14.Господарство українських земель у період від найдавніших часів до V ст. Н.Е.

Територія України була заселена із найдавніших часів. Люди селилися в основному на півдні сучасної України, їхнє житло нагадувало курені, накриті шкурами звірів. Основними заняттями були збиральництво та полювання. Найпоширенішою культурою періоду ІV – ІІІ тис. до н.е. була трипільська, найменування якої походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися майже на всій території сучасної України. Основними заняттями трипільців було хліборобство та скотарство. Було добре розвинуте ремесло. Трипільці були праосновою українського народу, а їх господарські здобутки ставлять трипільську культуру поряд із шумерською культурою, дають підставу сучасним науковцям вважати трипільців одним із найцивілізованіших народів неолітичної доби. У VІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. на землях нинішньої України проживали скіфи. Наприкінці VІ ст. до н.е. в причорноморських степах формується могутнє державне об`єднання на чолі зі скіфами – Велика Скіфія зі столицею поблизу сучасного м. Кам`янки-Дніпровського на Запоріжжі. До її складу входили різні за походженням народи. Це були перші паростки власне державності на території сучасної України. Важливим заняттям скіфів було ремесло. Скіфські ремісники володіли технологією виплавки міді та заліза, виготовляли зброю, військову амуніцію.Добре розвинутою була торгівля між скіфськими племенами та грецькими містами-колоніями. Скіфи вивозили хліб, солону рибу, полотно, мед, віск, хутро, а ввозили різні вина, золото і срібло, вироби з дорогоцінних металів, зброю, дорогі тканини та інші товари. У ІІІ ст. до н.е. почався занепад могутньої держави скіфів.

15. Господарство міст –полісів.

Найважливішою галуззю господарювання колоній було сільське господарство. Грецькі міста-колонії були оточені сільськими поселеннями, що становили так звану хору ("земля, область"). Основою сільськогосподарського виробництва було вирощування зернових культур (ячмінь, просо, пшениця, жито, гречка). Значну роль відігравало тваринництво (розводили биків, буйволів, коней, кіз, овець, свиней, ослів, верблюдів, курей, качок, гусей), процвітав також рибний промисел.Серед ремесел найбільш розвинутими були обробка чорних металів, бронзоливарне, ювелірне, керамічне, склоробне, ткацтво, обробка шкіри.Найбільш поширеним було керамічне виробництво. Основними його видами були амфори, кухонні каструлі, сковороди, тарелі, глеки, миски, чашки та ін. Широко використовувалися керамічні світильники.Ювеліри працювали над виробами з бронзи, срібла, золота, електра (складний сплав золота і срібла).

16.Економічні погляди Цицерона

Економічні і соціальні проблеми розвитку рабовласницького ладу періоду присмерку Римської республіки знаходять відображення в працях великого політичного діяча, адвоката і оратора Марка Тулія Цицерона (106-43 до н.е.). Піком творчості Цицерона став його останній трактат «Про обов'язки», який був сполученням політично-правових, філософських і економічних ідей. В ньому автор намагався зобразити досконалого громадянина, якому б були властиві чотири головні доброчесності: пізнання істини, справедливість - добродійність, велич духу і поміркованість. З економічної точки зору інтерес представляє двоєдина доброчесність і справедливість - добродійність, так як поняття справедливості було стержневим в концепції держави Цицерона. На його думку завдяки їй досягається згода різних сословій. Цицерон звернув увагу на те, що приватної власності не існує від природи, що вона результат окупації вільних земель в час війни або за допомогою законів. Але ідея справедливості власності заснована на нерівному розподілу останньої, виправдовуючи війни і окупацію земель знаттю. Цицерон вважав, що справедливість необхідна і відносно рабів, радуючи надати ім. статус вільних найманців.

17.Виникнення і розвиток феодальних відносин у країнах Західної Європи. Становлення феодальних відносин в країнах Західної Європи мало свої особливості. До прикладу в Італії, Франції, Іспанії, Візантійській імперії період становлення цих економічних відносин називають романським; в Англії, Німеччині, скандинавських і слов’янських країнах перехід до феодальних відносин відбувся на основі розкладу родоплемінних і общинних відносин. Причини феодалізації були характерні для всіх західноєвропейських держав: – в генезі феодалізму велику роль відіграв уклад, успадкований від Римської; – чималу роль відіграли зародки феодалізму, які розвинулись у германців; варварські завоювання привели до подальшої натуралізації і аграризації економіки; – католицька церква і світські землевласники широко практикували систему – ранньофеодальна держава в особі королів широко практикувала роздачу земель спочатку на умові бенефіція– закріпаченню общинників сприяли феодальні міжусобиці, набіги арабів, угорців, аварів, норманців.Своєї зрілості феодальні відносини досягли в країнах Західної Європи в ХІ – ХV ст.. Панувала феодальна земельна власність трьох типів: – королівська, світська, церковна.