28) Валютне регулювання: суть, необхідність.

Валютне регулювання – це комплекс заходів який здійснюють уповноважені органи та які передбачають порядок здійснення операцій з валютними цінностями на території країни.

Основні завдання ВР:

1. Визначення статусу націо. Валюти

2. Установлення режиму обміного курсу націо. Валюти

3. Захист прав власності на валютні цінності

4. Регламентація порядку використання націо. Валюти суб’єктами ВР

5. Захист націо. Валюти

Існують такі види страхування:

Пряме валютне регулювання- являє собою сукуп. Законодавчих та нормативно правових актів які визначають порядок проведення операцій з валютними цінностями.

Опосередковане ВР – передбачає використання економ. важелів впливу на поведінку суб’єктів валютного ринку.

В Україні головним виконавчим органом валютного регулювання є НБУ.

29) Валютний контроль: суть, необхідність, органи, що його здійснюють.

ВК – це діяльність д-ви, яка спрямована на забезпечення додержання учасниками валютних правовідносин валютного законодавства України при проведені валютних операцій.

Основні напрямки ВК:

Перевірка наявності ліцензії на здійснення валютних операцій

Перевірка правомірності відкриття та використання банківських рахунків.

Виконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей

Перевірка дотримання валютного законодавства

Основні ф-ції ВК:

Забезпечення режиму законості при проведені валютних операцій

Виявлення фактів правопорушення валютного законодавства та вжиття заходів щодо юридичної відповідальності

Запобігання правопорушень у валютній сфері

Органи, що здійснюють ВК:

НБУ

Кабінет Міністрів України

Державна податкова адміністрація

Державна митна служба України

Держ. комітет зв’язку та інформатизації УКр.

Уповноважені банки.

30) Валютні системи: поняття, структура, види, призначення

Валютна система-форма організації валютних відносин що склалася історично та закріплена в націо. Законодавстві та між. Державних угодах.

Види ВС:

-національна ВС – це форма організації валютних відносин за допомогою яких здійснюється міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти країни.

Регіональна – це договірно – правова форма організації валютних відносин між групами країн.

3. Світова –це спільно розроблена державами форма організації валютно-фінансовах відносин, яка склалася внаслідок еволюції світового господарства та юридично закріплена міждержавними домовленостями.

Основні види:

1. Паризька –передбачаєфункціонування золота, для єдиного законного платіжного засобу у між народ. Розрахунках.

2. Генуезька- здійснення міжнародних розрахунків не тільки за допомогою золота але і за допомогою націо. Валют провідних країн світу.

3. Бреттон–Вудська – являє собою с-му міжнародного золото- девізного стандарту метою якої було забезпечити стабільність обмінів курсів.

4. Ямайська – являє собою багато валютний стандарт який оснований на вільному виборі країнами членами міжнародного валютного фонду в режимі валютних курсів.

31. Загальні методологічні основи кількісної теорії грошей.

Кількісна теорія грошей зародилася в XVI ст. У цей час в Європі відбувалося прискорене зростання загального рівня цін, відоме в економічній історії як революція цін.

Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький економіст Ж. Боден. У своєму трактаті "Відповідь на парадокси де Мальструа" він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості золота й срібла. Інші економісти XVI-XVII ст. (Б. Даванзатті, Дж. Монтаріні, Д. Локк), розробляючи цю ідею Ж. Бодена, поступово перетворили її у прямолінійний і механічний варіант кількісної теорії, що обмежувався двома їх висхідними постулатами: причиною зростання цін є зростання маси грошей в обороті, а міра зростання цін визначається мірою зростання маси грошей.

Важливий внесок у кількісну теорію зробив англійський економіст Дж. Локк. Він вважав, що вирішальним чинником, який регулює і визначає вартість грошей (у даному разі золота й срібла), є їх кількість.

У період становлення капіталістичних відносин основні ідеї кількісної теорії найчіткіше сформулював та поглибив англійський економіст Д.Юм. У нарисі "Про гроші" (1752) він висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається "постулатом однорідності": подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів.

32. . Основні постулати абстрактної теорії грошей.

У світовій економічній науці чітко виділяються два підходи до вивчення теоретичних проблем грошей. Представники одного з них шукають відповіді на питання, пов'язані з внутрішньою природою грошей: що таке гроші; чому вони з'явилися та існують у суспільстві; як вони розвиваються і чому набували тієї чи іншої форми; у чому полягає і як формується вартість грошей тощо . Для цього напряму в теорії грошей характерне явне перебільшення уваги до внутрішніх аспектів явища грошей і недооцінка їх зовнішніх аспектів, що проявляються у впливі грошей на економічні процеси. Цей підхід щодо вивчення природи грошей можна назвати абстрактною теорією грошей. Найбільш відомими проявами такого підходу є номіналістична теорія, металева теорія, державна теорія, функціональна теорія, марксистська теорія та ін

Представники другого напряму приймають гроші такими, якими вони є, і, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, шукають відповіді на питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі. Гроші - проста вуаль на реальній економіці чи її активний елемент та чинник, який впливає на її розвиток і структурні зміни; якими своїми проявами гроші найактивніше впливають на реальну економіку і на які саме її процеси; який конкретно механізм впливу грошового фактора на реальну економіку (передатний механізм); чи може держава використати цей механізм у своїй економічній політиці і як саме; якою має бути у зв'язку з цим грошово-кредитна політика в країні та ін Цей підхід у науковому аналізі грошових проблем можна назвати прикладною теорією грошей. У західній літературі вона звичайно називається монетаристською теорією.

33. Номіналістична теорія грошей.

Номіналістична теорія грошей виникла при рабовласницькому ладі. Вона заперечувала внутрішню вартість грошей для виправдання псування монет з метою збільшення доходів казни.

Ця теорія повністю сформувалась у ХVІІ - ХVIII ст., коли грошовий обіг був наповнений неповноцінними (білонними) монетами. Першими представниками номіналізму були англійці Дж. Берклі і Дж. Стюарт. Вони вважали, що, по-перше, гроші створюються державою; по-друге, їх вартість визначається номіналом; по-третє, сутність грошей зводиться до ідеального масштабу цін. Наприклад, Дж. Стюарт визначав гроші як масштаб цін з рівними поділами.

Номіналісти повністю відкинули вартісну природу грошей, розглядаючи їх як технічну зброю обміну. Панівне становище номіналізм зайняв в політекономії в кінці XIX – на початку XX ст., але, на відміну від раннього номіналізму, об'єктом його захисту стали не білонні монети, а паперові гроші (казначейські білети).

Найбільш яскраво сутність номіналізму проявилась в теорії грошей німецького економіста Г. Кнаппа в праці 1905 р. "Державна теорія грошей".

В сучасних умовах номіналізм – одна з домінуючих теорій грошей. Так, відомий американський економіст П. Самуельсон вважає, що гроші є умовними знаками та розглядає їх як штучну соціальну умовність.

Таким чином, всім різновидам номіналізму характерні одні і ті ж вади: ігнорування товарного походження грошей, відмова від їх найважливіших функцій, ототожнення грошей з масштабом цін, ідеальною лічильною одиницею.

33. Класична кількісна теорія грошей.

Класична кількісна теорія грошей сформувалася ще в XVI- XVII ст. і послужила методологічною основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями. Основні її принципи (постулати) протягом багатовікового розвитку економічної думки лише зазнавали деяких уточнень, доповнень, поглиблень, залишаючись в основі своїй незмінними.

Назву кількісної ця теорія дістала тому, що її основоположники пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обороті. Визначальною ознакою кількісної теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обороті, тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Впливаючи на ціни товарів і послуг, кількість грошей впливає і на всі інші економічні процеси: зростання номінального обсягу ВВП, національного доходу, платоспроможного попиту та ін.

33. Сутність кредиту, об’єкт та суб’єкт кредитних відносин.

Кредит – це суспільні відносини які виникають між суб’єктами економ. відносин з приводу передавання один одному у тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.

Ознаки, які становлять суть кредитних відносин.

1)Учасниками кредитних відносин повині бути економічно самостійними тобто бути влисниками певної маси вартості та вільно нею розпоряджатися нести відповідальність за своїми забовязаннями.

2) Кредитні відносини є добровільними та рівноправними

3)Кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв’язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей)

4) Платність кредитних відносин

Умови за яких виникають кредитні відносини:

1. Наявність об’єктів кредиту грошей чи матеріальних цінностей, стосовно яких може укладатися кредитна угода.

2. Наявність суб’єктів кредиту

3. Наявність збігу інтересів кредитора та позичальника.

Обєктом кредиту є вартість, яка передається одним суб’єктом іншому.

Субєктами є кредитори та позичальники.

33. Загальні передумови та економічні чинники необхідності кредиту.

Кредит – це суспільні відносини які виникають між суб’єктами економ. відносин з приводу передавання один одному у тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.

Необхідність кредиту зумовлена потребою реалізації товарів.

Передумови кредиту:

1. Довіра кредитора до позичальника

2. Гарантії повернення кредиту, які отриманні чи від самого позичальника чи від третьої особи

3. Наявність матеріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе забовязань

4. Отримання позичальником регулярних доходів за рахунок яких він погасити кредит

5. Для юр. Осіб обов’язковою передумовою існування кредиту і їх функціонування на засадах комерційного чи господарського розрахунку