Методичні рекомендації:

Співвідношення економіки і політики є ключовим у розумінні характеру суспільного ладу, визначальним щодо наслідків економічної та політичної діяльності. Від правильного та збалансованого їхнього взаємозвязку залежить економічний потенціал суспільства, добробут населення, рівень розвитку демократичних проуцесів, а в цілому – житєздатність суспільно-політичної та економічної систем. Належне співвідношення економіки і політики наука визначає через поняття «економічна політика». Економічна політика – це свідома, цілеспрямована діяльність державних та суспільних інституцій в економічній свері, що здійснюється в інтересах суспільства.

Завдання економічної політики:

Здійснення регулювання економіки в інтересах соціальних груп, які мають політичну владу;

Звязувати, зрівноважувати економічні інтереси всіх без винятку соціальних груп;

Забезпечувати функціонування соціально-економічної системи в цілому;

Встановлювати і розвивати економічні звязки з іншими країнами, захищаючи економічні інтереси власної країни;

Тримати під контролем негативні тенденції, якими супроводжується економічний розвиток.

Відповідно до її впливу на економіку виділяють три види економічної політики: перший – адекватний обєктивному процесу функціонування і розвитку економіки, що стимулює її; другий – неадекватний обєктивним процесам економічного розвитку, що перешкоджає, гальмує і навіть сворює кризові ситуації; третє – вибірковий, при якому економічна політика визачаючи основні напрями, шляхи і методи розвитку економіки, стимулює одні методи та обмежує, блокує інші. Така політика є найбільш гнучкою і поширеною у розвинутих країнах.

Студентам слід самостійно визначити до якого виду можна віднести економічну політику України і аргументувати свій висновок.

Життя людини з момнту народження і до смерті проходить у соціальній сфері, яка охоплює все, що безпосередньо стосується людини в процесі її спільної з іншими людьми життєдіяльності. Вплив держави на соціальну сферу здійснюється в рамках соціальної політики, котра в політичній науці розглядається як особливий напрямок діяльності субєктів соціально-політичного життя, спрямований на забезпечення сприятливих умов і засобів існування індивідів, на реалізацію житєво важливих соціальних потреб і інтересів людей та соціальних спільнот. Соціальна політика знаходить свій вияв в управлінні соціальним розвитком суспільства, здійсненні заходів для задоволення матеріальних і духовних потреб його членів та врегулюванні процесів соціальної деференціації суспільства. Основною метою соціальної політики є досягнення в суспільстві рівноваги, стабільності, цілісності й динамізму.

На практиці соціальна політика покликана вирішувати суперечності між поточними та перспективними потребами суспільства, між різноманітними соціальними інтересами стосовно часу, способів та рівня їх задоволення. Ефективна соціальна політика нерозривно повязана з процесами всебічної демократизації політичної системи. Гласність та вільне волевиявлення думок з питань соціальної та економічної політики є важливим засобом «зворотного звязку» влади та суспільства, надійним захисним механізмом від проявів воолюнтаризму та субєктивізму у соціальній політиці. Ефективний суспільний контроль за реалізацією соціальної політики є по суті єдиним ефективним знаряддям боротьби з корумпованістю просадових осіб та порушенням законів. Соціальна політика реалізується як через державні «одномоментні» рішення – соціальні заходи, так і через соціальні програми, тобто ситеми заходів спрямованих на вирішення певних соціальних проблем. Студентам варто дати власну аргументовану оцінку змісту та результатам соціальної політики в Україні.