37. Кримінальна відповідальність у сфері оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом.

Ст.212 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Ч.1 цієї статті встановлює кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, вчинене службовою особою, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь – якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Значним розміром є сума яка в тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Ч.2 ст. 212 ККУ- вчинення ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або цільових фондів у великих розмірах, тобто в три тисячі і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів.

Ч.3 ст. 212 ККУ – відповідальність за діяння передбачені ч.1 або ч.2 ст.212 ККУ, вчиненні особою раніше судимою за ухилення від сплати, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або фондів, в особливо великих розмірах, тобто у 5 тисяч і більше перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.

Ч.4 ст. 212 ККУ : особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені ч.1 і ч.2 ст.212, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до відповідальності сплатила податки, збори, а також відшкодувала шкоду, завдану державі (фінансові санкції, пеня). Особу, яка не мала наміру ухилятися від сплати, але не сплатила їх з інших причин, може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, пов’язані з обчислення і сплатою цих платежів.

Здійснюється тільки в судовому порядку, характеризується певними процесуальними особливостями.

38. Податковий процес як вид юридичного процесу

В умовах динамічного розвитку вітчизняного податкового права однією з першочергових актуальних задач виступає дослідження податково-процесуального правового механізму. Особливого значення набуває проблема об’єктивного усвідомлення категоріального податково-процесуального апарату, і в першу чергу формування базової дефініції «податковий процес».

Розгляд поставленого комплексного проблемного питання цілком логічно розпочати коротким екскурсом у загальну теорію права. Аналіз викладених у правовій науці точок зору дозволяє зробити висновок, що всі вони зводяться до двох основних концепцій. Критерієм розмежування в цьому випадку виступає обраний фахівцями варіант відповіді на визначальне питання, а саме: як на їхню думку співвідносяться правові категорії «процес» та «процедура».

Одним з найяскравіших і послідовних прибічників даного підходу є В.М.Протасов. Він розмежовує наукові категорії «юридичний процес» та «правова процедура», співвідносивши їх як частину й ціле, як видове й родове поняття. Як основоположний критерій їх відмежування один від одного автор застосував ознаку матеріальності (процесуальності) правових явищ. Фактично юридичний процес і правова процедура розглядаються як тісно пов’язані, але не ідентичні правові явища. Зауважимо, що такий підхід знаходить прихильників й серед фахівців з податкового права.

Звертаючись до висловлених у юридичній літературі думок учених про місце податкового процесу в системі юридичного процесу, можна виділити три основних позиції. Розглянемо перші дві: а) податковий процес є різновидом адміністративного процесу; б) податковий процес виступає автономним видом юридичного процесу, врегульований процесуальними нормами податкового права. І в першому, і в другому підході можна виділити окремі положення, які викликають схвалення. Дійсно, з одного боку, податковий процес найбільш близький саме до адміністративно-правового процесу. Проте така близькість ніяк не означає їх предметний зв’язок. З другого боку, процесуальні норми податкового права здійснюють правове регулювання податкового процесу. Але подивимося на місце, яке вони займають у системі правових норм. Податково-процесуальні норми є підвидом податкових норм, а ті, у свою чергу, – частиною фінансових норм. Тому ми є прихильниками третьої позиції: на нашу думку, конструктивний підхід повинен полягати у визначенні податкового процесу як підвиду фінансового процесу. Таким чином, не буде допущене викривлення, порушення цілісності галузевого фінансово-правового регулювання.