48.Зміст, структура та особливості податково-процесуальних правових норм

Процесуальна податково-правова норма виступає як певний зразок поведінки, правил, відповідно до якого направляється поведінка учасників податкових відносин виходячи сформованої норми моделі поведінки в сфері податкових відносин. Правила поведінки, закріплені в процесуальній податково-правовій нормі носять загальний характер.

Н.Г. Саліщєва визначає різновиди правових норм, які є процесуальними:

1. Норми визначальні або закріпляючі загальні принципи розгляду адміністративних спорів при вирішенні питань про застосування адміністративного примусу.

2. Норми, що встановлюють процесуальні гарантії прав особи, притягуваної , адміністративної відповідальності.

3. Норми, що визначають порядок складання документів, що оформляють процесуальні дії виконавчо-розпорядницьких органів.

4. Норми, що передбачають процесуальні умови ведення справи, у тому числі строки порядок розгляду, порядок ухвалення рішення.

5. Норми, що визначають порядок оскарження ухваленого рішення.

Усічену концепцію вищевикладеного підходу, можна сказати, являє собою Кодекс про адміністративні правопорушення України. У ньому закріплені процесуальні норми. Крім того процес вирішення спорів, що виникають у процесі притягнення до адміністративної відповідальності.

Можна погодитися з тим, що дійсно процесуальні норми регулюють суспільні відносин що виникають у процесі застосування норм матеріального права. Особливістю податково- правових процесуальних норм є те, що вони більш динамічні, більш гнучкі в порівнянні з матеріальними. Незмінність, стабільність матеріальних приписів відносно довгий період можуть бути адекватно відбита в мінливих процесуальних приписах, коли уточнюється процедура, порядок існування незмінних тривалий час матеріальних норм. Процесуальні норми відрізняють ще й тим, що в них менш яскраво виражена орієнтація на використання примусових заходів впливу з боку держави на учасників податкових правовідносин.

Податково-процесуальні норми, маючи процедурний характер, спрямовані на реалізацію декількох цілей. Насамперед, це організація здійснення компетенції податкових органів й інших суб'єктів, що представляють державу в податкових відносинах. При цьому вони закріплюють найбільш раціональні форми здійснення їхніх повноважень, забезпечення досягнення максимальних результатів. Крім того, процесуальними податковими нормами формуються право на гарантії дотримання прав й обов'язків учасників податкового процесу, забезпечуються їх інтереси. 1 нарешті, даними нормами забезпечується логічний, послідовний порядок правового регулювання, що гарантують всебічне охоплення проблем, залучених у сферу правового впливу.

Здійснення цих завдань обумовлює певний зміст податково-процесуальних норм, які: а) визначають склад учасників тієї чи іншої діяльності; б) вказують на види необхідних дій і їх обов'язкову послідовність; в) передбачають організаційну форму кожної дії; г) встановлюють права й обов'язки учасників процесу, д) визначають порядок прийняття рішень».

Отже, 1)податкові процесуальні норми можуть не тільки мати традиційну тричлені структуру, але й складатися із двох елементів - гіпотези й диспозиції, або диспозиції й санкції.

2)податкові процесуальні норми зазначаються не в спеціальному процесуальному законі, а в різних нормативних правових актах. Вони не мають настільки високий ступі концентрації, як, наприклад, кримінально-процесуальні й цивільно-процесуальні норми права.

3)реалізація процесуальних норм не завжди пов'язана з необхідністю впливати учасників податкових правовідносин.

4)податкові процесуальні норми регулюють своє специфічне коло суспільних відносин.