2.3. Фінансова політика України на сучасному етапі

Сьогодні фінансово-економічна ситуація в Україні є складною, суперечливою і неоднозначною. Об’єктивно самим процесом розвитку ситуації в центр економічної політики нині поставлено питання про збільшення реального економічного зростання. Останнє можливе за наявності грошової, фінансової і виробничої стабілізації.

В процесі своєї діяльності держава вирішує досить суперечливі завдання, і тому, відповідно фінансова політика повинна бути балансуючою. Основними напрямками фінансової політики в сучасних умовах є:

1) проведення заходів щодо остаточного переведення підприємств, і особливо державних, до ринкових відносин;

2) оздоровлення грошово-кредитної системи та повний вихід з кризового стану фінансів держави;

3) комплекс заходів по соціальному захисту населення [8, ст. 220]

Отже, головне завдання фінансової політики в період сучасних перетворень в нашій країні полягає не тільки в тому, щоб забезпечити матеріально ці перетворення, але й запобігти соціальній напрузі в суспільстві і максимально пом’якшити переходу від однієї системи відносин до іншої.

На сьогоднішній день Верховна Рада України кожен рік затверджує Основні напрями бюджетної політики, а Національний банк України – Основні засади грошово-кредитної політики. Ці документи є визначальними у формуванні поточної фінансової політики держави.

Основні напрями бюджетної політики на 2012 рік, ґрунтуються на положеннях Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" та Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України "Модернізація України – наш стратегічний вибір", а також Концепції Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року.

Так, пріоритетними напрямами бюджетної політики на 2013 рік є:

• створення умов для подальшої стабілізації економіки;

• забезпечення економічного зростання та розбудову конкурентоспроможної економіки

• забезпечення бездефіцитності бюджетів соціальних фондів;

• розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів і підвищення їх ліквідності;

• здешевлення відсоткових ставок за кредитами, а також фінансової підтримки окремих інвестиційних проектів,тощо.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік (на час написання роботи положення на 2012 рік розробленим не було) враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери, передбачають комплекс змінних індикаторів фінансової сфери та систему заходів монетарної політики, спрямованих на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, сприяння відновленню економіки та стійкості банківської системи [9, ст. 457]

Основною метою фінансової політики на середньострокову перспективу є ефективне управління державними фінансами.

У підсумку можна зазначити, що бюджетна політика України спрямована на економічний розвиток та поліпшення якості життя населення, що є однією з стратегічних цілей у довгострокової перспективі.

При існуючій практиці для оцінювання успішності фінансової політики у державі, зазвичай, використовується два показники – рівень дефіциту бюджету і стабільність національної грошової одиниці.

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка зможе стабілізувати економіку й вирівняти видатки з доходами, користуючись жорстким режимом економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури [10, ст. 249]

Існують різні оцінки граничного розміру рівня бюджетного дефіциту. Наприклад, Маастрихтський договір серед інших умов потенційним учасникам валютного союзу ставить і таку, як межа дефіциту держбюджету 3% від ВВП. Згідно з даними міжнародної статистики допустимою є величина бюджетного дефіциту в індустріально розвинутих країнах, яка коливається у межах 3 – 4% від розміру ВВП за середньосвітової його величини 4,5%. Спостерігається тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту в середньосвітовому вимірі в розмірі 3-5% до ВВП. «Порогове» значення індикатора дефіциту Державного бюджету України складає 3% до ВВП.

Слід зауважити, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3% валового національного продукту, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції. Такий дефіцит є гальмом економічного зростання держави.

Бюджетний дефіцит в Україні – це вимушений дефіцит. У нашій країні рівень оподаткування настільки високий, що далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві.

До основних причин бюджетного дефіциту на Україні можна віднести низький рівень життя більшої частини населення України; зниження ефективності виробництва; скорочення об’ємів валового внутрішнього продукту; скорочення доходів в умовах кризисного стану економіки; значне зростання і нераціональна структура бюджетних витрат; наявність значного тіньового сектора в економіці; недосконале законодавство і податкова система.

Значний вплив на бюджетний дефіцит робить таке явище як безробіття. Його зростання призводить до збільшення витрат держави. А унаслідок зниження безробіття відбувається зростання доходів держави (працюючі громадяни отримуючи заробітну плату, мають можливість більше купувати товарів і отримувати послуг, а також сплачувати податки). Тому зниження безробіття є важливим напрямом зниження бюджетного дефіциту [11, ст. 193]

Світовий досвід вказує чотири основні способи вирішення проблеми бюджетного дефіциту:

1. скорочення бюджетних витрат;

2. пошук джерел додаткових доходів;

3. випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат;

4. позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.

В останні роки в Україні прийнято курс на стабільне збільшення як доходів, так і видатків державного бюджету. Було затверджено також програми зростання обсягів державного кредитування. У свою чергу, для забезпечення таких операцій нарощувались обсяги фінансування дефіциту державного бюджету. Прийняті планові показники відповідають такій політиці проте в ході їх практичної реалізації затверджені законодавством показники фінансування бюджетного дефіциту не досягаються.

До найважливіших напрямків активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету слід віднести такі:

• ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання;

• мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення економічних та соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних але й середньо- та довгострокових перспектив;

• у майбутньому погашення боргових зобов’язань має бути рівномірним і не призводити до перевантаження бюджетної системи у кожному конкретному періоді;

• залучення ресурсів державою не повинне негативно впливати на розвиток вітчизняного бізнесу та проведення міжнародних фінансових операцій;

• для стабілізації фінансового розвитку країни слід шляхом вжиття заходів щодо антиінфляційного регулювання обмежити вплив фінансування дефіциту бюджету на розбалансування її грошово-кредитної системи.

• За останні роки урядом були прийняті деякі кроки для зменшення дефіциту державного бюджету. Наскільки вони дієві побачимо згодом. Але данні які розміщенні на сайтах Державної служби статистики України, Міністерства фінансів України, Національного банку України показують дієвість цих кроків.

Доходи державного бюджету у 2010 році становили 254,995 млрд. грн., видатки 307,748 млрд. грн.. У 2011 році ці показники становили: доходи – 302,375 млрд. грн., видатки – 341,250 млрд. грн.

Рівень дефіциту бюджету перебуває у прямій залежності від проведення бюджетної та податкової політики, Так розмір дефіциту бюджету у 2011 році склав 35,343 млрд. грн.(3.5% від ВВП), що на 18,752 млрд. грн. менше ніж у 2010 році – 54,095 млрд. грн.(5,1% від ВВП)

22 грудня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон України „Про Державний бюджет України на 2012 рік”. Законом визначено доходи Державного бюджету на 2012 рік у сумі 332,821 млрд. грн., видатки у сумі 358,050 млрд. грн. Граничний обсяг дефіциту встановлено на рівні 25,129 млрд. грн.(2,5% від ВВП), що на 10,214 млрд. грн. менше ніж у 2011 році та на 28,966 млрд. грн. ніж у 2010 році.

Доходна та видаткова частини Державного бюджету України за 2010-2012 рр. представлені у таблиці 1. Доходна та видаткова частини Державного бюджету України, 2010-2012 рр. у додатку.

Як бачимо за останні роки рівень дефіциту державного бюджету Україні зменшується. Так у 2010 році він склав 5,1%, а у 2011 вже 3,5%. На 2012 рік у бюджеті заклали рівень бюджетного дефіциту у розмірі 2,5% від ВВП.

В сучасних умовах уряд повинен постійно контролювати розмір бюджетного дефіциту, інакше він здійснюватиме дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток країни. Необхідно приділяти більше уваги збільшенню доходів держави шляхом подолання безробіття, поліпшення податкової системи, удосконалення приватизації державного житла, поліпшення фінансового стану суб’єктів господарювання та ін. З метою максимально ефективного управління дефіцитом державного бюджету необхідно застосовувати систему економічних заходів. Дефіцитне фінансування для України вкрай важливе і необхідне. Його слід, не скорочувати, а переорієнтувати на вирішення основної проблеми нашої економіки – пожвавлення інвестиційної діяльності [12, ст. 547].

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ТА НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ