4.3. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту

Основою експертизи інвестиційного проекту є фінансово-економічна оцінка, яка базується на загальновідомій методиці UNID, яка включає в себе:

1. Аналіз фінансового стану підприємства протягом 3-х останніх років.

2. Аналіз фінансового стану підприємства в період реалізації інвестиційного проекту.

3. Аналіз беззбитковості виробництва основних видів продукції.

4. Прогноз прибутків та грошових потоків в процесі реалізації інвестиційного проекту.

5. Оцінку ефективності інвестиційного проекту.

Основним елементом техніко-економічної експертизи є оцінка ефективності інвестицій, яку необхідно проводити за таких принципів:

• Оцінка капіталу, що інвестується, базується на основі показника грошового потоку (cash flow), що формується за рахунок суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекту.

• Обов’язкове приведення до справжньої вартості як інвестованого капіталу, так і суми грошового потоку. Приведення здійснюється диференційовано по кожному етапу подальшого інвестування.

• Вибір диференційованої ставки проценту в процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів.

• Варіація форм ставки проценту, що використовується для дисконтування здійснюється залежно від мети оцінки. Для розрахунку різних показників ефективності інвестицій як ставки проценту, яка вибирається для дисконтування, можуть бути використані: середньозважена вартість капіталу; середня депозитна чи кредитна ставка; індивідуальна норма прибутковості; рівень ризику та ліквідності інвестицій тощо.

Детальний аналіз ефективності інвестиційного проекту повинен залежати від масштабності проекту та від суми кредиту необхідного для фінансування інвестицій. Крім того, банк повинен сформувати необхідний інформаційний масив, в якому інвестиційні проекти поділяються на “малі”, “середні” та “великі”. На основі даних цього інформаційного масиву проводиться експертиза інвестиційного проекту за принципом:

0. для оцінки “малих” проектів достатньо здійснити попередню експертизу;

1. “середні” проекти передбачають проведення попередньої та основної експертизи;

2. “великі” проекти потребують попередньої, основної та заключної експертиз (див. рис.4.2.).

ПОПЕРЕНЯ

ЕКСПЕРТИЗА

ОСНОВНА

ЕКСПЕРТИЗА

ЗАКЛЮЧНА ЕКСПЕРТИЗА

1.Оцінка проекту по методу еквіваленти впевненості

2.Розрахунок ставки доходу

3.Аналіз інтегрального ефекту

4.Визначення ризиків

5.Формалізований опис невизначеності проектного інвестування

6.Розрахунок показників ризику вкладення інвестицій

7.Оцінка проекту з допомогою методів аналізу ризику інвестицій

8.Розрахунок рейтингу проектів

9.Проведення пост-аудиту оцінки ефективності проекту

1.Оцінка фінансового стану компанії

2.Аналіз структури інвестицій

3.Оцінка технічних аспектів

4.Аналіз комерційних аспектів

5.Оцінка загальної вартості інвестицій

6.Аналіз фінансових аспектів

7.Розрахунок бюджетної ефективності проекту

8.Оцінка економічних аспектів

9.Аналіз інституціональних аспектів

10.Оцінка екологічних аспектів

11.Оцінка соціальних аспектів

1.Неформальна процедура відбору інвестиційних проектів

2.Відбір документів з допомогою анкетування

Рис. 4.2. Оцінка масштабності проекту

В цьому контексті варто відмітити, що незалежно від величини проекту для банку основним критерієм для прийняття рішення про кредитування є – повернення вкладеного капіталу. Тому, одержавши попередню згоду від відділу експертизи на фінансування інвестиційного проекту, кредитний відділ банку повинен врахувати таке:

1. Чи існує вірогідність конфлікту між основною метою проекту та напрямами розвитку соціально-економічного середовища підприємства?

2. Відповідність обраної стратегії меті проекту, у чому її перевага над альтернативними варіантами, що розглянуті?

3. Відповідність обраної стратегії дизайну проекту, його масштабу, маркетингової концепції, виробничим потужностям та технології, місце розташування підприємства та наявності ресурсів.

4. Чи буде здійснено в процесі реалізації проекту найбільш ефективне використовування фінансових ресурсів?

5. Чи достатньо надійні пропозиції щодо опанування коштів, яких потребує проект?

6. Відповідність обсягу чистої наведеної вартості проекту, що реалізується, з обсягом кредиту, що випрошується.

7. Чи буде коштів в національній чи іноземній валюті достатньо для виконання фінансових зобов`язань на всіх етапах життєвого циклу проекту?

8. Наскільки впливають помилки в обробці даних проекту, оцінки інфляції та зміни цін ділового оточення (конкуренти, споживачі, ринки поставки, соціальна політика) на загальні прибутки від реалізації проекту?

9. Які ризики виникають у процесі реалізації проекту та чи є у інвестора стратегія для їх мінімізації?

10. Які фінансові наслідки ризику, чи викликають вони потребу у додаткових коштах?

Виходячи з цього, основними критеріями відбору проектів до кредитування повинні бути кількісні та якісні показники ( див. табл.4.2).

Таблиця 4.2.

Критерії оцінки інвестиційних проектів

Малий проект	Середній проект	Великий проект
КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ	КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ	КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ
1.Чиста приведена вартість 2.Строк окупності інвестицій	1.Чиста приведена вартість 2.Строк окупності інвестицій 3.Доходність інвестицій 4.Внутрішня норма рентабельності 5.Рентабельність інвестицій 6.Точка беззбитковості 7.Критерій Бруно 8.Ефективність витрат 9.Бюджетний ефект 10.Середньовзважений очікуваний доход	1.Чиста приведена вартість 2.Строк окупності інвестицій 3.Доходність інвестицій 4.Внутрішня норма рентабельності 5.Рентабельність інвестицій 6.Точка беззбитковості 7.Критерій Бруно 8.Ефективність витрат 9.Бюджетний ефект 10.Середньовзважений очікуваний доход 11.Ставка доходу від проекту 12.Показники ризику 13.Рейтинг проекту 14.Інтегральний ефект
ЯКІСНІ КРИТЕРІЇ	ЯКІСНІ КРИТЕРІЇ	ЯКІСНІ КРИТЕРІЇ
1.Комерційні критерії 2.Критерії науково-технічної перспективності 3.Екологічні критерії 4.Критерії реципієнта	1.Комерційні критерії 2.Інституціональні критерії 3.Екологічні критерії 4.Економічні критерії 5.Соціальні критерії	1.Комерційні критерії 2.Інституціональні критерії 3.Екологічні критерії 4.Економічні критерії 5.Соціальні критерії 6.Ризики 7.Невизначенність 8.Еквівалент впевненості 9.Пост-аудит

Отже, сучасна практика організації кредитних відносин між комерційними банками та позичальниками має цілковито ґрунтуватися на індивідуальному підході банківської установи до кожної конкретної позичкової операції. При цьому перехід до ринкових відносин висуває на перший план оцінку економічної кон`юнктури та якісних параметрів розвитку даного позичальника. Це означає, що банківські позики повинні надаватися насамперед тим господарствам, у продукції, роботах, чи послугах яких суспільство зацікавлене найбільше.