26. Поняття та правове регулювання офшорних механізмів в Україні.

Термін «офшорна зона» загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень у конвертованій валюті.

Крім того, більшість офшорних зон має відносно прості вимоги з ліцензування і регулювання фінансових компаній і інших фірм.

Особливістю офшорної юрисдикції є поширення пільгового режиму виключно на нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції і, що найважливіше, забезпечення ефективного режиму фінансової секретності.

Більшість малих країн та країн з нерозвинутою економікою стимулює фінансові поступлення шляхом дозволу претендентам створювати компанії на вигідних умовах. Таких держав з пільговим оподаткуванням і відсутністю валютного контролю налічується біля 50. Переваги їх наступні:

• низька собівартість створення компанії,

• простота оформлення,

• можливість відкриття рахунків в будь – яких банках і в будь – якій валюті,

• немає зобов’язання з подання бухгалтерської звітності в податкові та державні органи.

Недоліками є недовіра влади і приватних фірм до офшорних компаній і труднощі в отриманні кредитів такими компаніями.

Визначене законодавче забезпечення системи офшорних зон дістала 2000р. Президент України розпорядженням № 19/2000р. від 21 лютого 2000р. доручив КМУ визначити й опублікувати перелік офшорних зон і надалі забезпечувати його щорічне опублікування.

Поняття ж офшорних зон немає. Тому законодавець пішов дещо спрощеним шляхом - закріпити вичерпний перелік офшорних зон, а не роз’яснювати у чому їхня сутність.

Закон України від 23 лютого 1996р. «Про деякі питання валютного регулювання й оподаткування суб’єктів експерементальної економічної зони «Сиваш» регулює створення зони для залучення іноземних і національних інвестицій на основі Указу Президента України від 17 листопада 1995р. «Про заходи для проведення експерименту в північно – кримській експериментальній економічній зоні «Сиваш» ».

У цілому всі вільні економічні зони поділяються на дві категорії:

1) транспортно – транзитні - зони розташовані по периметру кордону України, що забезпечують залучення товарів на територію України і потік транзитних товарів через територію України.

2) промислові – зони розташовані на території України, закріплені законодавством, у них здійснюють інвестування і встановлено пільговий режим оподаткування.

27. Система податкових органів України та місце в ній органів дпс.

Систему органів, що контролюють надходження коштів до бюджетів у формі податкових платежів можна поділити на дві групи:

1) Безпосередньо податкові (органи ДПС + податкова міліція). Податкові органи створені спеціально і винятково для функціонування у сфері оподаткування.

2) Опосередковано податкові (митні, органи державного казначейства, КРУ, пенсійного фонду тощо) – органи, які управління в сфері оподаткування здійснюють поряд із своєю основною діяльністю.

У широкому значенні система податкових органів включає в себе:Органи ДПС України; Органи податкової міліції; Митні органи; Органи Державного казначейства України.

ДПС України створена як єдина система управління і контролю за дотриманням податкового законодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обов’язкових платежів, встановлених законодавством. Органи ДПС у своїй діяльності керуються Конституцією України, Податковим Кодексом України, законами України, іншими нормативно – правовими актами органів державної влади, а також рішеннями ВР АРК і Ради міністрів АРК, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Система податкових органів в Україні.

Згідно ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90р. № 509- ХІІ із змінами та доповненнями в ст.1 сказано, що до системи органів ДПС належать :

- ДПС України;

- ДПА в АРК, областях, м. Києві та Севастополі;

- ДПІ в районах, містах (крім м. Києва і Севастополя), районах у містах.

ДПС залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

Підпорядкованість, функції, статус, фінансування і т.д. в вищенаведеному законі.

ДПС України є центральним органом виконавчої влади, займає рівень міністерства в ієрархії державної влади. ЇЇ очолює голова ДПС, якого призначає Президент України за поданням прем’єр – міністра.

В структурі ДПС – є податкова міліція. Вона складається із спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями і здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, виконує оперативно – пошукову, кримінально – процесуальну та охоронну функції.

Створення податкової міліції стало необхідною умовою управляння податковою системою. Вона забезпечує економічну безпеку України.

Правове положення податкової міліції визначається комплексом норм, які передбачають мету, завдання, принципи діяльності та функції підрозділів податкової міліції, її структуру, питання лінійної та функціональної підготовки.

ДПС – це єдина централізована система органів, що входить до системи центральних органів державного управління і здійснює контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків та платежів та не залежать у своїй діяльності від інших державних органів.