- •1. Поява людини й первісні форми співжиття в Україні. Трипільська культура.
- •2. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Грецька колонія Північного Причорномор’я.
- •3. Східні слов’яни: походження, розселення, соціально-економічний розвиток і культура. Початки державності.
- •4.Утворення Київської Русі. Основні етапи її розвитку.
- •5. Політичний і суспільний устрій Русі-України.
- •8. Причини та наслідки занепаду Київської Русі.
- •9.Формування Галицько-Волинського князівства. Суспільні відносини в державі.
- •10. Діяльність князів Романа та Данила. Розквіт Галицько-Волинської держави.
- •11. Зовнішня політика та значення Галицько-Волинської держави.
- •12. Українські землі під владою іноземних держав (хіv - XV ст.)
- •Політичний лад україни в литовсько-польській добі
- •Еволюція українських земель в XV-XVI століттях
- •15. Кревська унія.
- •16. Укр. Землі в складі Речі Посполитої.
- •17. Соц.-економ. Розвиток в Україні в 2-ій половині 16- поч. 17 ст. Посилення феодальної експансії Польщі.
- •18. Берестейська церковна унія та її наслідки.
- •20-21. Виникнення українського козацтва. Політико-соціальний та військовий устрій Січі
- •22. Військово-адміністративний устрій Запорозької Січі.
- •23. Укр. Козацтво в 2ій половині 16 ст. У першій половині 17.Ст.
- •24. Козацько-селянські рухи кінця хvі - першої половини хvіі ст.
- •25. Культура України хvі - першої половини хvіі ст.
- •27. Зборівський договір 1649
- •29. Переяславська Рада 8 січня 1654 року
- •31. Початок війни. Б.Хмельницький
- •32. Україна за часів руїни.
- •35. Культура України другої половини хvіі - хvііі ст.
- •36. Гетьманщина на початку 18 ст. Гетьман Іван Мазепа.
- •37. Наступ царизму на автономію України. Кінець гетьманщині та козацького устрою.
- •38. П.Орлик та його конституція 1710р.
- •України у 18 ст. Юридичне оформлення кріпосного права.
- •40. Розвиток економіки на правобережжі та західноукраїнських землях у 18 ст. Захоплення західноукраїнських земель Австрією.
- •41. Культура України другої половини хvіі - хvііі ст.
- •42. Політичне становище і соціально-економічний розвиток східноукраїнських земель у першій половині 19 ст. Колоніальна політика царизму щодо України.
- •44. Відродження української національної свідомості у першій половині 19 ст. Історичне значення творчості т.Г.Шевченка. Кирило-Мефодіївське братство.
- •45. Політика Австрійської монархії на західноукраїнських землях в кінці 18 - першій половині 19ст.
- •46. Суспільно-політичний рух в західноукраїнських землях в першій половині 19 ст. Гурток ,,Руська Трійця ,,
- •47. Реформи в Російській імперії в 60 - 70-х рр. 19 ст. Та впровадження на Україні.
- •48. Український соціально-політичний рух у другій половині 19 ст.
- •49. Українська культура другої половини хіх ст.
- •50. Соціально-економічний розвиток українських земель в другій половині 19 - на початку 20 ст.
- •51. . Економічний розвиток і суспільно-політичний рух на початку хх ст.
- •52. Українські партії на початку 20 ст., їх програми, стратегія, тактика.
- •53. Україна в роки і с.В.
- •54. . Політичне становище в Україні після повалення царського режиму. Організація і діяльність Центральної ради. Проголошення Української Народної Республіки.
- •55. Гетьманський переворот. Павло Скоропадський. Гетьманський уряд та його політика.
- •56. Кінець гетьманату, утворення уряду Директорії та його діяльність.
- •57. Зовнішня політика унр. Берестейській договір та його наслідки.
- •58. Зх. Укр. Землі в 1918 р. Утворення зунр. Петрушевич.
- •59. Похід військ унр та зунр на Київ і війна з Денікіном
- •62. Відновлення радянської влади в Україні в 1919р. Селянсько-повстанський рух.
- •63. Перехід до нової економічної політики та її здійснення в Україні.
- •64. Утворення срср. Статус України в складі Радянського союзу.
- •65. Політика українізації та коренізації: суть, причини, наслідки.
- •67. Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки.
- •68. Причини та наслідки голоду в Україні 1932-1933 рр.
- •71. Заснування організації українських націоналістів оун. Розкол в оун. А.Мельник, с.Бандера.
- •72. Українське питання в міжнародних стосунках напередодні Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа і українські землі. Похід червоної армії в західну Україну.
- •74. Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Радянський партизанський рух і більшовицьке підпілля.
- •75. Україна під час другої світової війни.
- •76. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Політичні наслідки Другої світової війни та українське питання.
- •77. Україна після 2 с.В.. Перехід до мирного будівництва.
- •78. Повоєнний сталінський режим в Україні, репресії 40-50 рр.
- •81. Україна в умовах десталінізації (1956-1964 рр.).
52. Українські партії на початку 20 ст., їх програми, стратегія, тактика.
На противагу антинародній колонізаторській політиці російського царизму на поч XX ст. розгорнулася масова політична боротьба. У національно-визвольному русі зросла роль трудового населення. Продовжувала культурницьку діяльність українська інтелігенція. Вона намагалася легальне, з дозволу царських властей розвивати національну освіту й культуру.
Активізація громадсько-політичного життя в Україні на поч. XX ст. створила ґрунт для переростання культурно-освітнього громадівського руху в національно-визвольний. Велику роль у цьому відіграло створення українських політичних партій. Ще 1897 р. виникає Українська загальна організація, до якої увійшло бл. 20 громад, значна кількість студентських гуртків і окремих діячів. У 1900 р. з ініціативи групи харківських активістів культурницького і студентського руху: Д.Антоновича, П.Андріевського, М.Русова, Л.Маціевича, Б.Камінського та ін. була створена Революційна українська партія (РУП). Фактично її маніфестом стала виголошена М.Міхновським промова «Самостійна Україна», де було виразно сформульовано ідеали українського самостійництва на радикалістських засадах, для яких характерними є безкомпромісність, рішучість, глибоке усвідомлення трагічної долі народу, позбавленого свого історичного шляху розвитку, державницьких засад і прагнення поліпшити цю долю нагальними політичними засобами. З 1903 р. фактичним керівником РУП став М.Порш. Ру-півці поширювали відозви, листівки, прокламації, в яких проповідували в основному мирні форми дій.
У 1902 р від РУП відкололася Українська народна партія (УНП) -організація націоналістичного напрямку, яку очолював Махновський. Так званих «10 заповідей» партії проголошували самостійну демократичну республіку, шанування української мови, традицій. Після 1907 р. діяльність НУП занепала.
У грудні 1904 р. з РУП вийшла і створила Українську соціал-демо-кратичну спілку (УСДС) група, яку очолював М.Меленевський. Вона намагалася перетворити партію на автономну організацій Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), що об'єднувала б усіх робітників України, незалежно від національної, належності.
Члени РУП, які залишилися після виходу з неї «Спілки», у грудні 1905 р. на своєму з'їзді перейменували РУП в Українську соціал-демократмч-ну робітничу партію (УСДРП). її лідерами стали В.Винниченко, С Петлюра, М.Порш, Л.Юркевич та ін. УСДРП виступала за автономію України в складі Російської держави, проповідувала поділ соціал-демократичних партій за національною ознакою. Вона проголосила себе представником «українського пролетаріату».
Напередодні революції 1905 р, в Українґактивізувалися ліберальні сили. 1904 р. вони створили в Києві Українську демократичну партію (УДП). її лідерами були О.Лотоцький, Є.Тимченко, Є.Чикаленко. Восени 1904 р. окремі члени УДП, які вийшли з неї, поклали початок новій - Українській радикальній партії (УРП). її лідерами стали Б.Грінченко і С.Єф-ремов.
Обидві партії - УДП і УРП, нечисленні за складом, в одному з документів особливого відділу департаменту поліції віднесені до типу «консти-туційно-демократичних». З ряду питань УДП і УРП стояли на радикальні-ших позиціях (наприклад, вимога автономії України, визнання соціалістичної перспективи тощо).
В умовах революції 1905-1907 рр. пройшла консолідація УДП і УРП, які відзначалися ідейною близькістю платформ, Наприкінці 1905 р.у Києві зорганізувалась Українська демократично-радикальна партія (УДРП). Най-видатнішими її представниками були Б.Грінченко, С.Єфремов, М.Левиць-кий, Ф.Матушевський, В.Науменко, Є.Чикаленко та ін. УДРП була партією парламентського типу, але після червневого перевороту 1907 р. припинила свою діяльність.