обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, ця робота проводиться по карті (на макеті місцевості). Однак, і в цьому випадку командир батальйону (роти) повинен знайти можливість для уточнення завдань підрозділам та організації взаємодії на місцевості.
Порядок роботи командира батальйону (роти) щодо організації бою залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу. Роботу щодо організації бою він починає, як правило, з одержанням бойового наказу (бойового, попереднього бойового розпорядження) або після оголошення командиром бригади, полку (батальйону) рішення на бій.
З одержанням бойового наказу або бойового розпорядження командир батальйону (роти) з'ясовує завдання, визначає заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки підрозділів до виконання одержаного завдання, робить розрахунок часу, орієнтує своїх заступників і командирів підрозділів про дії, які будуть виконуватись, дає начальнику штабу вказівки щодо підготовки підрозділів до виконання бойового завдання, щодо організації розвідки, про час і порядок роботи на місцевості (командир роти дає вказівки командирам штатних і приданих підрозділів щодо підготовки до виконання бойового завдання, про час і порядок роботи на місцевості), оцінює обстановку, одноособово приймає рішення, доповідає його старшому командиру, проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ, організовує взаємодію та дає вказівки щодо організації всебічного забезпечення бою, виховної роботи та управління.
В подальшому, він керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою та в установлений час доповідає командиру бригади, полку (батальйону) про готовність батальйону . (роти) до виконання бойового завдання.
У тому випадку, коли одержано тільки попереднє бойове розпорядження, робота командира батальйону (роти) щодо організації бою проводиться у такій самій послідовності, як і в першому випадку, з тією лише різницею, що після оцінки обстановки командир батальйону (роти) визначає задум бою, доповідає його старшому командиру, знайомить з ним своїх заступників, віддає усні попередні бойові розпорядження командирам підрозділів і дає вказівки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою, управління та виховної роботи.
Після одержання бойового наказу командир батальйону (роти) завершує прийняття рішення, проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ та організовує взаємодію. Потім він керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою та в установлений час доповідає командиру полку (батальйону) про готовність батальйону (роти) до виконання бойового завдання. Залежно від обстановки та наявності часу послідовність роботи командира батальйону (роти) щодо організації бою може бути й іншою. В усіх випадках роботу щодо організації бою він повинен проводити так, щоб забезпечити безперервне управління підрозділами, своєчасне прийняття рішення, постановку завдань і надати більшу частину часу підпорядкованим підрозділам на підготовку до виконання завдання.
Під час з'ясування отриманого завдання командир батальйону (роти) повинен зрозуміти мету дій, які будуть виконуватись, задум старшого командира (особливо способи розгрому противника), завдання, місце в бойовому порядку та роль батальйону (роти) в бою, завдання сусідів і порядок організації взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.
Під час оцінки обстановки командир батальйону (роти) повинен вивчити: склад, положення, стан, ступінь захищеності, можливі шляхи висування та рубежі розгортання, систему вогню та загороджень, сильні та слабкі сторони противника та можливий характер його дій; склад, положення, морально-психологічний стан, можливості, захищеність і забезпеченість своїх підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними; характер місцевості та її вплив на дії підрозділів, а також найбільш можливі напрямки дій повітряних засобів противника; радіаційну, хімічну та біологічну обстановку.
Крім того, під час оцінки обстановки враховуються стан погоди, доби та їх вплив на підготовку та ведення бою.
У результаті оцінки обстановки командир батальйону (роти) робить висновки, проводить необхідні тактичні розрахунки та намічає окремі елементи рішення.
Рішення командир батальйону (роти) приймає одноособово на основі з'ясування отриманого завдання та оцінки обстановки.
У рішенні він визначає:
задум бою;
бойові завдання підрозділам;
основні питання взаємодії;
організацію управління.
Крім того, в рішенні можуть визначатись завдання з видів забезпечення та виховної роботи.
Основу рішення складає задум бою, в якому визначаються:
- напрямок зосередження основних зусиль;
- способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів щодо його обману);
- бойовий порядок.
Рішення командир батальйону (роти) оформляє на своїй робочій карті.
Бойові завдання підрозділам, як правило, доводяться перед боєм бойовим наказом, а у ході бою – бойовими розпорядженнями.
У бойовому наказі командир батальйону (роти) вказує:
У першому пункті – короткі висновки Із оцінки противника.
У другому пункті – об'єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на напрямку дій, які будуть виконуватись, а також введення сусідів та розмежувальні лінії з ними.
У третьому пункті – бойове завдання батальйону (роти) та задум бою.
У четвертому пункті – після слова «наказую» ставляться бойові завдання:
механізованим (танковим) ротам (взводам) першого ешелону, в тому числі приданим; ротам (взводам) другого ешелону або резерву;
бронегрупам і вогневим засадам;
підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам, в тому числі приданим;
гарматам і танкам, які виділені для стрільби прямою наводкою;
зенітному підрозділу;
іншим підрозділам посилення.
У п'ятому пункті – витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання.
У шостому пункті – час готовності до виконання завдання.
У сьомому пункті – місце командно-спостережного пункту та заступників.
У восьмому пункті – об'єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.
У бойовому розпорядженні командир батальйону (роти) вказує: короткі висновки із оцінки противника; об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засобами старшого командира; бойове завдання роті (взводу) та час готовності до дій. При необхідності в бойовому розпорядженні можуть указуватись завдання сусідів та інші дамі.
У попередньому бойовому розпорядженні командир батальйону (роти), як правило, вказує: відомості про противника; об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засобами старшого командира; бойове завдання роті (взводу) зі ступенем деталізації, який відповідає прийнятому рішенню, на час віддання попереднього бойового розпорядження; час готовності та основні заходи щодо підготовки до бою; час і способи доведення завдань та інші дані
Взаємодію командир батальйону (роти) організує за участю заступників (заступника), командирів рот (взводів), окремих і приданих підрозділів. Вона організується, як правило, на місцевості на глибину видимості, а по карті (на макеті місцевості) на всю глибину бойового завдання.
Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) повинен: узгодити зусилля штатних, приданих і підтримуючих підрозділів щодо виконання поставленого завдання; добитись єдиного розуміння всіма командирами мети бою, бойових завдань і способів їх виконання; намітити та узгодити варіанти дій підрозділів і заходи щодо обману противника, виходячи з характеру його можливих дій, а також указати сигнали оповіщення, управління та взаємодії.
Організація взаємодії може здійснюватися методом вказівок командира батальйону (роти) або методом доповідей командирів підпорядкованих підрозділів з послідовним відпрацюванням дій своїх підрозділів за завданнями, часом, місцем та розиграшем основних тактичних епізодів за можливими варіантами дій. В умовах надзвичайно обмеженого часу взаємодія організується методом вказівок. У ході бою взаємодія здійснюється безперервно, постійно уточнюється, а при різких змінах обстановки організується заново.
Практична робота командира батальйону (роти) в підпорядкованих підрозділах проводиться з метою їх своєчасної та повної підготовки до бою. Командир перевіряє точність виконання відданого бойового наказу, знання підлеглими противника, який протистоїть, і своїх завдань; визначає відповідність прийнятих командирами рот (взводів) рішень загальному задуму бою та поставленим бойовим завданням; розбирає спільно з підлеглими доцільні способи виконання завдань; організує та проводить заходи щодо підготовки до бою; контролює виконання заходів щодо організації вогневого ураження, взаємодії, управління та всебічного забезпечення бою, готовність підрозділів приступити до виконання бойових завдань в точно встановлений час; надає допомогу в забезпеченні підрозділів усім необхідним, усуває на місці виявлені недоліки.
Робота командира батальйону (роти) під час бою спрямовується передусім на втілення в життя прийнятого рішення. Вона включає: постійний збір даних про обстановку та її оцінку, своєчасне уточнення рішення по мірі зміни обстановки, доведення уточнених завдань до підлеглих; підтримання безперервної взаємодії та всебічного забезпечення бою; здійснення контролю за виконанням підрозділами наказів і надання їм необхідної допомоги. У випадку різкої зміни обстановки, коли немає можливості отримати вказівки, командир батальйону (роти) зобов'язаний приймати за своєю ініціативою нове рішення в межах загального задуму старшого командира та при першій можливості доповісти про нього безпосередньому начальнику.
При безпосередній загрозі застосування противником ядерної зброї командир батальйону (роти) попереджає про це підрозділи та, не припиняючи виконання бойового завдання, вживає заходів для їх укриття, розосередження та проведення інших заходів для захисту від зброї масового ураження, інженерного забезпечення та забезпечення РХБ захисту.
Організовуючи управління, командир батальйону (роти) визначає: місця та час розгортання командно-спостережних пунктів батальйону (роти) та приданих підрозділів, порядок їх переміщення в ході бою; порядок підтримання зв'язку та радіообміну; способи та терміни подання донесень; ступінь інженерного обладнання командно-спостережних пунктів і порядок їх охорони.
Командир батальйону (роти) в бою управляє підрозділами з командно-спостережного пункту, який вибирається в такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, а також безперервне управління. Він нічим не повинен виділятись в бойовому порядку, а для його розташування н переміщення необхідно вміло використовувати захисні та маскувальні властивості місцевості та місцевих предметів.
Командири приданих і підтримуючих підрозділів, як правило, знаходяться на командно-спостережному пункті того підрозділу, якому вони придані (підтримують), або поблизу нього.
Зв'язок у батальйоні (роті) організується згідно з рішенням командира та вказівками начальника штабу бригади, (батальйону).
Відповідальність за організацію та стан зв'язку несе начальник штабу батальйону (в роті – командир роти). Безпосередньо організує зв'язок і відповідає за його стійку роботу начальник зв'язку батальйону.
Командир батальйону (роти) і начальник штабу батальйону за будь-яких умов обстановки зобов'язані мати при собі засоби зв'язку, які дозволяють підтримувати постійний та стійкий зв'язок із старшим командиром, командирами штатних, приданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів і вміти особисто вести переговори на засобах зв'язку.
Для забезпечення управління в батальйоні (роті) застосовуються радіо, проводові, рухомі та сигнальні засоби зв'язку.
Радіозасоби є найважливішими, а іноді єдиними засобами, здатними забезпечити управління підрозділами. У бою всі команди по радіо передаються відкритим текстом, при цьому найменування підрозділів і посади командирів вказуються позивними, а пункти місцевості – від орієнтирів, а також умовними (кодованими) найменуваннями.
Проводові засоби зв'язку застосовуються самостійно та в комплексі з радіо засобами під час розташування батальйону на місці, у вихідному районі та в обороні. Рухомі засоби зв'язку застосовуються в усіх видах бою, на марші та під час розташування на місці. Сигнальні засоби зв'язку застосовуються для передачі команд і сигналів оповіщення, управління та взаємодії.
Для підтримання взаємодії між сусідніми підрозділами використовуються радіо засоби цих підрозділів, а також проводові й рухомі засоби правого сусіда.
Для управління підрозділами та вогнем призначаються єдині орієнтири, кодуються топографічні карти та місцеві предмети, до командирів доводяться радіо-дані та сигнали, на озброєння та техніку наносяться розпізнавальні знаки та умовні номери.
Як орієнтири вибираються добре видні вдень і вночі та найбільш стійкі від зруйнування місцеві предмети. Орієнтири нумеруються справа наліво та по рубежах від себе в бік противника. Один з орієнтирів призначається основним.
Номери орієнтирів і сигнали, які встановили старші командири, змінювати забороняється. При необхідності командир батальйону (роти) може додатково призначати орієнтири та сигнали.
Оповіщення підрозділів про повітряного противника, радіоактивне, хімічне та біологічне зараження здійснюється єдиними постійно діючими сигналами. їх повинен знати весь особовий склад.
Для взаємного розпізнавання, визначення належності та місцезнаходження підрозділів у кожному батальйоні (роті) першого ешелону з’єднання (батальйону), який знаходиться в безпосередньому зіткненні з противником або який веде бойові дії (розвідку) в тилу противника, призначається пост (пункт) позначення із складу спеціально підготовленого відділення (екіпажу). Позначення даним постом (пунктом) місцезнаходження підрозділів здійснюється сигнальними й технічними засобами розпізнавання шляхом їх приведення в дію за командою командира батальйону (роти) або начальника штабу батальйону відповідно до розпоряджень вищого штабу.
Пост (пункт) позначення батальйону (роти) призначається в складі одного сержанта та двох солдатів. Він забезпечується приладами спостереження, великомасштабною картою або схемою місцевості, журналом контролю, компасом, годинником, ліхтарем, засобами зв'язку та подання сигналів розпізнавання, позначення та оповіщення. Технічні засоби розпізнавання та позначення встановлюються поблизу КСП батальйону.
Під час постановки завдання посту (пункту) позначення, як правило, вказуються склад поста (пункту), місцезнаходження, сектори спостереження, сигнали розпізнавання, позначення та оповіщення.
Порядок оформлення карти – «Рішення».
Основним бойовим документом, що відпрацьовується при плануванні бою, є рішення командира, яке оформлюється на карті з пояснювальною запискою.
Рішення командира частини (підрозділу) на оборону відпрацьовується та оформляється на карті масштабу 1:100 000 чи 1:50 000.
Рішення оформляється у двох екземплярах в з’єднанні та в одному – в механізованому (банковому) батальйоні (роті).
І етап ДО ОТРИМАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ.
А). Підготовка карт. Вибір, оцінка, склеювання, складання, підіймання топографічної основи карти.
Б). Оформлення карти – рішення як бойового документу.
Під час оформлення оперативних (бойових) графічних документів визначення розміру букв у надписах здійснюється за правилами викладеними в додатку №4 Правил розробки та оформлення оперативних (бойових) документів.
В). Нанесення даних обстановки, які впливають на прийняття рішення: - положення своїх підрозділів, частин, з’єднань; - радіаційна і хімічна обстановка; - райони повенів і руйнувань.
ІІ етап. З ОТРИМАННЯМ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ.
Склад, угруповання і можливий характер дій противника за висновками старшого начальника; бойове завдання; положення та завдання сусідів (на ступінь нижче інстанції, яка приймає рішення), розмежувальні лінії з ними; цілі, які уражаються засобами старшого начальника, та завдання, які вирішує старший начальник в інтересах формування; показники бойового завдання.
ІІІ етап. ПІД ЧАС ПРЙНЯТТЯ РІШЕННЯ
Щодо противника: Склад, угруповання і можливий характер дій противника за висновками командира; положення першого ешелону, їх склад і завдання, система рубежів і позицій; позиційні райони засобів ППО, РЕБ; аеродроми і майданчики базування авіації (тактичної, армійської); райони зосередження резервів (склад, напрямки висування, рубежі розгортання та введення в бій, завдання ), імовірні райони висадки повітряних і морських десантів, їх завдання; райони розгортання сил і засобів розвідки, елементів РУК, інших видів ВТЗ, системи зв’язку; пункти управління противника.
За свої війська: райони зосередження основних зусиль (НГУ); способи і послідовність розгрому противника; цілі, об’єкти противника, які уражаються ударами авіації, ракет, вогнем артилерії у масованому вогневому ударі з зазначенням залучених сил та засобів, райони (рубежі) дистанційного мінування; бойовий порядок; система позицій, районів; положення, завдання підрозділів першого ешелону, розмежувальні лінії між ними; положення, завдання підрозділів другого ешелону, напрямки їх висування, рубежі розгортання, рубежі контратак (вогневі рубежі, рубежі вводу в бій); положення та завдання загальновійськового резерву; вогневі позиції артилерії (основні, запасні та тимчасові), час зайняття, завдання з вогневого ураження противника; позиційні райони частини (підрозділу) ППО; райони зосередження, напрямки висування і рубежі розгортання (мінування) Парез і РЗЗ; аеродроми базування авіації, її удари по об’єктах і цілях, зони чергування; майданчики базування армійської авіації, її удари по об’єктах і цілях; положення підрозділів РЕБ, РХБ захисту, інженерних, розвідки, зв’язку і їх завдання; положення та завдання підрозділів тилу та технічного забезпечення; райони, на утримання яких зосереджуються зусилля у випадку прориву противником оборони на найбільш імовірних напрямках його удару; положення і завдання підрозділів і засобів ураження по імовірних варіантах дій противника; КП, ЗКП, ТПУ, ППУ з’єднання, та КСП підпорядкованих підрозділів, КП доданих та взаємодіючих частин (підрозділів) перед початком бою, в бою та напрямки пересування.
ІV етап. ПРИ ЗАВЕРШЕННІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ.
Вносяться необхідні зміни після проведення рекогносцировки та організації взаємодії; заповнюються форми таблиць пояснювальної записки, таблиця умовних позначок, метеоданих; підписується та затверджується карта рішення.
Таким чином, підбиваючи підсумок відпрацювання першого навчального питання можна зробити наступний висновок, що для дотримання єдності розробки і зручного використання документів визначені правила їх розробки та оформлення. Для передачі визначеного виду інформації існують відповідні види оперативних (бойових) документів. При умові дотримання усіх вимог які висуваються до розробки та оформлення документу він дозволяє максимально ефективно забезпечити роботу посадових осіб органів управління щодо збору, узагальнення, аналізу та передачі інформації.
Після того, як карта буде підготовлена до роботи, командир роти (батальйону) наносить вихідну обстановку (обстановка, яка склалася до моменту прийняття рішення командиром). Вона може наноситися з карти, яка отримана з вищестоящего штабу, з письмового бойового розпорядження (наказу) або з голосу по засобах радіозв’язку.
Командири підрозділів наносять вихідну обстановку з отриманням бойового наказу. Робочі карти ведуться всіма офіцерами самостійно. При цьому кожен офіцер наносить на карту тільки ті дані, які необхідні для роботи згідно обійманої посади. Робота на карті повинна вестися таким чином, щоб будь хто зміг прочитати тактичну обстановку (командир або підлеглий). Крім того. Деякі карти мають велике значення при вивченні досвіду бойових дій.
Слід враховувати можливість передачі даних після її фотографування за допомогою мобільно зв’язку (ММС), 3G-передачі, блю-туза, вай-фай, скайпу, копіювальної техніки тощо.
Дані обстановки слід наносити акуратно, тонким олівцем (фломастером з фетровим наконечником) та встановленими умовними позначеннями, при чому розміри їх повинні узгоджуватися з величиною та кількістю військових одиниць, добре читатися та не забивати топографічну основу карти.
Обстановка на робочій карті може наноситися як поодинокими так і груповими умовними знаками одного кольору (синього – для противника; комбінацією умовних знаків різних кольорів – своїх військ).
Нумерація, найменування підрозділів, пояснювальні надписи, які відносяться до своїх військ позначаються чорним кольором, противника – синім. Умовні позначення, які позначають вогневі засоби, ОВТ наносять на карту відповідно дійсного розташування їх на місцевості та розташовуються по напрямку дій або ведення вогню.
Умовні тактичні позначення – своєрідна мова війська. Яка узаконена бойовими уставами та настановами. Символи тактичних умовних знаків повинні бути наглядними, простими, не допускати подвійного тлумачення їх змісту та забезпечити можливість користування технічними засобами для швидкого нанесення обстановки на робочу карту.
Лінійні умовні позначення (положення військ, траншеї, вогневі позиції артилерії, рубежі різноманітного призначення) наносять на карту з дотриманням масштабу тому їх називають масштабними умовними знаками.
Фігурні умовні знаки, які мають правильну геометричну форму (поодинокі танки, артбатареї, деякі тилові підрозділи), а також деякі комбіновані умовні знаки, які складаються з ліній та фігур (пункти управління, засоби зв’язку, деякі інженерні засоби і споруди) являють собою точкові об’єкти та є поза масштабними, тобто наносяться на карту без дотримання масштабу.
Важливе значення для успішного читання робочої карти є точне дотримання прийнятих умовних скорочень, позначень та надписів. Вони застосовуються для прискорення нанесення обстановки на карту та розробки бойових документів.