35. Визначення понять виробниче приміщення, робоче місце, організація робочого місця.

Виробниче приміщення – це приміщення, де знаходяться люди на виробництві.

Робоче місце - ділянка виробничої площі, закріпленої за окремим робітником або бригадою, що оснащена необхідним устаткуванням та інструментами відповідно до характеру робіт з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва. Р.м. залежно від виду виробництва й праці може бути стаціонар-ніш (напр., токаря), постійним (водія автомобіля), непостійним (судового слюсаря-монтажника) та змінним (геологорозвідника, підривника на гірничих роботах).

Організація робочого місця - це процес створення певного комплексу організаційно-технічних умов для високопродуктивної та безпечної роботи. Добра організація робочого місця означає, що кожний предмет перебуває на своєму місці. Основу організації робочого місця становить його планування, тобто оптимальне розміщення в межах робочого місця засобів і предметів праці, необхідних для виконання роботи.

36.Причини виробничих нещасних випадків

Для розробки заходів попередження нещасних випадків необхідно виявити причини, що їх викликають. Загальноприйнятої класифікації причин нещасних випадків не існує. Однак, аналіз причин нещасних випадків дозволяє поділити їх умовно на:

• організаційні;

• технічні;

• санітарно-гігієнічні;

• психофізіологічні;

• економічні;

• соціально-психологічні.

Організаційні - відсутність або неякісне проведення навчання з питань

охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням; технічні — несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування; санітарно-гігієнічні — підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни;

психофізіологічні — помилкові дії внаслідок втоми працівника через

надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі; економічні — неритмічність роботи; прагнення до виконання надурочних

робіт; недоліки в побутових умовах, у забезпеченні дитячими закладами; порушення термінів отримання заробітної плати тощо.

соціально-психологічні — нездоровий психологічний клімат в колективі.

37. Вплив параметрів мікроклімату на людину

Параметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на самопочуття людини та його працездатність. Зниження температури за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом^ конвекції та випромінювання і може зумовити пере­охолодження організму.Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, оскільки сприяє підсиленню конвективного теплообміну та процесу тепловіддачі при випаровуванні поту.При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі повітря понад ЗО °С працездатність людини починає падати. За такої високої температури та вологості практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри.Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами.Вода та солі, котрі виносяться з організму з потом, повинні заміщуватися, оскільки їх втрата призводить до згущення крові та порушення діяльності серцево-судинної системи.        ;Зневоднення організму на 6% викликає порушення розумове діяльності, зниження гостроти зору. Зневоднення на 15...209 призводить до смертельного наслідку.Втрата солі позбавляє кров здатності утримувати воду та виклика порушення діяльності серцево-судинної системи. За високої температурі повітря і при дефіциті води в організмі посилено витрачаютьс: вуглеводи, жири, руйнуються білки.Тривалий вплив високої температури у поєднанні зі значною вологістю може призвести до накопичення теплоти в організмі і до гіпертермії — стану, при котрому температура тіла піднімається до 38...40 °С. При гіпертермії, як наслідок, тепловому ударі, спостерігається головний біль, запаморочення, загальна слабкість, спотворення кольорового сприйняття, сухість у роті, нудота, блювання, потовиділення. Пульс та частота дихання"прискорюється, в крові зростає вміст залишкового азоту та молочної кислоти. Спостерігається блідість, посиніння шкіри, зіниці розширені, часом виникають судоми, втрата свідомості.За зниженої температури, значної рухомості та вологості повітря виникає переохолодження організму (гіпотермія). На початковому етапі впливу помірного холоду спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об'єму вдиху. За тривалого впливу холоду дихання стає неритмічним, частота та об'єм вдиху зростають, змінюється вуглеводний обмін. З'являється м'язове тремтіння, при котрому зовнішня робота не виконується і вся енергія тремтіння перетворюється в теплоту. Це дозволяє протягом деякого часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Наслідком дії низьких температур є холодові травми.Параметри мікроклімату спричиняють суттєвий вплив на продуктивність праці та на травматизм.

37. Методи нормалізації параметрів мікроклімату.

Нормування вмісту шкідливихречовин у повітрі робочої зони

За ГОСТ 12.1.005 - 76 встановлені гранично допустимі концентрації шкідливих речовин qпдк (мг/м3) в повітрі робочої зонивиробничих приміщень. Шкідливіречовини за ступенем впливу на організмлюдини підрозділяються на наступні класи: 1-й - надзвичайно небезпечні,2-й - високонебезпечні, 3-я - помірнонебезпечні, 4-й - малонебезпечні.Метеорологічні умови, або мікроклімат, ввиробничих умовах визначаютьсянаступними параметрами: температурою повітря t (° С);відносною вологістю (%); швидкістю руху повітря на робочому місці V (м/с). Крім цих параметрів, які є основними, не слід забуватипро атмосферному тиску Р, якевпливає на парціальний тиск основних компонентів повітря (кисню та азоту), а, отже,і на процес дихання. Необхідність обліку основних параметрів мікроклімату може бути пояснена на підставі розглядутеплового балансу між організмомлюдини і навколишнім середовищемвиробничих приміщень. Величина тепловиділення Q організмом людини залежить від ступеня фізичного напруження в певних метеорологічних умовах і становить від85 (в стані спокою) до 500 Дж/с (важка робота). Нормальне теплове самопочуття (комфортні умови), що відповідає даному виду роботи,забезпечується при дотриманні тепловогобалансу: Ця здатність людського організмупідтримувати температуру при постійнійзміну параметрів мікроклімату і привиконанні різної по важкості роботи називається терморегуляцією. При високій температурі повітря в приміщенні кровоносні судинишкіри розширюються, при цьому відбуваєтьсяпідвищений приплив крові до поверхнітіла, і тепловіддача в навколишнє середовище значно збільшується. При зниженні температури навколишнього повітря реакціялюдського організму інша: кровоносні судини шкіри звужуються, приплив крові доповерхні тіла сповільнюється, і віддача теплоти конвекцією та випромінюванням зменшується. Таким чином, для тепловогосамопочуття людини важливо певне поєднання температури, відносноївологості та швидкості руху повітря вробочій зоні.

40. Вентиляція,видивентиляції.

Вентиляція (від лат. ventilatio - провітрювання) – регульований повітрообмін у приміщенні, сприятливий для людини; а також сукупність технічних засобів, що забезпечують такий повітрообмін. Інакше кажучи, вентиляція – це комплекс заходів і засобів, що використовуються під час організації повітрообміну для забезпечення необхідного стану повітряного середовища на виробничих приміщеннях згідно з будівельними нормами. . Вентиляція призначена для забезпечення необхідної чистоти, температури, вологості і рухливості повітря. Зменшення виділення шкідливих речовин, надлишків тепла і вологи - істотний чинник поліпшення стану повітряного середовища у виробничих приміщеннях, воно створює також більш сприятливі умови для дії вентиляції. Завданням вентиляції є забезпечення чистоти повітря в заданих метеорологічних умовах на виробничих приміщеннях. Вентиляція досягається виведенням забрудненого або нагрітого повітря з приміщення і подачею до нього свіжого повітря.Види:При великому різноманітті систем вентиляції, зумовленому призначенням приміщень, характером технологічного процесу, видів шкідливих викидів тощо, їх можна класифікувати за наступними характерними ознаками: 1) за методом переміщення повітря вентиляція буває з природним спонуканням (природною) і з механічним (механічною). Можливо також сполучення звичайної і механічної вентиляції (змішана вентиляція); 2) вентиляція буває припливною, витяжною або припливно-витяжною залежно від того, для чого служить система вентиляції - для подачі (припливу) або виведення повітря з приміщення чи для того й іншого одночасно; 3) за місцем дії вентиляція буває місцевою і загальнообмінною; 4) за конструктивним виконанням – канальною та безканальною.