2 Варіант

Зміна купівельної спроможності грошей виявляється у зміні рівня цін (індексу цін). Сталість грошей супроводжується ефективним виконанням їх основних функцій, насамперед функції міри вартості.

Сталість грошей — постійність купівельної спроможності (сили) грошей, тобто здатність за грошову одиницю купити певну однакову кількість товарів і послуг упродовж тривалого періоду та забезпечити стабільні економічні зв'язки.

Сталість грошей залежить від певної сукупності умов, діючих з боку виробництва (включаючи розподіл), і факторів, діючих з боку грошей. Основними умовами з боку виробництва є:

1) стабільний характер виробництва товарів і послуг;

2) якість товарів і послуг;

3) сталість затрат виробництва;

4) структурна збалансованість народного господарства, передусім між і і П підрозділами за умови переважаючого виробництва предметів споживання у пропорції приблизно 1/3:2/3:5/5;

5) підвищення ефективності суспільного виробництва, у тому числі капітальних вкладень;

6) оптимальний розподіл національного доходу на фонди споживання і нагромадження (в тому числі останнього на фонд виробничого нагромадження);

7) ефективна зовнішньоекономічна діяльність держави, зокрема збалансованість платіжного балансу;

8) відсутність цінових перекосів (особливо між цінами на промислову і сільськогосподарську продукцію);

9) ефективна політика демонополізації економіки;

10) невисокий рівень воєнного виробництва;

11) відсутність дефіциту державного бюджету або його допустима норма. У більшості розвинутих країн дефіцит державного бюджету становить у середньому 3—4 % ВНП. Дотації у народне господарство та на компенсаційні виплати, пов'язані із зростанням цін, не повинні перевищувати 10 % загальних бюджетних витрат.

Недотримання цих умов може бути причиною інфляції, для подолання якої проводять грошові реформи.

Грошові реформи — сутнісні та якісні перетворення у грошовій системі з метою її впорядкування і зміцнення.

Розрізняють такі види грошових реформ:

1) перехід від однієї грошової системи до іншої;

2) заміна знеціненої і неповноцінної монети на повноцінну, або нерозмінних грошових знаків — на розмінні;

3) зміни порядку емісії і забезпечення банкнот;

4) стабілізація валюти або окремі заходи по впорядкуванню грошового обігу.

Основними методами стабілізації валют є нуліфікація, девальвація і ревальвація. Нуліфікація (лат. nullus — ніякий) — рішення держави про недійсність обезцінених паперових грошей і їх заміна новими. Так, у Німеччині внаслідок обезцінення марки в 1,6 трильйона разів у 1924 р. 1 нова марка обмінювалася на 1 трлн старих. Девальвація (лат. сіє... — префікс, що означає віддалення, виділення, і valvo — маю вартість) — це офіційне зниження вмісту металу у грошовій одиниці або зниження курсу паперових грошей по відношенню до металевих грошей або іноземної валюти. Так, до відміни золотих паритетів курс національної валюти до іноземної знижувався одночасно із зниженням золотого вмісту валюти. Ревальвація (лат. re... — префікс, що означає зворотну або повторну дію і valvo — маю вартість) — це зворотний щодо девальвації процес, який означає підвищення офіційного курсу національної валюти по відношенню до іноземної. До відміни золотих паритетів ревальвація здійснювалась одночасно з підвищенням золотого вмісту валюти. Протягом 1946 р. — середини 70-х років XX ст. було здійснено більше 500 девальвація і до 10 ревальвацій валют.

НАВЧ.МАТЕРІАЛИ. Грошовий оборот - це сукупність платежів, що здійснюються в економіці або процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин в процесі суспільного відтворення. Ці платежі називаються грошовими потоками. Грошовий оборот більш широке поняття ніж грошовий обіг. Грошовий обіг складова частина грошового обороту. Грошовий оборот включає в себе такі сектори: 1) грошовий обіг, 2) фінанси, 3) кредит. При грошовому обігу рух грошей еквівалентний і безповоротний. У сфері фінансів рух грошей нееквівалентний і безповоротний. При кредиті - рух грошей поворотний і нееквівалентний. При визначенні грошових потоків важливо розрізняти: 1. Ініціатора платежу. 2. Пару учасників. 3. Напрям та характер руху грошей. В економічній системі виділяють три основні групи суб'єктів: 1. домашні господарства, 2. фірми,     3. уряд (державні структури).                         Структура грошового обороту. 1. “ Фірми-ринок ресурсів”: оплата фірмами ресурсів, які вони купують у домашніх господарств, (робоча сила, земля, житло). 2. " Ринок ресурсів - домашні господарства": доходи домашніх господарств (сімейних господарств) від реалізованих ресурсів(зарплата, рента, дивіденди). 3. "Домашні господарства - ринок продуктів" : витрати сімейних господарств на споживання. 4. "Ринок продуктів – фірми”: доходи фірм від реалізації товарів та послуг. 5. "Домашні господарства - фінансовий ринок" : формування домашніми господарствами заощаджень. 6.  "Домашні  господарства  -  держава":  сплата  сімейними господарствами податків. 7.  "Фінансовий ринок - фірми": отримання фірмами кредитів. 8.  "Фірми - ринок продукції”: інвестиційні витрати фірм. 9.  "Держава - ринок ресурсів": оплата урядовими органами праці бюджетників. 10. "Держава - ринок продуктів": державні закупки. 11. "Фінансовий ринок – держава”: державний кредит. 12. "Фінансовий ринок - світове господарство": чистий відплив грошових коштів з внутрішнього фінансового ринку на світовий. 13. " Світове господарство - фінансовий ринок”: чистий приплив грошових коштів з світового  на внутрішній фінансовий ринок. 14. " Домашні господарства - світове господарство": оплата товарів, що надходять в країну за імпортом. 15. " Світове господарство – фірми”: надходження в країну грошей із світового ринку в оплату експорту. Якщо виключити 6,7,11,12,13 потоки із структури грошового обороту, то отримаємо структуру грошового обігу. Грошова маса ( маса грошей)- це сукупність купівельних, платіжних та накопичувальних засобів, що знаходяться у розпорядженні всіх економічних суб'єктів (юридичні, фізичні особи і держава). Грошова маса поділяється на такі складові: 1 ) Гроші, що обертаються. 2 ) Фонд резервних платежів юридичних осіб. 3 ) Фонд накопичення фізичних осіб. Грошові агрегати, які застосовуються для вимірювання кількості грошей, що знаходяться в обігу: М0 = готівка(гроші поза банками). М1 = М0 + кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті(вклади до запитання). М2 = М1 + строкові вклади (депозити) у національній валюті + усі види вкладів в іноземній валюті. М3 = М2 + цінні папери власного боргу комерційних банків та кошти клієнтів за трастовими операціями комерційних банків. Ще одним кількісним вимірником грошового обігу є швидкість обігу грошей. Швидкість обігу грошей - частота переходу грошей від одного економічного суб'єкта до іншого і вимірюється в днях або разах. В банківській практиці швидкість обігу грошей - кількість оборотів грошової одиниці через касу банку. Формула для визначення швидкості обігу грошей має такий вигляд:           РQ V  =    —  ,           М Де: М - маса грошей, що знаходиться в обігу; V - швидкість обігу грошей; Р - загальний рівень цін. Чинники, які впливають на швидкість обігу грошей: 1. Зміна грошової маси. 2. Рівень цін ( чим вищі ціни, тим вищою повинна бути швидкість обігу грошей). 3. Кількість товарів (якщо Q зростає, то швидкість обігу грошей також зростає). 4. Рівень відсоткової ставки ( чим вище ставка відсотка, тим вищою повинна бути швидкість обороту грошей). 5.  Загальноекономічні фактори (циклічність виробництва, темпи його зростання або спадання, ефективність виробництва). 6.  Монетарні фактори (структура платіжного обороту, співвідношення готівкових і безготівкових грошей). 7. Група інших чинників (частота виплати заробітної плати). Закон грошового обігу виражається рівнянням Фішера:   МV= РQ. Згідно з законом грошового обігу кількість грошей, що обслуговують грошовий обіг має дорівнювати ВВП поділеному на швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу більш точно можна записати в такому вигляді: МV=Р - К+П-ВЗ, Де:

К- сума цін товарів, проданих в кредит в даному періоді, строк оплати яких настане в наступному періоді; П - сума цін товарів проданих в кредит в попередньому періоді, строк оплати яких настає в даному періоді; ВЗ - сума платежів, що взаємопогашаються (взаємозалік).