Методичні вказівки для практичних робіт / 3.9 ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

До капітальних вкладень відносяться одноразові витрати, котрі використовуються для створення основних фондів для покращання умов та охорони праці.

До експлуатаційних витрат відносяться: поточні витрати на утримання і обслуговування основних фондів; додаткові поточні витрати на утримання і обслуговування основного технологічного обладнання при його вдосконаленні з метою покращання умов праці і попередження травматизму; витрати та проведення заходів з охорони праці за рахунок дільниць і загальнозаводських витрат.

При порівнянні одноразових та довготермінових витрат або, якщо вони рівні, річних експлуатаційних витрат та капіталовкладень по роках розрахункового періоду використовується формула:

де С- експлуатаційні витрати на заходи щодо покращання умов і охорони праці, грн/рік;

К- капітальні витрати з метою покращання умов і охорони праці, грн.; Ен - нормативний коефіцієнт окупності капіталовкладень, 1/рік.

Коефіцієнт Ен для заходів щодо покращання умов і охорони праці приймають рівним 0,08. Цим стимулюється впровадження крупних заходів з метою докорінного покращання умов і охорони праці.

При виконанні довготермінових заходів зі зміною в часі розмірів експлуатаційних витрат і капіталовкладень сумарні витрати визначаються з врахуванням фактору часу за формулою:

де Kt - капіталовкладення в заходи в t-му році, грн; Ct - річні експлуатаційні витрати в t-му році, грн;

Eнп – нормативний коефіцієнт, приведений до різних витрат, дорівнює 0.1; tσ - базовий момент часу, до котрого приводять витрати t-го року (за базовий

момент часу приймають або початок, або закінчення відповідного планового періоду (рік, 3.. .5 років), в якому будуть впроваджувати передбачені заходи по всіх зрівнюваних варіантах);

t0, T - відповідно рік початку і рік закінчення звітного (планового періоду). Витрати виробництва на впровадження організаційно-технічних і санітарно-

оздоровчих заходів з охорони праці виконуються згідно з планом номенклатурних заходів, які внесені до колективного договору.

Для оцінки соціального ефекту від впровадження заходів щодо покращання умов та охорони праці можуть бути використані наступні соціально-економічні показники.

Скорочення числа робочих місць, що не відповідають вимогам санітарногігієнічних умов праці:

де Ес.г.м.- соціальний ефект від покращання санітарно-гігієнічних умов праці і

11

котрий визначається як приріст після впровадження заходів числа робочих місць, на котрих умови праці в комплексі відповідають санітарно-гігієнічним вимогам;

Чр.м.- загальне число робочих місць.

Скорочення чисельності робітників, що знаходяться в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам:

де Ес.г.р. - соціальний ефект від покращання санітарно-гігієнічних умов праці, що визначається як приріст числа робітників, у котрих умови праці відповідають

нормативам; Чр - загальна чисельність робітників.

Збільшення числа машин, механізмів та виробничих приміщень, приведених до відповідності з вимогами ССБП, БНіП та іншими нормативно-технічними документами:

де Ем.п.- соціальний ефект від збільшення кількості та питомої ваги машин, механізмів, виробничих приміщень, приведених до відповідності з нормативними вимогами;

Чм.п. - загальне число машин, механізмів, приміщень. Скорочення виробничого травматизму:

де ΔКч - скорочення частоти травматизму; ΔКm - зниження важкості травматизму;

Еч, Ет - соціальний ефект від зменшення числа випадків та важкості травматизму, розраховується як різниця цих показників до та після впровадження заходів;

Nn - число травм у звітному (базовому) році. Скорочення захворюваності:

де ΔКв.з. - зменшення числа випадків захворювань з тимчасовою втратою працездатності через несприятливі умови праці;

ΔКm.з. - зниження тривалості захворювань;

Ез,Еmз - соціальний ефект від зменшення числа випадків та тривалості хвороб;

Ncз - число випадків захворювань у звітному (базовому) році.

Скорочення числа випадків виходу на інвалідність внаслідок травм або захворювань:

Ч і = ЧЕі , (32)

р

де ΔЧі - число осіб, що отримали інвалідність; Чр - загальне число працівників;

12

Еі - соціальний ефект, досягнутий за рахунок скорочення інвалідності (різниця відповідного числа робітників, що отримали інвалідність до та після впровадження заходів).

Скорочення плинності кадрів через несприятливі умови праці:

Кпл = ЧЕпл , (33)

р

де Епл - соціальний ефект, що проявляється в скороченні числа випадків звільнення за власним бажанням в зв'язку з несприятливими умовами праці.

Економія робочого часу в зв'язку зі зниженням плинності кадрів у розрахунку на одного працівника:

де Ес.ек - соціально-економічний ефект від скорочення витрат робочого часу в зв'язку з плинністю кадрів.

Економічна оцінка народногосподарських соціальних результатів здійснюється тільки для сфери матеріального виробництва за наступними формулами.

Приріст обсягу нормативної чистої продукції, зумовлений скороченням соціальних втрат суспільства в зв'язку із захворюваністю, травматизмом, плинністю кадрів через несприятливі умови праці:

де Д1, Д2 - загальна кількість днів, втрачених у зв'язку з захворюваністю, травматизмом та плинністю кадрів через несприятливі умови праці до та після проведення заходів, люд.-дні;

Vр - середній виробіток на одного працівника в натуральних одиницях. Зниження собівартості та ріст прибутку за рахунок економії на підготовку та

перепідготовку робітничих кадрів у зв'язку з заміною робітників, що отримали травми, захворіли та вибули через плинність кадрів:

де Чпп- скорочення числа працівників, що потребують перекваліфікації внаслідок захворюваності, травм у зв'язку з умовами праці, люд./год;

Qпп- середні затрати на перекваліфікацію робітника, грн./люд.;

Чо- скорочення числа працівників, що приймаються замість тих, що вибули і потребують навчання, чол./рік;

Qo- середні по галузі видатки на навчання одного прийнятого робітника, грн. Економія засобів бюджету державного соціального страхування в зв'язку зі скороченням захворюваності та травматизму через несприятливі умови праці, що являють собою суму економії засобів на оплату виплат через тимчасову непрацездатність та на виплату пенсій інвалідам праці, а також скорочення затрат

13

на санаторно-курортне лікування робітників:

р=1

де ΔД- скорочення тимчасової непрацездатності через захворювання та травми внаслідок несприятливих умов праці, дні/рік;

Qнτ - розмір виплат в даній галузі (народному господарстві), грн./ день;

ΔЧір - скорочення числа працівників, що отримали інвалідність р-ої групи, внаслідок скорочення числа травм та захворювань, чол./рік;

Qір - середній розмір пенсії р-ої групи інвалідності, грн./(міс.чол.); р = 1,2,3 - номер групи інвалідності;

ΔЧск - скорочення числа працівників, що потребують санаторно-курортного лікування, чол./рік.;

Нск - середня тривалість санаторно-курортного лікування, дні/чол.;

Qск - середня вартість одного дня перебування в санаторно-курортному закладі, грн./день.

Економія коштів бюджету охорони здоров'я в зв'язку зі зниженням необхідності госпіталізації та поліклінічного обслуговування робітників внаслідок зниження захворюваності та травм, викликаних несприятливими умовами праці:

де ΔЧг - зменшення числа працівників, що госпіталізуються в зв'язку з захворюваннями та травмами через несприятливі умови праці, чол./ рік;

Нг - середня тривалість госпіталізації одного чоловіка, дні/чол;

Qг - норматив затрат на один день перебування хворих у стаціонарі, грн./ліжко-день;

ΔЧ0- скорочення числа звернень в поліклініку, число звернень/рік; Qmo- середні затрати, що припадають на одне звернення в поліклініку,

Приріст нормативної чистої продукції (НЧП), зумовлений підвищенням продуктивності праці завдяки покращенню його умов:

m=1

де ΔВmp - приріст обсягу m-го виду продукції внаслідок підвищення продуктивності праці внаслідок покращання його умов (m = 1,2,3, ...,n):

Де Чсер - середньоспискова чисельність річних працівників, чол./рік; V- річний виробіток продукції, за винятком браку, натуральні од./чол.; ΔП- приріст продуктивності праці завдяки покращенню її умов.

Економія коштів бюджету державного соціального страхування на пільгові пенсії за віком у зв'язку зі зменшенням важких і шкідливих умов праці завдяки проведеним заходам:

де Чпп - скорочення числа працівників, що мають право отримувати пенсію на пільгових умовах, чол./рік;

Qпп- розмір пенсій, грн./(міс.чол.); 12 - число місяців в році.

14

Сумарна оцінка соціально-економічного ефекту заходів щодо поліпшення умов та охорони праці в матеріальному виробництві дорівнює сумі часткових ефектів:

i= j =1

де Еijm - економічна оцінка і-го показника j-гo виду соціального результату покращання умов праці в матеріальному виробництві.

4 МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ГОСПРОЗРАХУНКОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО РЕЗУЛЬТАТУ ЗАХОДІВ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ УМОВ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ

Госпрозрахунковий економічний результат, зумовлений здійсненням заходів щодо покращання умов праці та підвищення його безпеки, визначається наступним чином:

де E3 - економія заробітної платні від зниження трудомісткості продукції та вивільнення працівників, грн.;

Еу.п. - відносно економія умовно-постійних витрат за рахунок зростання обсягу виробництва продукції, грн.;

Еп.к. - скорочення витрат на пільги та компенсації, грн.; Ес - скорочення втрат і непродуктивних витрат, зростання чистої продукції і

інші результати, грн.

Річна економія заробітної платні розраховується за однією з наступних формул залежно від особливостей виробництва і наявності вихідних даних:

продукції, грн.; Ез.ч - річна економія заробітної платні від зменшення чисельності

працівників, грн.; Есс - річна економія відрахувань на соціальне страхування, грн.

Річна економія заробітної платні від зниження трудомісткості продукції визначається за однією з наступних формул.

При відрядній і відрядно-преміальній оплаті праці:

де Зп1 і Зn2 - річний фонд основної зарплати робітників погодинників до і після впровадження заходів, грн.;

Зп.дод - додаткова заробітна платня у робітників-відрядників, %. При відрядній оплаті праці:

15

де Рс.1 і Рс.2 - відрядна розцінка за одиницю продукції (робіт) до та після впровадження заходів, грн.;

Зс.дод - додаткова заробітна платня у робітників-відрядників, грн.; В2 - обсяг виробництва після покращання умов праці в натуральних

одиницях.

Річна економія заробітної платні від зменшення чисельності працівників розраховується за формулою:

де Eч - абсолютне вивільнення чисельності працівників, чол.;

Зсер - середньорічна заробітна платня одного працівника (основна і додаткова) до впровадження заходів, грн.;

ΔФсер - приріст середньої заробітної платні одного працівника, викликаний впровадженням заходів, грн.; Ч2 - чисельність працюючих після впровадження заходів, чол.

Річний економічний ефект від здійснення заходів з покращання умов та охорони праці визначається за формулами:

де Р- отриманий економічний результат, грн.;

З- приведені до річної співрозмірності поточні і капітальні затрати на заходи

зпокращання умов та охорони праці, грн./рік;

С- річні експлуатаційні витрати на заходи з покращання умов та охорони праці, грн.;

Ен = 0,08 - нормативний коефіцієнт економічної ефективності для капіталовкладень на здійснення заходів з покращання умов та охорони праці;

К- капіталовкладення на заходи, спрямовані для покращання умов та охорони праці.

Порівняння варіантів заходів різної спрямованості в галузі покращання умов та охорони праці і вибір кращого з них слід проводити за максимумом річного економічного ефекту.

Загальна (абсолютна) економічна ефективність капітальних вкладень в заходи з покращання умов та охорони праці визначається як відношення отриманого результату до приведених затрат:

Загальна (абсолютна) економічна ефективність капітальних вкладень в заходи з покращання умов та охорони праці визначається за необхідності з виразу:

Показник (коефіцієнт) ефективності капітальних вкладень слід порівняти з нормативним (Ен = 0,08). Якщо Ек > Ен , то капіталовкладення можна вважати ефективними.

Величина, обернена до коефіцієнта ефективності і що характеризує термін окупності капітальних вкладень, розраховується за формулою:

16

Отриманий термін окупності капітальних вкладень слід порівнювати з нормативним (Тн = 12,5 років), якщо він менший за нормативний, то капіталовкладення вважаються ефективними.

6 АНАЛІЗ, ПРОГНОЗУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ВИРОБНИЦТВІ

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності. Єдиної класифікації методів аналізу травматизму не існує. В. О. Ачин запропонував поділити методи аналізу травматизму на дві групи: імовірнісно-статистичні та детерміністичні (рис. 1).

Імовірнісно-статистичні методи дозволяють виявити залежність між чинниками системи праці та травматизмом на основі вивчення нещасних випадків, що вже сталися.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами регістрації тощо.

Даний метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, підприємстві в цілому, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження.

Рис. 1. Класифікація методів аналізу травматизму Для оцінки рівня травматизму використовують відносні статистичні

коефіцієнти (показники):

де Кч — коефіцієнт частоти травматизму; п — кількість випадків травматизму на підприємстві (цеху, дільниці) за звіт-

ний період;

17

р — середньоспискова чисельність працюючих за цей же період; Кт — коефіцієнт тяжкості травматизму; Д — кількість днів непрацездатності у потерпілих (у робочих днях).

Коефіцієнт частоти травматизму показує скільки випадків травматизму за відповідний період (півріччя, рік) припадає на 1000 середньоспискових працівників підприємства (цеху, дільниці), що працювали за цей період, а коефіцієнт тяжкості травматизму — скільки днів непрацездатності припадає в середньому на один випадок травматизму за відповідний період.

Інтегровану оцінку рівня виробничого травматизму проводять за коефіцієнтом загального травматизму

При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем та віком працівників, характером одержаних травм, джерелами травмування, днями тижня та годинами зміни, коли сталося травмування і т. п. Обробка та аналіз одержаних результатів дозволяє визначити професії, види робіт, устаткування, механізми, технологічні процеси тощо, на які припадає найбільше число випадків травматизму, виявити основні його причини та розробити заходи щодо його запобігання.

Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та проведення профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, що викликали нещасні випадки, розробляють і впроваджують запобіжні заходи.

Детерміністичні методи дозволяють виявити об'єктивний, закономірний зв'язок умов праці та причинну обумовленість випадків травматизму.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих чинників, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Отже, при монографічному методі застосовується комплексний підхід, при якому кожний випадок травматизму розглядається як система, елементами якої є взаємопов'язані умови, обставини та причини явища, що аналізується.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму, тому лише доповнює інші методи.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо

18

попередження нещасних випадків. Цим методом встановлюють, в основному, причини психофізіологічного характеру.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних процесів до вимог стандартів. Для винесення експертних оцінок назначаються експерти із числа фахівців, які тривалий час займалися питаннями охорони праці.

Дія несприятливих виробничих чинників на працівника може спричинити не лише його травмування, а й виникнення професійного захворювання. Для аналізу профзахворюваності можуть застосовуватись ті ж методи, що й для аналізу травматизму. Основними показниками, що характеризують професійну захворюваність на підприємстві (цеху, дільниці) є коефіцієнти частоти та тяжкості профзахворюваності, які визначаються аналогічно до коефіцієнтів травматизму.

Вплив шкідливих виробничих чинників не обмежується лише їх роллю як причини професійних захворювань. Давно було помічено, що особи, які працюють з токсичними речовинами, частіше хворіють на загальні захворювання (грип, розлад органів травлення, запалення легень тощо), що ці хвороби проходять у них важче, а процес одужання йде повільніше. Тому важливо також визначити показники рівня загальної захворюваності. З цією метою розраховують показник частоти випадків захворювань Пчз та показник днів непрацездатності Пдн, які припадають на 100 працюючих:

де З — кількість випадків захворювань за звітний період; Д — кількість днів непрацездатності за цей же період; р — загальна кількість працюючих.

На основі всіх порахованих коефіцієнтів та показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямків щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці.

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише при умові ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, економічні, психофізіологічні.

Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.

Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисного огородження, запобіжних

19

пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.

Економічні причини: нерегулярна виплата зарплати; низький заробіток; неритмічність роботи; прагнення до виконання понад нормованої роботи; робота за сумісництвом чи на двох різних підприємствах.

Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі; незадоволення роботою; несприятливий психологічний мікроклімат у колективі.

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; встановлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування.

Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих чинників. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокувальних засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням; впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів.

До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агітації і пропаганди з питань охорони праці; організація планово-попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.

20