1 Гайворонський в.М., Жушман в.П. Господарське право України. - X.: Право, 2005. - с. 178. 2ввр України. - 1996. - № 3. - Ст. 9.

ст. 265 ГК України). Причому не має значення, які вироби є предметом договору - виробничого призначення чи народного споживання. У статті 267 ГК України зазначено, що термін такого договору визначається сторонами. Якщо договір укладений на термін, що перевищує один рік, він називається довгостроковим. Якщо термін не зазначений, договір вважається укладеним на один рік.

Умови договору постачання формулюються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «ИНКОТЕРМС», при цьому в ГК України не зроблено застереження щодо того, належить договір до зовнішньої чи внутрішньої торгівлі.

У ст. 268-270 ГК України викладені обов'язки сторін щодо якості й комплектності товарів. Крім того, ст. 271 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки товарів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.

Як випливає зі змісту та обов'язкових умов договорів поставки, вони повинні укладатись у письмовій формі, хоча обов'язкову письмову форму договорів поставки ГК України безпосередньо не визначає.

Договір купівлі-продажу. Положення ст. 655-697 ЦК України щодо договорів купівлі-продажу є загальними для всіх видів договорів у сфері господарсько-торговельної діяльності. Істотною умовою таких договорів є, насамперед, визначена договором грошова сума, що підлягає сплаті покупцем продавцеві. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути: товар (майно), причому як наявний, так і той, що буде створений або придбаний продавцем у майбутньому; майнові права; право вимоги; валютні цінності; цінні папери. Стосовно таких договорів не встановлена необхідність складати їх у письмовій формі.

Стосовно деяких предметів визначено, що договори купівлі-продажу складаються тільки в письмовій формі з обов'язковим нотаріальним засвідченням і державною реєстрацією. Це договори купівлі-продажу земельних ділянок, єдиних майнових комплексів, житлових будинків, іншого нерухомого майна.

Важливою умовою договорів купівлі-продажу є визначення моменту виконання зобов'язань продавцем. Визначення моменту обов'язку продавця передати товар урегульоване ст. 664 ГК України.

Договір може передбачати доставку товару продавцем до покупця. У цьому випадку обов'язок продавця вважається виконаним

62

63

при врученні товару покупцеві. Якщо договором передбачена передача товару за місцем його перебування, то обов'язок продавця вважається виконаним при передачі товару в місці його перебування. У тих випадках, коли такі обов'язки продавця договором не передбачені, обов'язки продавця вважаються виконаними при передачі товару перевізникові або організації зв'язку.

Як бачимо, залежно від умов договору право власності на товар переходить від продавця до покупця в різні моменти часу.

Договір продажу товарів у кредит. До таких видів операцій купівлі-продажу (ст. 694-695 ЦК України) належить продаж із відстрочкою та розстрочкою платежу. При цьому визначено, що відсотки за користування відстрочкою або розстрочкою платежу можуть установлюватися за домовленістю сторін. Тобто їхня обов'язковість законом не передбачена.

У ЦК України та ГК України не виділені особливості оптової торгівлі. Проте порівняння понять договорів постачання, купівлі-продажу, а також роздрібної торгівлі свідчить, що до оптової торгівлі слід віднести операції купівлі-продажу товарів виробничого призначення і товарів народного споживання, коли покупцями товарів є не кінцеві споживачі, а інші суб'єкти господарювання, що купують ці товари з метою подальшого перепродажу.

Звідси випливає, що договори, об'єктом яких є предмети виробничо-технічного призначення, а покупцями - суб'єкти господарювання, які використовують ці предмети у своїй господарській діяльності як матеріали або устаткування, є договорами поставки.

Якщо які-небудь товари придбаються суб'єктами господарювання для подальшого перепродажу, то такі операції відносяться до оптової торгівлі. Коли ж покупцем є не суб'єкт господарювання, який використовує їх у своїй господарській діяльності, а громадяни (або юридичні особи, але для видачі своїм працівникам або іншим громадянам), що використовують їх для задоволення особистих потреб, така торговельна діяльність належить до роздрібної торгівлі.

Договір роздрібної торгівлі. Відповідно до статті 698 ЦК України сторонами договорів роздрібної купівлі-продажу є: продавець - суб'єкт підприємницької діяльності і покупець, що придбає товар для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Звідси випливає, що до продавців, які здійснюють роздрібну торгівлю, належать і виробники товарів, якщо вони реалізують виготовлену ними продукцію

64

кінцевим споживачам, і суб'єкти підприємництва, що реалізують таким покупцям товари інших виробників.

Усі договори роздрібної купівлі-продажу є публічними. Тобто, як уже зазначалося, продавець не має права змінювати умови таких договорів стосовно окремих покупців. Публічний договір роздрібної купівлі-продажу має містити всі істотні умови. Тому в рекламних носіях, каталогах мають бути зазначені характеристики товару, ціна, терміни придбання, місце продажу.

Визначено деякі особливості таких договорів роздрібної купівлі-продажу, як договір з умовою прийняття товару покупцем у встановлений термін, договір продажу товарів за зразками, з використанням автоматів, з доставкою товару покупцеві (ст. 701-704 ЦК України).

Так, за договором з умовою прийняття товару покупцем у встановлений термін продавець не має права продати цей товар іншому покупцеві до закінчення даного терміну. Додаткові витрати продавця, пов'язані з виконанням цієї умови, або включаються в ціну, або обумовлюються сторонами. Термін збереження товару продавцем також установлюється в договорі.

При продажу товарів за зразками покупець може в будь-який момент до передачі товару відмовитися від його одержання. Але при цьому він зобов'язаний відшкодувати продавцеві витрати, понесені ним при виконанні договору.

Продаж товарів з використанням автоматів вимагає доведення до покупця інформації про найменування продавця, його місцезнаходження, режимів роботи і т.д.

Договір купівлі-продажу з доставкою товарів покупцеві повинен передбачати місце передачі товару, а якщо таке місце не обумовлене, товар передається за місцем проживання фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи-покупця.

Договір міни (бартеру). Відповідно до ст. 715 ЦК України і ст. 293 ГК України кожна зі сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність певний товар в обмін на інший товар. Кожна зі сторін договору є продавцем товару, який вона передає, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

Допускається здійснення доплати однією зі сторін. Бартерним договором може бути передбачений обмін майна на роботи або послуги. Прямо заборонений бартер основними фондами, що належать до державної або комунальної власності, якщо друга сторона договору не є відповідно державним або комунальним підприємством. Важлива особливість бартерних договорів полягає в тому, що право власності на обмінювані товари переходить до сторін

65

одночасно після виконання зобов'язань обома сторонами (якщо інше не встановлено договором або законом).

Договір оренди майна і лізингу. Цим договорам присвячені ст. 759-785 ГК України і ст. 283-292 ГК України. Загальні положення, викладені в кодексах щодо договорів оренди, також поширюються на договори лізингу. У свою чергу, договори лізингу є різновидом договорів оренди, але мають деякі особливості та обмеження.

Розглянемо спочатку загальні положення, що стосуються договорів оренди й лізингу. Насамперед відзначимо, що за договорами оренди майно передається за плату й на певний строк, тобто такі договори в обов'язковому порядку повинні бути строковими й платними.

Іншими істотними умовами договору оренди є: вартість майна, порядок використання амортизаційних відрахувань, порядок відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Об'єктом оренди має бути майно, що зберігає свій первісний вигляд при кількаразовому використанні, як сказано в ЦК України, не споживана річ. Тому об'єктами оренди можуть бути: основні фонди, земельні ділянки, будівлі та інші капітальні спорудження, житло, майнові права.

Вартість об'єкта оренди визначається шляхом оцінки його відбудовної вартості. Плата за користування майном установлюється договором. Якщо розмір плати договором не встановлений, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших істотних умов її використання. Звідси випливає, що договір оренди або лізингу не може бути безкоштовним.

Навіть якщо розмір орендної плати сторонами не визначений, орендна плата стягується з орендаря, але вже виходячи з якостей об'єкта оренди та умов його використання. Очевидно, у цьому випадку доведеться орієнтуватися на середньо-ринкові ціни на оренду подібних об'єктів.

З позицій податкового обліку відсутність у договорі оренди розміру орендної плати означатиме, що орендодавець повинен нараховувати валовий дохід за такою операцією, виходячи зі звичайних цін на оренду аналогічного майна. Однак орендареві буде досить складно включати у валові витрати розраховану в такий спосіб орендну плату, оскільки вона не передбачена договором. Але, з іншого боку, немає підстав для включення орендарем усієї вартості отриманого в користування майна в його валовий дохід як безоплатно отриманого, оскільки орендна плата за такими договорами все-таки повинна нараховуватися, виходячи із зазначених

принципів. Договором або законом може встановлюватися індексація орендної плати.

У договорі потрібно вказати терміни внесення орендної плати. Якщо періодичність сплати орендної плати в договорі не визначена, то відповідно до статті 762 ЦК України орендна плата вноситься щомісяця.

Термін оренди також указується в договорі. У випадку коли після закінчення терміну договору орендар продовжує користуватися майном, а орендодавець не висловив незгоди з цим протягом місяця, договір вважається продовженим на такий же термін.

Якщо термін оренди в договорі не визначений, договір вважається укладеним на невизначений термін. У такому випадку яка-небудь зі сторін може відмовитися від договору в будь-який момент, але повинна попередити про це іншу сторону за один місяць (при оренді нерухомого майна - за три місяці).

Страхування об'єкта оренди може бути покладене на орендаря договором або законом. Суборенда допускається за погодженням з орендодавцем, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поточний ремонт орендованого майна робить орендар, капітальний ремонт - орендодавець, але якщо інше не визначено договором або законом. Якщо орендодавець, зобов'язаний провести капітальний ремонт, не провів його вчасно, то такий ремонт може зробити орендар. При цьому витрати на капітальний ремонт, понесені орендарем, або відшкодовуються орендодавцем, або зараховуються в рахунок орендної плати.

У ЦК України визначені особливості наймання (оренди) окремих об'єктів. Договір оренди земельної ділянки може передбачати передачу в оренду земельної ділянки зі спорудженнями, що знаходились на ній, насадженнями й водоймами або без них. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими законами.

Договір наймання будівлі або іншого капітального спорудження укладається тільки в письмовій формі. Якщо договір наймання будівлі або іншого капітального спорудження, а також їхньої окремої частини укладений на рік або більший термін, то він підлягає нотаріальному засвідченню і державній реєстрації. Як бачимо, це положення поширюється на договори оренди будь-яких приміщень, укладені на термін більше року.

Одночасно з правом наймання будівлі (або його частини) орендареві передається право користування земельною ділянкою, на якому вона знаходиться. Плата, стягнута з орендаря, містить у

67

собі плату за користування будівлею (її частиною) і плату за користування земельною ділянкою.

Договір найму транспортного засобу укладається тільки в письмовій формі. Об'єктом таких договорів можуть бути: повітряні, морські, річкові судна, наземні самохідні транспортні за­соби і т.д. Договір наймання транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному засвідченню.

Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, у тому числі зі сплати податків та інших платежів, несе орендар. Страхування транспортного засобу здійснює орендодавець. Порядок страхування відповідальності орендаря перед третіми особами за збиток, що може бути заподіяний їм у зв'язку з використанням транспортного засобу, установлюється законом.

Зразки основних господарських договорів наводяться в додатках 9-12.

Контрольні питання

1. У чому полягає специфіка господарських договорів?

2. Які функції виконує господарський договір?

3. Які вимоги ставляться до змісту господарських договорів?

4. Чим відрізняється договір поставки від договору купівлі-продажу?

5. Чим лізинг відрізняється від оренди?

6. Загальний порядок укладення господарських договорів.

7. Істотні умови господарського договору.

Список рекомендованої літератури

Нормативно-правові акти

1. Господарський кодекс України // Голос України. - 2003. - 14 березня.

2. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР України. -1992. - № 6. - Ст. 56.

3. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» // ВВР України. - 1995. - № 15. - Ст. 99.

4. Закон України «Про захист прав споживачів» // ВВР України. -1994. - № 1.

5. Закон України «Про транспорт» // ВВР України. - 1994. - № 51. -Ст. 446.

6. Закон України «Про фінансовий лізинг» // ВВР України. - 1998. -№ 16. - Ст. 68.

7. Закон України «Про стандартизацію» // ВВР України. - 2001. -№ 31. - Ст. 145.

8. Земельний кодекс України // ВВР України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.1995 р. № 690 «Про загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого цен­трального органу державної виконавчої влади, державного підпри­ємства, установи, організації» // ЗП України. - 1996. - № 1. - Ст. 20.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. «Про за­твердження Типового договору оренди землі» // Офіційний вісник України. - 2004. - № 9. - Ст. 527.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 «Про затвердження статуту залізниць» // Урядовий кур'єр. - 1998. -25 червня.

12. Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 р. «Про статут авто­мобільного транспорту УРСР» // ЗП УРСР. - 1969. - № 7. - Ст. 89.