
- •1) Міра вартості;
- •2) За інституційними ознаками грошових потоків виділяють:
- •3)Залежно від ступення втручання держави в економічні відносини
- •18) Методи регулювання грошового обігу
- •19) Сутність, причини та закономірності розвитку інфляції.
- •20) Види інфляції.
- •3) За формами прояву інфляції
- •4) За темпами:
- •5)За чинниками які спричиняють інфляційний процес
- •21) Економічні та соціальні наслідки інфляції.
- •22) Державне регулювання інфляції.
- •23) Сутність та види грошових реформ
- •2) За характером обміну старих купюр на нові
- •3) За характером впливу на курс націо. Валюти порівняно з іноземною
- •24) Особливості проведення та результати грошової реформи в Україні (6-12 вересня 1996 р.)
- •25) Сутність валюти та її класифікація.
- •2) Щодо валютних запасів країни:
- •27) Валютний ринок: суть та основи функціонування.
- •28) Валютне регулювання: суть, необхідність.
- •29) Валютний контроль: суть, необхідність, органи, що його здійснюють.
- •30) Валютні системи: поняття, структура, види, призначення
- •37) Принципи кредитування.
- •38) Кредит та його класифікація.
- •40. Кредит. Економічні межі кредиту.
- •41) Функції кредиту
- •42) Роль кредиту в розвитку економіки.
- •43) Сутність та функції фінансового посередництва.
- •2) Вітчизняний пітхід
- •44) Загальні ознаки фінансового посередництва, його еволюція.
- •46) Поняття і структура фінансово-кредитної системи
- •47.Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні.
- •48.Економічні вигоди фінансового посередництва.
- •49.Фінансове регулювання.
- •50.Роль, значення та організація діяльності центральних банків.
47.Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні.
Розглянемо основні види небанківських фінансово-кредитних інститутів.
Інвестиційні компанії та фонди. Згідно Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" в Україні були створені нові можливості для розвитку в Україні галузі спільного інвестування.
Інвестиційна компанія - торговець цінними паперами, який, окрім інших видів діяльності, може залучати кошти для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення
Інститут спільного інвестування - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який проводить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість Інвестиційні фонди можуть бути строковими чи безстроковими: строковий фонд створюється на певний термін, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого такий фонд ліквідується або реорганізується; безстроковий фонд створюється на невизначний термін.
На кінець 2000 р. в Україні функціонувало близько 250 інвестиційних фондів та інвестиційних компаній. Основною функцією цих інститутів у попередній період (1994-2000 рр.) була акумуляція коштів (зокрема приватизаційнх майнових сертифікатів) переважно дрібних інвесторів та здійснення їх наступного інвестування (здебільшого через центри сертифікатних аукціонів) в акції акціонерних товариств, створених на базі колишніх державних підприємств у процесі приватизації, та управління інвестиційним портфелем. Переважна частина існуючих на сьогодні інвестиційних фондів і компаній була створена на етапі сертифікатної приватизації. Після її завершення інвестиційні фонди практично не створюються. Більшість із наявних завершують свою діяльність: 2000 року було зареєстровано емісію інвестиційних сертифікатів лише 2-х інвестиційних фондів, 39 інвестиційних фондів подали заяви про ліквідацію та початок розрахунків зі своїми учасниками.
48.Економічні вигоди фінансового посередництва.
У фінансових посередників часто зацікавлені як економічні суб'єкти, що мають тимчасові вільні грошові кошти (кредитори), так і суб'єкти, які потребують грошових коштах (позичальники), так як вони отримують певні переваги та вигоди. З позиції кредиторів вигоди фінансового посередництва такі.
По-перше, посередники здійснюють диверсифікацію ризику шляхом розподілу вкладень за видами фінансових інструментів між кредиторами при видачі синдикованих (спільних) кредитів, у часі й іншим чином, що веде до зниження рівня кредитного ризику. При відсутності фінансового посередника великий кредитний ризик, тобто ризик неповернення основної суми боргу і відсотків. По-друге, посередник розробляє систему перевірки платоспроможності позичальників і організовує систему розповсюдження своїх послуг, що також знижує кредитний ризик і витрати по кредитуванню.
По-третє, фінансові інститути дозволяють забезпечити постійний рівень ліквідності для своїх клієнтів, тобто можливість отримання готівкових грошей.
Позичальники також мають певні вигоди, основними з яких є наступні.
По-перше, фінансові посередники спрощують проблему пошуку кредиторів, готових надати позики на прийнятних умовах.
По-друге, при наявності фінансового посередника ставка за кредит для позичальника при нормальних економічних умовах виявляється найчастіше нижче, ніж при його відсутності. Пояснюється цей парадокс тим, що фінансові посередники знижують кредитний ризик для первинних кредиторів (вкладників) і можуть встановлювати більш низькі ставки залучення коштів. Ці суми ставок разом з витратами посередника виявляються не настільки великі, щоб виникала необхідність збільшувати ставку розміщення вище рівня ставки при прямому кредитуванні.
По-третє, фінансові посередники здійснюють трансформацію строків, заповнюючи розрив між перевагою довгострокових позик позичальника і перевагою ліквідності кредитора. Це можливо завдяки тому, що не всі клієнти вимагають свої гроші одночасно, а надходження коштів фінансовому посереднику також розподілено в часі.