24.Економ.Думка на україні доби середньовіччя

.Руська Правда (ХІ-ХІІ ст.) давала уяву про соціальну структуру та форми господарювання давньоукраїнського суспільства, майнові відносини та правові норми їх регулювання. З цього юридичного документу можна дізнатись, що натуральне в основному феодальне господарство Київської Русі не виключало значного розвитку торгівлі, певного розповсюдження товарно-грошових відносин, що лихварський кредит мав в значній мірі споживчий характер.Повчання дітям” Володимира Мономаха (початок ХІІ ст.) закликав до пом‘якшення відносин між землевласниками і залежними від них селянами. Автор твору засуджував гонитву за багатством, сріблолюбство, свавілля феодалів та насилля над економічно залежними верствами населення. Повість временних літ” Нестора, ченця Печерського монастиря, містить цікаві спостереження стосовно деяких соціально-економічних процесів та явищ кінця ХІ – початку ХІІ століть. У творі, зокрема, йдеться про такі джерела доходів Київської держави, як надходження з господарства, данина і збори з населення, штрафи (судове мито), торгівельне мито і військова здобич. Автор свідчить, що крім натуральної форми данина збиралась і грошима, з чого можна зробити висновок про певний розвиток товарно-грошових відносин. Поділ праці на розумову і фізичну Нестор вважає природним, наголошуючи на їх рівній важливості для розвитку країни, а також на тому, що праця є джерелом всякого багатства.Для розширення розуміння економічної думки України цього періоду важливим є Галицько-Волинський літопис, який містить зображення подій з початку ХІІІ ст. до 1292р. В ньому йдеться про економічну політику галицьких і волинських князів, які заохочували розвиток ремесел, торгівлі й торгових шляхів.

25.Податкова система середньовіччя(Франція)

У ранньому середньовіччі в романізованих країнах зберігалася римська структура прямих податків: земельного і подушного. Населення виконувало також будівельні, сторожові, гужові повинності тощо. У країнах общинногенного феодалізму податки формувалися на основі дарів і данини. З формуванням держав податкові платежі стали обов'язковими, регулювалися обсяги, час і місце сплати. У XIV-XV ст. почався перехід до державного централізованого збирання податків, що мали постійний і становий характер (феодали та духовенство повністю або частково звільнялися від сплати). В Англії головною формою прямого оподаткування був податок на рухоме майно, що становив для селян 1/5, для міщан - 1/10 його вартості. Важливу роль відігравало казначейство - спеціальний державний орган, що займався перевіркою фінансової діяльності державної адміністрації на території графств. У Франції Філіп IV (1285-1314) започаткував податкову систему: прямі податки на майно і доходи (1/25,1/50,1/100 їх обсягу) та військовий для жителів міст, непрямі - на сіль (габель), пшеницю, вино. На початку XIV ст. введено прямий подимний податок, у 1369 р. узаконено податок на сіль і митний збір. У 1439 р. встановлено єдиний прямий податок на землю і майно, подушний - королівську таллю. Державні бюджети формувалися на основі податкових надходжень і торговельного мита. Відомо, що на початку XV ст. бюджет Франції становив 1 млн, Венеції - 1,62 млн золотих дукатів, існувала практика державного боргу.

Розвиток аграрного, промислового та оборотного капіталу, підприємницьких агроформувань і мануфактур з використанням найманої праці свідчили про зародження розвиненого товарного виробництва і ринкових відносин. Складалися умови для формування внутрішнього ринку на основі спеціалізації господарства. Існує думка про формування ринкового укладу в економіці суспільств Західної Європи.