Новая папка (3) / TEMA1pravova_robota

Таким чином «широке» розуміння правової роботи об’єктивно призводить до необхідності визначення можливості суб’єктів правової роботи, різноманітності форм і методів їх роботи.

З урахуванням викладеного, можна зазначити, що правова робота в народному господарстві та виконавчо-розпорядчій сфері є планомірною та цілеспрямованою, нормотворчою, правозастосовною і правоохоронною діяльністю, спрямованою на зміцнення законності в діяльності господарюючих суб’єктів та державних органах, активне використання правових засобів для зміцнення господарського розрахунку і покращення економічних показників господарювання та удосконалення управлінської та виконавчо-розпорядчої діяльності, забезпечення правопорядку у суспільстві та державі.

Виходячи з суб’єктів можна визначити правову роботу в широкому та вузькому розумінні. В широкому – це правовстановлююча та правозастосовуюча діяльність: судова діяльність, діяльність профспілкового органу, інших підрозділів (відділ кадрів, матеріально-технічного забезпечення тощо), тому що кожна з цих служб реалізує норми права в тій чи іншій галузі. У вузькому розумінні поняття правової роботи зводиться до діяльності юридичної служби. В даному випадку правову роботу варто розуміти як окремий напрямок діяльності, а не сам процес застосування тієї чи іншої норми права.

Суб’єктами правової роботи є Кабінет Міністрів, Міністерство юстиції, інші міністерства та центральні відомства, які видають нормативні акти, визначають основні напрямки правової роботи і конкретизують їх, Генеральна прокуратура, що здійснює контроль за правовою роботою, а також органи, які безпосередньо здійснюють правову роботу – місцеві ради, адвокатура, арбітражні суди.

Розглянемо детальніше суб’єкти правової роботи основної пер­винної ланки у сфері суспільного виробництва, на прикладі – державного підприємства.

Державне підприємство складається з підрозділів – управління, відділи, сектори, виробництва, цехи, відділення, дільниці, бюро, лабораторії, бригади та ін. (п. 1 ст. 64 ГКУ). Управління державним підприємством здійснюється відповідно до статуту чи положення на основі співвідношення засад самоврядування трудового колективу і прав власника щодо господарського використання свого майна. 

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підпри­ємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компе­тентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування чи іншими суб’єктами для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідницької, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку передбаченому Кодексом та іншими законами, який діє на підставі статуту, має відокремлене майно, рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Керівник керує всією діяльністю і організовує роботу органу виконавчої влади, підприємства. Він несе відповідальність за результати роботи підприємства перед державою і  трудовим колективом, розпоряджається майном, підписує договори та інші угоди, у межах своєї компетенції видає накази, згідно з трудовим законодавством приймає на роботу і звільняє працівників, застосовує заходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення на працівників.

Заступники керівника, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів, інші працівники призначаються на посаду і звільняються з неї керівником. Межі  їхньої компетенції так само встановлюються керівником згідно з  чинним законодавством.

 Компетенція таких підрозділів, як бухгалтерія, відділ кадрів, юридична служба, встановлюється вищими органами у вигляді загальних (типових) положень. Вони безпосередньо підпорядковані керівникові й наділяються особливими правами щодо здійснення різних форм контролю, у тому числі контролю за дотриманням чинного законодавства у відповідній сфері. 

Так як, управління і правова робота на підприємстві тісно взаємопов’язані, слід визначити правовий стан окремих структурних підрозділів підприємства. 

Насамперед планово-економічного відділу, який організовує і вдосконалює планування виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, координує діяльність підрозділів щодо вдосконалення виробництва, забезпечує проведення аналізу з метою підвищення ефективності виробництва. Тому крім функції управління планово-економічний відділ на основі державного замовлення, договорів і замовлень споживачів продукції, виконуваних робіт, а також послуг, що надаються, розроблює перспективні, річні та квартальні плани виробництва, плани щодо прибутку, витрат виробництва, норми запасів матеріалів у цілому на підприємстві, контролює виконання економічних показників діяльності підприємства і його підрозділів, готує пропозиції щодо їх поліпшення, вживає заходів щодо зміцнення госпрозрахунку, підвищення рентабельності, розроблює проекти договірних, оптових та роздрібних цін на продукцію, готує матеріали для підбиття підсумків роботи підрозділів і підприємства в цілому за певний період. 

Керівник планово-економічного відділу має право вимагати від інших структурних підрозділів матеріали й інформацію, що необхідні для виконання покладених на відділ функцій, перевіряти діяльність структурних підрозділів з питань планово-економічної роботи, давати рекомендації з питань, пов’язаних з виконанням встановлених планів, економічного аналізу, звітності.

Відділ праці та заробітної плати, плануючи і вдосконалюючи структуру управління, штатів, розроблює плани, що стосуються організації праці та заробітної плати, за структурними підрозділами і в цілому по підприємству, розроблює штатні розписи підрозділів згідно з фондом оплати праці, структурою, схемою посадових окладів, аналізує ефективність діючої системи оплати праці, розроблює пропозиції щодо її вдосконалення, здійснює контроль за правильним застосуванням різних форм оплати праці, забезпечує одержання штатної дисципліни та ін. Відділ забезпечує додержання трудового законодавства, бере участь у розв’язанні трудових спорів, розробці та здійсненні заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, посилення контролю за використанням робочого часу, у розробці посадових інструкцій працівників підприємства. 

Начальник відділу праці та заробітної плати має право давати структурним підрозділам рекомендації з питань організації праці та заробітної плати, одержувати від них матеріали, що необхідні для виконання покладених на відділ функцій, звертатися до керівника підприємства з пропозиціями про заохочення працівників за активну участь у поліпшенні організації праці або про накладення стягнень на службовців, які припустились порушень щодо використання фонду оплати праці. 

Бухгалтерія забезпечує організацію бухгалтерського обліку і контроль за раціональним, економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереженням майна. Головний бухгалтер забезпечує облік надходжень грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з їх рухом; облік витрат виробництва та інших; облік господарсько-фінансової діяльності підприємства; правильне і своєчасне перерахування коштів у державний бюджет, внесків у державне соціальне страхування, коштів у різні фонди і резерви; виплату заборгованості банкам за кредитами і позиками та ін. 

Разом з керівниками відповідних підрозділів головний бухгалтер здійснює контроль за дотриманням правил прийняття та відпуску товарно-матеріальних цінностей, правильністю витрат фонду оплати праці, суворим додержанням штатної фінансової та касової дисципліни, додержанням встановлених правил проведення інвентаризацій, законних списань з бухгалтерських балансів нестач та інших витрат. У разі виявлення незаконних дій доповідає про це керівникові підприємства. 

Головний бухгалтер разом з керівником підприємства має право підписувати документи, які є підставою для прийняття та відпуску грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, для чого видається відповідний наказ по підприємству. Перелічені документи без підпису головного бухгалтера недійсні. Головному бухгалтеру заборонено приймати до виконання і оформлювати документи за операціями, що суперечать законодавству і встановленому порядку прийняття, збереження і використання грошових коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей. 

Головний бухгалтер має право вимагати від структурних підрозділів додержання встановленого порядку оформлення операцій і подання необхідних документів і матеріалів, що е обов’язковим для виконання всіма працівниками. Призначення, звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб можливі лише за узгодженням з головним бухгалтером. Останній попередньо розглядає і візує договори й угоди підприємства на операції з товарно-матеріальними цінностями, виконання робіт або послуг, а також накази і розпорядження про встановлення працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати та преміювання. 

Важливу роль у здійсненні правової роботи на підприємстві виконує відділ кадрів, основними завданнями якого є забезпечення підприємства робітниками та службовцями необхідних спеціальностей та кваліфікацій згідно з планом, що стосується організації праці та заробітної плати, а також організація роботи з обліку, підготовки та підвищення кваліфікації працівників. 

Особливу відповідальність відділ кадрів несе за своєчасне оформлення працівників при прийнятті їх на посаду, переведенні та звільненні з посади, яку вони обіймають, відповідно до трудового законодавства; за додержання трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку; за надання працівникам відпусток. Начальник відділу кадрів має право вимагати від структурних підрозділів необхідні дані про роботу з кадрами, контролювати роботу з кадрами в підрозділах. Відділ кадрів діє в тісному контакті з профспілковою організацією підприємства. 

Відповідальну частину правової роботи на підприємстві виконують також відділи матеріально-технічного постачання та збуту. Відділ матеріально-технічного постачання покликаний забезпечувати підприємство сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами задля дотримання графіку виробництва, своєчасного випуску якісної продукції згідно із затвердженою номенклатурою і державним замовленням та договорами із поживачами. Відділ збуту повинен реалізовувати виготовлену продукцію згідно з укладеними договорами. 

Незважаючи на це в системі самоврядування діє принцип єдиного  керівництва. Крім керівників суб’єктом правової роботи є також трудовий колектив. Законодавство наділяє трудові колективи правом брати безпосередню участь у здійсненні майже всіх основних напрямків правової роботи, крім договірної та претензійно-позовної. Трудовий колектив підприємства є основною ланкою суспільства і згідно з Конституцією України і Законом України «Про підприємства» має широкі повноваження в політичному, економічному та суспільному житті держави. У трудових колективах спільна праця здійснюється на засадах співробітництва та взаємодопомоги, забезпечення єдності державних, суспільних та інших інтересів, затверджується принцип відповідальності кожного працівника перед колективом і колективу перед працівником. Трудові колективи покликані збільшувати матеріальні та інші багатства країни, раціонально використовувати ресурси, виявляти турботу про членів колективу, про поліпшення умов їхньої праці, побуту та відпочинку.

Як учасники управління підприємством трудові колективи безпосередньо впливають на окремі напрямки правової роботи. Крім участі у розробці планів економічного та соціального розвитку підприємства, здійсненні заходів з виконання планів виробництва та договірних зобов’язань, якості продукції тощо широкі повноваження трудові колективи мають щодо укладення, забезпечення і контролю за виконанням колективних договорів.

Із здійсненням правової роботи тісно пов’язані повноваження трудових колективів щодо забезпечення зберігання власності, посилення боротьби з безгосподарністю, попередження розкрадання майна підприємства.

Отже, правову роботу на підприємстві здійснюють практично всі структурні підрозділи, але основна роль належить юридичній службі як координатору та організатору правової роботи.

Суб’єктами правової роботи в сучасних умовах господарювання і управлінської та виконавчо-розпорядчої діяльності є працівники юридичних служб підприємств, установ, організацій, органів та юристи, які працюють в юридичних фірмах, адвокатських конторах, не підпорядкованих суб’єктам господарювання та виконавчо-розпорядчим органам, що надають юридичну допомогу (послуги) підприємствам, установам, організаціям, господарські керівники, керівники управлінських та виконавчо-розпорядчих структур, а також спеціалісти, інші посадові особи та працівники підприємств, установ, організацій, виконавчо-розпорядчих органів, які в межах своєї компетенції та посадових обов’язків здійснюють нормотворчу, правозастосовну та правоохоронну діяльністю, спрямовану на досягнення вищезазначених цілей та виконання вищевказаних завдань.

Отже, правова робота – комплекс заходів, що здійснюється державними органами управління та виконавчо-розпорядчими органами, посадовими особами підприємств, установ, організацій, в тому числі і такими, які спеціально призначені для здійснення цієї роботи з метою забезпечення суворого дотримання закону в усіх сферах господарської, виконавчо-розпорядчої та громадської діяльності.

Юридична служба – це працівники департаментів, головних управлінь, управлінь відділів, бюро тощо, а також окремі працівники юридичного профілю, що безпосередньо виконують та організовують правову роботу в установі, на підприємстві, організації, державному органі, які є складовими частинами апарату управління.

Правова робота повинна забезпечувати виконання законів, підзаконних актів та угод не тільки підприємством, установою, організацією а й іншими органами щодо їх діяльності. Таким чином, правова робота – це багатопланова діяльність, що охоплює всі напрями господарської та виконавчо-розпорядчої діяльності підприємств, установ, організацій та органів, яка безпосередньо пов’язана зі створенням матеріальних цінностей, застосуванням праці робітників та службовців, вирішенням питань соціально-економічного, науково-технічного, культурного забезпечення колективів підприємств, установ, організацій та органів, а не тільки діяльність юридичної служби, що спрямована на організацію контролю за виконанням законів і підзаконних нормативно-правових актів, пропоганду права, складання юридичних документів, участь у розгляді господарських та інших справ юрисдикційними органами.

Отже, правова робота – це нормотворча, правозастосовна та провоохоронна діяльність, спрямована на правове забезпечення господарської, виконавчо-розпорядчої та іншої діяльності та керування нею, пов’язана з питаннями відповідальності, взаємозв’язку ланок управлінського механізму, посадових осіб та працівників, що забезпечує зміцнення законності, державної, планової та договірної дисципліни в діяльності підприємств, установ, організацій та державних органів.

Шляхи модернізації юридичної служби (на матеріалах діяльності органів ДПС).

Вдосконалення правової роботи в органах ДПС є важливою складовою модернізації державної податкової служби України та органічною частиною адміністративної реформи, яка зводиться до того що являє собою «… комплекс узгоджених між собою дій, спрямований на суттєве підвищення рівня керованності суспільно важливими процесами шляхом оптимізації структурної побудови та діяльності системи органів виконавчої влади, перетворення їх з пасивних виконавців законодавчих та інших нормативно-правових актів у злагоджений та ефективний політичний механізм вироблення і реалізації державної політики, прискорення економічних і соціальних реформ. Основним у Концепції є визначення пріоритетів у проведенні структурних, функціональних і державно-службових перетворень у сфері виконавчої влади і поряд з цим – у створенні умов, які повинні цьому сприяти».

У цьому контексті (лише з урахуванням відомчої специфіки з питань податкової проблематики) планується також модернізація державної податкової служби України. На підставі Концепції та Програми модернізації державної податкової служби України підготовлений Стратегічний план розвитку ДПС України, який декларує такі загальноконцептуальні цілі:

- забезпечення умов для підвищення рівня добровільної сплати податків і розвитку партнерських стосунків між платниками податків і податковою службою;

- впровадження стандартизованих, прозорих форм і методів обслуговування платників податків;

- перетворення ДПС на високоефективний та підзвітний суспільству орган виконавчої влади.

Досягнення цих стратегічних цілей планується забезпечити шляхом:

• ­справедливого та неупередженого ставлення до всіх платників податків;

• впровадження системи якісного обслуговування платників податків, що включає повне сервісне обслуговування платників податків, індивідуальний підхід до кожного клієнта, принцип підходу до одного вікна, мінімізацію негативного впливу людського фактора, створення умов для кращого розуміння платниками податків законодавства;

• спрощення форм податкової звітності, уніфікації та стандартизації форм звітності, вдосконалення інструкції щодо їх заповнення;

• впровадження єдиної системи державної регістрації платників податків в органах ДПС України, спеціальних центрів обробки документів (ЦОД) та Центральної бази ДПС України, системи контролю за нарахуванням платежів, аналізу та виявлення неплатників податків;

• повної комп’ютерізації та максимальної автоматизації процесів адміністрування податків і зборів із використанням сучасних інформаційних технологій;

• удосконалення системи внутрівідомчої звітності та контролю за достовірністю звітності податкових органів;

• впровадження вдосконалої системи податкового аудиту, що орієнтується на моніторинг показників діяльності платників податків, передбачає стандартний підхід до перевірок та виключає зайве втручання у підприємницьку діяльність;

• застосування стандартних процедур перевірок до всіх платників податків при організації податкового аудиту;

• впровадження програм антикорупційних заходів в органах ДПС;

• консолідації державних податкових органів та переходу від організації податкових адміністрацій за адміністративно-територіальним принципом до податкових округів та міжрайоних інспекцій;

• удосконалення системи професійної підготовки і перепідготовки кадрів державної податкової служби, впровадження нових механізмів управління персоналом, створення єдиної системи оцінки ефективності роботи податкових органів та працівників;

• тісної взаємодії з органами влади у процесі розробки пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

• проведення періодичних соціальних опитувань платників податків щодо оцінки їх стосунків з державною податковою службою України з подальшим урахуванням та оприлюдненням результатів опитувань;

• доведення до громадкості актуальної, достовірної та повної інформації щодо діяльності податкових органів;

• розробки системи інформаційної взаємодії із Міністерством фінансів України, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерством праці і соціальної політики України, Державним казначейством України, Державною митною службою України, Національним банком України та Державним комітетом статистики України, іншими міністерствами та відомствами;

• тісної взаємодії зі Світовим банком та ішими міжнародними фінансовими організаціями та компетентними органами інших країн у галузі укладання міжнародних угод та запровадження передового досвіду з питань адміністрування податків, запобігання подвійного оподаткування та протидії ухиленням від оподаткування.

Програма модернізації ДПС України передбачає два етапи:

• на першому етапі (2003–2007 рр.) передбачається провести реорганізацію податкових органів, впровадження пілотних проектів з модернізації напрямків діяльності ДПС (зокрема, реєстрації платників податків, обліку платежів, управління документами), навчання працівників ДПС;

• на другому етапі Програми (2008–2013 рр.) очікується завершення реорганізації органів податкових органів та їх територіальна консолідація, впровадження модернізованих операційних та управлінських процедур, навчання працівників та впровадження інформаційно-аналітичної системи ДПС України в загальнодержавному маштабі.

Очікувані результати реалізації Програми модернізації ДПС України:

• забезпечення стабільного надходження податків та зборів до бюджету;

• скорочення обсягів «тіньового» сектора економіки;

• зміцнення суб’єктів підприємницької діяльності;

• зменшення податкового навантаження за рахунок розширення бази оподаткування та зниження ставок оподаткування;

• підвищення якості обслуговування платників податків;

• зменшення кількості перевірок платників податків та підвищення їх якості за рахунок впровадження аналітичної підсистеми планування податкового аудиту;

• збільшення прозорості діяльності податкової служби;

• зростання довіри до державної податкової служби з боку суспільства;

• зростання рівня добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків;

• зменшення вартості процесу адміністрування податків;

• підвищення професійного рівня персоналу податкових органів.

Таким чином, стратегічний план розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року має на меті створення в Україні стабільної податкової системи, яка сприятиме ефективному функціонуванню економіки та запровадженню прозорих процедур адміністрування податків.

Для забезпечення ефективного управління процесами підготовки і впровадження Програми модернізації постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2000 року № 1454 «Про утворення Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби» у складі Державної податкової адміністрації України утворено Департамент розвитку та модернізації державної податкової служби. Цей Депортамент відповідає за впровадження Програми модернізації, проведення спеціальних економічних досліджень, моніторингу та оцінки Програми моденізації.