8. Податкові періоди та строки сплати податку.

Податковим періодом визнається встановлений Податковим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період  період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.

Види податкового періоду -

- календарний рік;

- календарний квартал;

- календарний місяць;

- календарний день.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:

- відстрочки;

- розстрочки;

- податкового кредиту.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку.

9. Податкова звітність та податкова декларація.

Податкова звітність - це сукупність дій платника податків (податкового агента) і податкового органу по складанню, введенню і здачі документів установленої форми, які містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище й фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету.

Платник не подає звітність у випадках:

а) якщо звітність про виконання податкового обов’язку подає податковий агент;

б) якщо платник входить до складу консолідованої групи платників податків за податками, звітність щодо яких подається головним підприємством.

Податкова звітність повинна базуватися на даних податкового обліку доходів і видатків платника.

Строки податкової звітності встановлюються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважається день, що слідує за днем закінчення звітного періоду.

У вузькому значенні податкова звітність являє собою сукупність податкових документів, що фіксують обчислення податку й визначення суми, що підлягає до сплати.

Податкові документи складаються із 4-х груп:

1) Розрахунково – декларативна документація (вказуються строки, база оподаткування, податкові пільги, розмір податкової ставки);

2) Довідкова документація (документи, необхідні для обчислення податку; документи довідкового характеру, що впливають на обчислення суми податків);

3) Облікова документація (зведені форми податкового обліку);

4) Податкові повідомлення (направляються платникам інформування платників про строки й суми, що підлягають сплаті).

Податкова декларація - документи податкової звітності, який подає платник у формі заяви, з викладом відомостей про отримані ним за звітний період доходи і видатки, майно, що перебуває у власності (підлягає оподаткуванню) та інші відомості, що визначені чинним законодавством.

Регулюється Главою 2 ПКУ ст. 46-49, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р.

Приймаються декларації без попередньої перевірки. Платник має право на вибір один із 3-х порядків подачі декларації:

а) особисто;

б) пересиланням;

в) в електронному вигляді.

Податкова декларація в собі містить:

1. Ідентифікаційний код платника;

2. Повне наймення платника, відомості про проживання або місцезнаходження;

3. Період за який подається, або дата, за станом на яку подається;

4. Дата подання податковому органу декларації;

5. Розмір бази оподаткування;

6. Суму і розмір видатків і пільг;

7. Суму, не оподатковану податком;

8. Ставку оподаткування;

9. Суму податків, що підлягає сплаті.

Форми декларації -

а) майнова;

б) спеціальна ( інформація про джерела і розгляди про придбання майна).

10. Поняття податкового права. Предмет та метод правового регулювання.

Податкове право являє собою складний інститут фінансового права, який регулює основи доходної частини бюджету. Складається із 2-х модулів (частин): загальної і особливої.

Податкове право регулює суспільні відносини щодо встановлення, справляння і стягнення податкових платежів, їх зміни (відміни), виконання обов’язку, юридичних і фізичних осіб щодо сплати податкових платежів, а також порядку здійснення податкового контролю і застосування заходів відповідальності за порушення податкового законодавства.

Податкове право має певні ознаки, а саме:

• виступає як інститут предметний – присвячений чітко визначеному предмету – різновиду відносин, що виникають з приводу встановлення, сплати і стягнення податків і зборів, їх зміни і скасування;

• регулює суспільні відносини щодо встановлення, справляння і стягнення податкових платежів, їх зміни і скасування;

• встановлює обов’язок юридичних і фізичних осіб сплачувати податки і збори, а також регламентує процедуру обчислення і сплати податків і зборів, порядок здійснення податкового контролю і застосування заходів відповідальності за порушення податкового законодавства;

• є складним інститутом, що включає сукупність своєрідних фінансово –правових норм.

Податкове право виділяє відносини щодо руху тільки коштів знизу вгору – від платників до бюджетів у формі податків і зборів. Специфічний і метод правового регулювання , що має яскраво виражений імперативний характер.

Інститут податкового права охоплює відповідну систему відносин, що й становить предмет податкового права.

Предметом податкового права є група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження коштів від платників до бюджетів у формі податків і зборів.

Характерною рисою податкових відносин є їх майновий характер – виконання податкового обов’язку означає передачу у власність або розпорядження держави певних коштів. Відносини щодо зборів і податків є владно – майновими. Податкові надходження є одним з основних каналів формування власності держави, хоча спочатку й у специфічній грошовій формі.

В основі методу податкового права покладено метод владних розпоряджень (метод державно – владних приписів). Метод податкового права є фінансово – правовим і передбачає використання імперативних норм. Наприклад: застосування санкцій за податкові правопорушення виключає альтернативу – вони визначаються однозначно і безумовно. Характерною рисою методу податкового права є та обставина, що владні розпорядження стосуються певного кола платників, порядку, умов і розмірів платежів до бюджетів чи фондів. Коло держаних органів, уповноважених давати розпорядження учасникам податкових відносин, складають податкові органи. Іншою рисою методу податкового права є широке застосування імперативних норм податкового права з метою формування бюджетів за рахунок доходів і майна платників податків.