Завдання для самоперевірки та самоконтролю

1. Коли виникає політична влада?

2. Проаналізуйте основні концепції походження політичної влади.

3. Як співвідносяться поняття „політична влада" і „державна влада"?

4. Яка структура політичної влади?

5. У чому суть взаємодії економічної і політичної влади?

6. За яким ознаками можна класифікувати політичну владу?

7. Що таке легітимність політичної влади?

8. Назвіть основні закономірності розвитку політичної влади?

9. Що означає неподільність політичної влади?

10. Які особливості політичної влади в Україні?

Література:

1. Амелин В.Н. Власть как общественное явление // Социал.-полит. науки. – 1991. – № 2.

2. Бердяев И.А. Истоки и смысл русского коммунизма. – М., 1990. – Гл. 2, 3.

3. Бурлацкий Ф.М. Вожди и советник: О Хрущове, Андропове и не только о них. – М., 1990.

4. Власть. – М., 1989.

5. Пушкарева Г.В. Власть как социальный институт // Социально-политический журнал. – 1996. – № 2.

6. Швидак О.М. Політологія. Практикум. – К., 2001. – С. 119-124.

7. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної думки): Підручник. – К., 2002. – С. 171-197, 377-394.

Тема: Історія світової політичної думки.

Семінар: Політична думка Стародавнього світу та епохи Середньовіччя.

Основні поняття: демократія, олігархія, тиранія, політія, охлократія, геронтократія, тимократія, монархія, республіка, реформація.

1. Релігійно-містичний та раціоналістичний погляди на проблему виникнення політики та держави: сутність та основні представники.

2. Політичні концепції Платона та Арістотеля.

3. Релігійно-політична доктрина європейського католицизму.

4. Політичні ідеї Реформації.

5. Політична концепція Ніколо Макіавеллі. Макіавеллізм

Теми рефератів:

• Міфологічні уявлення про політику.

• Римське право і політика.

• Платон про сутність ідеальної держави (рабовласницького комунізму).

Питання для дискусії:

1. У чому полягає відмінність політико-правових доктрин мислителів Стародавньої Греції від політико-світоглядних уявлень Стародавнього Сходу?

2. Чим відрізняються погляди Платона та Аристотеля на функції держави?

3. Який вплив мають політичні вчення Стародавнього Сходу і Стародавньої Греції на сучасний розвиток політичних теорій?

Завдання для самостійної роботи:

1. Назвіть основні причини появи перших міфологічних тлумачень влади і держави.

2. Складіть схему: вчення Аристотеля про „правильні” і „неправильні” форми держави і дайте характеристику кожної з них.

3. Використовуючи знання з філософії, спробуйте визначити, яка з філософських концепцій могла б служити методологією теорії політики?

Методичні рекомендації:

Готуючись до першого питання семінару студенту слід усвідомити, що процес виникнення світової політичної думки тісно пов’язаний з розвитком стародавніх держав як первісної форми організації влади. В державах Стародавнього Сходу сформувалася концепція надприродного походження держави та влади, богообраності правителя. Автором найдавнішої парадигми виникнення держави став китайський філософ Лао-Цзи. При розгляді сутності вчення Конфуція необхідно підкреслити, що він розуміє державу як велику патріархальну сім’ю, де імператор – суворий, але справедливий батько, а його піддані – слухняні діти. Шан-Ян сформував легістську парадигму держави, яка визнавала закон основою суспільно-політичного життя та діяльності.

В епоху античності політичні уявлення були частиною космоцентричного світогляду, в центрі якого знаходилася ідея цілісності світу, взаємозв`язку природи, людини та суспільства. Політика і суспільство у філософських поглядах не були відділені один від одного. Реальною основою для побудови політичних концепцій являється поліс (місто-держава), в якому не було чіткого розподілу функцій та елементів держави і суспільства. Характерною ознакою цього періоду є погляд на політику, насамперед як на сферу державних відносин. Вивчаючи зміст політичного вчення Платона зверніть увагу на його тезу про те, що основною ідеєю будь-якої держави є ідея справедливості, створення ідеального політичного ладу на чолі з вибраними мудрецями. При аналізі політичної концепції Аристотеля студенту слід усвідомити сутність його положення про природне походження держави, про людину як істоту політичну. Розглядаючи питання про римське право і політику, студент має звернути увагу на зміст політичної доктрини Полібія, який вбачав успіх Риму у поєднанні трьох державних форм правління (царської, аристократичної, демократичної) та Цицерона, який виступав противником повновладдя окремих осіб у республіці, зокрема проти монополізації влади.

В епоху Середньовіччя політична думка мала релігійно-етичну форму. Головну роль в розвитку політичної думки відігравали в основному релігійні діячі та римо-католицька церква. Була створена християнська політична концепція, у відповідності з якою держава виступала частиною універсального порядку, творцем і правителем якого являється Бог. Знайомлячись з поглядами Аврелія Августина слід зрозуміти основну рису його поглядів – обгрунтування та виправдання нерівності в суспільстві, яку визначив Бог. В його головній праці «Про град Божий» світова історія подана як боротьба двох протилежних «градів»: граду Божого, заснованого на вірі та любові і граду земного (держави – «великої розбійничої організації»). Хід історії приведе до перемоги Божої держави над світською. Протиставляючи реальну державу ідеальній, Августин однак визнає роль реальної держави у задоволенні людських потреб та підтриманні порядку. Разом з тим він вказує на тимчасовий характер державної влади і стверджує доцільність роздільного та незалежного існування двох влад в державі – духовної і світської. Дежава могла би стати частиною «граду Божого», але лише у випадку її підкорення церкві.

Теократичні концепції держави отримали подальший розвиток в працях Фоми Аквінського. Ф. Аквінський обгрунтовував виникнення держави не лише Божествинними, але й раціональними аргументами. Для реалізації своїж цілей суспільство має потребу в керівникові, яким і є держава. Головне призначення держави – «спасіння душі». Найкращою формою правління Аквінський вважав монархію. Водночас він зазначав, що форма влади може походити не від Бога, і судити про її законність може лише церква, тобто державна влада – є опосередковане церквою установлення Бога.

Перід Реформації охарактерезувався винекненням релігійно-політичного плюралізму. М. Лютером та Ж. Боденом був висунутий та обгрунтований постулат про домінування світської влади над духовною та державний суверенітет. Ж. Кальвін створив теократичну концепцію, в якій функції держави як управлінського інституту передавалися церковним структурам.

З раціонально-критичних позицій досліджує сферу політики Н. Макіавеллі. Він виводив закони держави з розуму та досвіду і вважав, що політика – це автономна сфера діяльності людини, котра виходить з її власної волі. Політику визначає не Бог, а практика і природні закони життя та людська психологія. Головним у вченні Макіавеллі є принцип політичного реалізму. В праці «Володар» він доводить, що політика не повинна керуватися апріорними схемами та нормами релігійної моралі . Аналізуючи політичне житя конкретного суспільства, вчений відзначає великий вплив боротьби протилежних соціальних сил і робить висновок, що ідеальна держава можлива лише при змішаній формі монархічної, аристократичної та демократичної влади. Але в умовах сучасної йому Італії, стверджує Макіавеллі, необхідна сильна централізована монархічна держава, здатна створити умови для ідеальної.