Площа зхз (площа рівнобічного трикутника), розраховується за формулою

S_забр. =0,5ШГ (2.4)

2.2.Визначення часу підходу зараженого повітря до відповідної межі чи об’єкту

Час підходу зараженого повітря до відповідного об’єкту залежить від відстані (R) між об’єктом та місцем розливу СДОР, а також від швидкості переносу (W) забрудненого повітря. Середня швидкість переносу забрудненого повітря залежно від умов наведена в табл.2.4. Тоді час підходу визначається:

. (2.5)

2.3. Визначення часу вражаючої дії сдор

Час уражаючої дії СДОР (тривалість зараження місцевості) визначається часом випаровування СДОР з поверхні розливу за формулою:

, (2.6)

де: G – маса розлитої СДОР, т;

- швидкість випаровування, т/хв.

Швидкість випаровування СДОР розраховується за формулою:

, т/хв, (2.7)

де: – площа розливу СДОР, м²;

P_s – тиск насиченого пару СДОР, кПа;

– швидкість вітру, м/с;

М – молекулярна маса СДОР, г/моль.

Площа розливу для обвалованої ємності дорівнює площі території всередині обваловки. Якщо ємність необвалована, то вважають, що СДОР накриє поверхню землі шаром 0,05 м. У цьому випадку площу розливу знаходять за формулою:

S_р = , (2.8)

де: В – об’єм рідини, м³, який визначається масою СДОР (G) та її густиною (ρ):

В = . (2.9)

Якщо підставити наведені значення в основну формулу (2.6), то отримаємо:

а) для необвалованої ємності:

t_ур = , хв (2.10)

б) для обвалованої ємності:

t_ур = ,хв (2.11)

Як видно з цих формул, час випаровування для необвалованої ємності не залежить від маси розлитої СДОР.

Значення параметрів СДОР, таких як , , М, наведені в табл.2.5. Величина тиску насиченого пару СДОР залежить від температури, тому в таблиці наведені тільки дані , характерні для теплої та холодної пори року.

2.4. Визначення можливих втрат людей в осередку хімічного зараження

Осередком хімічного ураження називають об’єкт або населений пункт, які потрапили в ЗХЗ. Втрати серед населення залежать від кількості людей, що залишились в осередку ураження, ступеню їх захисту, та своєчасного використання засобів індивідуального захисту (в першу чергу – протигазів).

Під час зараження об’єкту чи населеного пункту люди можуть знаходитись як у приміщеннях чи підвалах, так і поза ними, тобто на відкритій місцевості. Будинки та підвали мають відповідні захисні властивості, тому втрати серед людей, які там знаходяться, будуть меншими. Протигази значно підвищують захист людей, але не дають повної гарантії їх безпеки. Так, несправні протигази, невірно підібраного розміру, старі (що втратили свої захисні властивості) знижують імовірність захисту людей від ураження.

Можливі втрати людей в осередку хімічного ураження визначаються з табл.2.6.

2.5. Приклади розрахунку

2.5.1. Визначення розмірів зони хімічного зараження

На хімічному об’єкті зруйновано обваловану ємність з 5т хлору; визначити розміри та площу ЗХЗ, якщо місцевість відкрита, швидкість приземного вітру 3м/с, а ступінь вертикальної стійкості повітря – інверсія.

Розв’язок.

Для відкритої місцевості з табл.2.1 знаходимо відповідно до вихідних даних глибину ЗХЗ, яка дорівнює 23 км. З урахуванням поправочного коефіцієнту на швидкість вітру 3м/с (табл. 2.3) знаходимо:

Г = 23 ·0,45 =10,35 км

Враховуючи те, що ємність обвалована, отримуємо кінцевий результат

Г = = 6,9 км.

Ширина ЗХЗ для інверсії дорівнює: Ш =0,03Г = 0,2 км

Площа ЗХЗ: S =0,5ШГ =км².