33.Генези економічних поглядів:кальвінізм,фізіократія,меркантилізм

Меркантилізм (від італ. mercante — торгівець, англ. і франц. mercantile — торгувати, у свою чергу, ці слова походять від лат. merkari — торгувати) — політика, спрямована на нагромадження золота і срібла в країні шляхом обмеження вивезення їх та збільшення вивезення товарів.

Багатство меркантилісти не відділяли від грошей, тобто в тодішніх умовах від монетарних металів — золота та срібла. Відповідно багатство держави це кількість дорогоцінних металів, що є на її території. Для того, щоб багатство збільшувалося, надходження золота та срібла в країну має перевищувати їх відтік. Оскільки більшість країн не мають відповідних копалин (це стосувалося й країн де меркантилізм зародився та набув найбільшого поширення: Франції, Англії), то головним джерелом золота та срібла меркантилісти вважали активний торговий баланс. Певно значний вплив на такі погляди справив історичний приклад Іспанії, що незважаючи на багаті родовища в американських колоніях витрачала своє золото та срібло на оплату імпорту.

Кальвінізм — протестантське віровчення, засновником якого був Ж. Кальвін (1509—1564 pp.) — діяч Реформації. В основу вчення було покладено догмат про «абсолютне напередвизначення» Богом долі людини, «створення світу»; успіхи в особистому житті й діяльності — свідчення «богообраності людини», тобто віра для людини над усе. Кальвінізм. проповідував мирський аскетизм, визнавав хрещення. Церковної ієрархії кальвінізму не має. На чолі громад стоять старійшини — пресвітери, яких обирають з багатих членів церкви та проповідників. Кальвінізм став релігійною рисою буржуазних революцій (Нідерландська буржуазна революція XVI ст. та Англійська буржуазна революція XVII ст.).

Кальвінізм освячував експлуатацію, кальвіністи виступали проти боротьби мас за поліпшення свого соціального становища. Виник у Женеві, поширився на Велику Британію (оформився в рух пуритан), Францію (гугеноти, янсенізм); Нідерланди, Німеччину, Угорщину, США, Польщу. Нині існує в трьох формах: реформаторство, пресвітеріанство та конгрегаціонізм. Невелика кількість прибічників цього руху є в Україні (Закарпатська обл.).

Фізіокра́ти (грец.Φυσιοκράτες) — течія серед французьких економістів другої половини XVIII ст. — часу з-перед Великої французької революції.

Головною заслугою фізіократів є те, що на відміну від меркантилістівджерелом багатства вони вважали не торгівлю, а виробництво. Тож вони досліджували не сферу обігу, а сферу виробництва, обмежившись лише сільським господарством. У Франції до останньої треті XVIII століття зберігався феодальний лад, що, можливо, вплинуло на погляди школи^[1].

Засновником школиєФрансуа Кене, що був лікарем короля Франції. Він консультував цього короля також на політичні теми. Так, Франсуа Кене дійшов до висновку, що головним економічним ресурсом є земля. Фізіократія, в буквальному розумінні, означає влада природи.

Представники: Франсуа Кене, А.Тюрго, В.Мірабо, Д.Норе.

Послідовники не вважали, що природні ресурси володарюють над людьми, проте вони є важливішими, ніж капітал, адже капітал власне й утворюється ізземлі.