6. Певні складнощі може викликати кваліфікація посягання на життя державного чи громадського діяча, коли цей злочин вчиняється на замовлення.

У ситуації, коли безпосередній виконавець злочину не знає, кого саме і за яких первинних мотивів замовника він убиває, його дії не можуть кваліфікуватися за ст. 112. Оскільки безпосередній виконавець не усвідомлював справжнього значення вчинюваних ним дій, але його наміром охоплювалось те, що він вчинює вбивство на замовлення, він повинен нести відповідальність за п. 11 ст. 115. Вчинення такого вбивства не тільки на замовлення, а й з корисливих мотивів вимагає додаткової кваліфікації дій виконавця за п. 6 ст. 115. Коли безпосередній виконавець злочину усвідомлює, що вбиває державного чи громадського діяча у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, його дії треба кваліфікувати за ст. 112, а дії замовника як організацію чи підбурювання до вчинення цього злочину за ст. ст. 27 і 112. Додаткової кваліфікації за п. 11 ст, 115 у такому випадку не потрібно, оскільки посягання на життя державного чи громадського діяча охоплює будь-які об'єктивні ознаки умисного вбивства за обставин, які обтяжують покарання, крім вбивства з корисливих мотивів. -

У випадку, коли винний вчинив посягання на життя державного чи громадського діяча і водночас вбивство інших людей шляхом вибуху чи інших загальнонебезпечних дій, відповідальність настає за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 112 і 113 або п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115.

Конституція України (ст. ст. 79. 88. 104, 106, 114, 122, 128. 148). Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються

міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973р.

Ратифікована СРСР26грудня }975р.

Закон УРСР "Про судоустрій України" від 5 червня 1981 р. (ст. 41).

Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. (ст. 2).

Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. (ст. ст. 2, ІЗ, 14,

19).

Закон України Про статус народного депутата України в редакції від 22 бе-

резня 2001р. (ст. ст. 2. 4).

Закон України "Про Рахункову палату України" від 12 липня 1996р. (ст. 10). Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996р. (ст.

ст. 5-9. 17,20,23,24)

Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997р. (ст. ст. 6, 9).

Закон України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб від 4 березня 1998р. (ст. ст. 5-7, 13, 15, 17-18).

Закон України "Про Національний банк України" в ід 20 травня 1999р. (ст. 18).

Закон України Про політичні партії" від 5 квітня 2001 р. (ст. ст. 1,2).

Указ Президента України № 503/97 від 10 червня 1997р. "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" (ст. 7).

Указ Президента України № 1572/99 від 15 грудня 1999 р. "Про систему центральних органів виконавчої влади".

Указ Президента України № 1574/99 від 15 грудня 1999р. "Про склад Кабінету Міністрів України".

Указ Президента України № 345/2001 від 29 травня 2001 р. "Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи".

Постанова ПВС № ї від ї квітня 1994 р. Про судову практику у справах про злочини проти життя і здоров'я людини" (п. п. 17-3,28-29,32).