ФІНАНСИконспект лекцій

збутового відділу або іншого підрозділу підприємства, керівник якого несе відповідальність за фінансову роботу підприємства.

Фінансова робота на підприємстві дуже різноманітна і багатогранна, але умовно її можна згрупувати за напрямками: фінансове планування, оперативна фінансова робота, контрольно-

аналітична робота. На підприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних зв'язків створюється група валютних розрахунків і валютного регулювання.

До основних завдань фінансової роботи належать:

-мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для підтримки нормального виробничого циклу, передбаченого планом;

-пошук шляхів максимізації прибутку, підвищення рентабельності;

-своєчасне виконання зобов'язань перед фінансово-кредитними установами, бюджетом та державними цільовими фондами, перед постачальниками та працівниками підприємства;

-контроль за ефективним, раціональним та цільовим використанням наявних фінансових ресурсів підприємства.

Для виконання своїх функцій щодо управління фінансовими ресурсами і контролю за їх раціональним використанням фінансова служба підприємства виконує необхідні розрахунки і на їх основі вносить обґрунтовані пропозиції керівництву підприємства щодо розподілу наявних фінансових ресурсів між виробничими структурними підрозділами, функціональними службами; розробляє поточні і оперативні фінансові плани та інші планово-фінансові документи; вишукує резерви збільшення прибутку і надходження додаткових фінансових ресурсів з метою забезпечення потреб підприємства у коштах на фінансування виробництва,

капітальних вкладень, проведення соціально-культурних заходів; здійснює контроль за виконанням показників фінансового плану підрозділами і підприємством в цілому, а також за цільовим використання фінансових ресурсів. Крім того, фінансова служба, бере активну участь у заходах, спрямованих на запровадження внутрішнього комерційного розрахунку на підприємстві, вивчає стан фінансового ринку регіону і країни для планування та прийняття рішень в інвестиційній сфері.

4.4. Доходи суб'єктів господарювання. Витрати підприємства, їх класифікація

Суб'єкт підприємницької діяльності здійснює, як правило, декілька видів виробничо-

господарської діяльності, його метою є отримання прибутку. Результативність такої діяльності залежить від співвідношення отримуваних доходів та розміру зроблених витрат. У

законодавстві України, яке регулює господарську діяльність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку та звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку підприємств, з іншого боку, є розбіжності: принципово різними методами

визначаються обсяги доходів, витрат та прибутку, під терміном "прибуток" розуміють два різних економічних явища, - прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємств і прибуток як об'єкт оподаткування. У податковому законодавстві України прибутком вважається сума валових доходів, скоригована прописаним у законодавстві чином,

зменшена на суму валових витрат і на вартість зносу основних засобів та нематеріальних активів. Як правило, об'єктом оподаткування стає величина, яка не збігається із сумою прибутку, розрахованою за даними бухгалтерського обліку. Тому на підприємствах окремо ведуть два види обліку: бухгалтерський, для визначення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування, і податковий для визначення розміру прибутку до оподаткування.

Враховуючи це, більш предметно зупинимося на визначенні таких понять, як валові доходи,

валові витрати, доходи від основної, фінансової, інвестиційної діяльності, доходи від надзвичайних подій тощо.

Особливості визначення прибутку підприємства у фінансовому та податковому аспектах схематично зображено на рисунку 4.1.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,

отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку, сплачених (нарахованих)

протягом звітного періоду і пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва,

продажем продукції, та охороною праці.

Слід звернути увагу, що датою збільшення валових доходів (витрат) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого першою сталася подія:

-зарахування (списання) коштів на поточний рахунок (списання коштів з банківського рахунку);

-оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного їх отримання.

Рис. 4.1. Особливості формування прибутку підприємства Поняття доходів, витрат і фінансових результатів діяльності трактуються в П(С) БО 3

"Звіт про фінансові результати".

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Доходи підприємства формуються в процесі основної, операційної, інвестиційної,

фінансової діяльності та надзвичайних подій. Всі види діяльності підприємства тісно пов'язані між собою.

Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції

(товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності,

які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність - це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і запозиченого капіталу підприємства.

Надзвичайна подія - подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Зважаючи на особливості наведених вище джерел формування сукупного доходу підприємства, необхідно наголосити на тому, що основним завданням на підприємстві є забезпечення стабільності формування всіх доходів у розмірі, не меншому за розмір його витрат, що дасть змогу забезпечити беззбитковість діяльності підприємства.

Витрати підприємства - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

В основному формування витрат підприємства припадає на сукупність господарських операцій, що реалізуються в межах його основної діяльності.

Серед інших напрямів формування витрат підприємства необхідно виділити:

— витрати, пов'язані з інвестиційної діяльністю, що визначаються як сума витрат підприємства на реалізацію інвестицій в необоротні активи, що припадають на поточний період

(зокрема, основні фонди, нематеріальні активи, прямі і портфельні інвестиції);

- витрати, пов'язані з фінансовою діяльністю, що включають сукупність витрат підприємства на обслуговування залученого капіталу, у тому числі витрати на обслуговування як позичкового, так і власного капіталу (наприклад, процентні платежі, грошові дивіденди тощо).

Враховуючи, що кожен із зазначених вище напрямів формування витрат підприємства включає відмінну сукупність господарських операцій, які, у свою чергу, мають різні фінансові характеристики, доцільно кожен із таких варіантів розглянути окремо.

Формування витрат в межах основної діяльності визначається сукупністю господарських операцій підприємства, спрямованих на забезпечення виробничого процесу із створення продукту, просування продукту на ринок, його реалізації та наступного обслуговування у споживача такого продукту.

Класифікація видів діяльності підприємства та особливості формування доходів представлено схематично на рисунку 4.2.

У зв'язку з цим розглянемо класифікацію ознак витрат з основної діяльності: залежно від порядку та способу перенесення витрат на продукцію підприємства розрізняють прямі (витрати,

безпосередньо пов'язані із виготовленням продукції, наданням послуг чи виконанням робіт) і

непрямі витрати (витрати, що пов'язані із фінансуванням додаткових чи обслуговуючих процесів); залежно від зміни абсолютної величини витрат суб'єкта господарювання при зміні

обсягів випуску продукції розрізняють витрати умовно-постійні (не залежать від зміни обсягів виробництва) та умовно-змінні (змінюються зі зміною обсягів виробництва);

залежно від характеру зв'язку витрат виробництва розрізняють виробничі (витрати,

обумовлені технічними, організаційними та іншими особливостями виробничого процесу) та невиробничі (витрати, що мають другорядний характер).

- за періодичністю виникнення та часовими характеристиками розрізняють постійні або регулярні витрати (витрати, що періодично виникають у процесі здійснення суб'єктом господарювання фінансово-господарської діяльності) та разові витрати (витрати, що мають нерегулярний характер);

— для потреб контролінгу витрат у системі цільового планування прибутку виділяють групи витрат за центрами їх виникнення.

Рис 4.2. Класифікація доходів підприємства залежно від джерел формування В цілому, слід зазначити, що витрати підприємства поділяються на ті, які формують

собівартість продукції та ті, які відносяться на фінансовий результат (адміністративні, витрати на збут, інші операційні витрати). Саме за такою класифікацією витрат побудована звітність вітчизняних підприємств.

Структурно-логічна схема класифікації витрат підприємства з основної діяльності зображена на рисунку 4.3.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається виробничою собівартістю продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених загально-виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої

собівартості продукції включаються:

-прямі матеріальні витрати;

-прямі витрати на оплату праці;

-інші прямі витрати;

5.1. Державні фінанси та їх структура

В умовах ринкової економіки держава виконує функції, які не можуть здійснюватися приватним сектором взагалі або проводяться ним неефективно. До таких функцій, зокрема,

належать: забезпечення загальних умов розвитку держави; регулювання економічного і соціального розвитку; підтримування підприємницької діяльності; обмеження монополізму та забезпечення конкурентних принципів розвитку економіки; стимулювання інвестиційної діяльності; забезпечення зовнішньоекономічних відносин та ін. Для виконання таких функцій формується система державних фінансів.

Державні фінанси – це один із провідних елементів фінансової системи країни, початок використання якого пов'язують зі становленням державності. Зростання функцій держави супроводжувалося збільшенням обсягів державних фінансових ресурсів. За участю держави створюються державні цільові фонди, засновуються підприємства та установи, проводиться інвестиційна діяльність, здійснюються фінансування зовнішньоекономічного розвитку,

перерозподіл доходів, регулювання економічних процесів, фінансування соціальних програм та багатьох інших напрямів діяльності. У промислово розвинутих країнах державні фінанси відіграють важливу роль: з використанням системи державних фінансів перерозподіляється від

40 до 50% ВВП.

До державного сектору належить сектор державного управління, а також нефінансові державні підприємства. Згідно з методологією МВФ розрізняють декілька рівнів органів державного управління:

–центральний уряд;

–органи управління на регіональному рівні;

–місцеві органи;

–наднаціональні органи.

У перехідні періоди навантаження на державні фінанси зростає. Так, в Україні частка доходів зведеного бюджету відносно ВВП становить приблизно 35%. Питання формування і використання фінансових ресурсів держави стосується кожного громадянина. Адже ці ресурси пов'язані зі стягненням податків і зборів, забезпеченням економічних і соціальних програм,

наданням соціальних послуг, підтримкою зайнятості, стабілізацією національної валюти та ін.

Державні фінанси відображають фінансові операції, які здійснюють державні органи і установи з метою забезпечення соціально-економічного розвитку країни. Розвиток державних фінансів має об'єктивні основи. Ресурси держави формуються для вирішення задач, що повністю або частково фінансуються без використання ринкових механізмів. До них, зокрема,

належать: регулювання економічних та соціальних процесів; проведення структурної перебудови економіки; охорона навколишнього природного середовища; боротьба з

монополізмом; захист прав покупців; забезпечення соціального страхування, фінансування освіти, підготовки та перепідготовки кадрів, надання медичних послуг населенню та ін.

Державні фінанси України охоплюють фінансові ресурси, які знаходяться в загальнодержавній власності, у власності АР Крим і комунальній власності. Суб'єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних,

міських, селищних і сільських рад народних депутатів. Загальнодержавною власністю є майно,

що забезпечує діяльність державних органів, установ і структур, енергетична система,

транспорт загального користування, кошти Державного бюджету, центральний банк, державні банки, державні резервні, страхові та інші фонди, майно державних підприємств і установ та інші види майна. Державні фінанси утворюють фундамент суверенітету України і забезпечують її економічний та соціальний розвиток.

Об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворених ними органів. Зокрема, до складу комунальної власності входять: кошти місцевих бюджетів та цільових фондів, майно комунальних підприємств та установ, місцеві енергетичні і транспортні системи, державний житловий фонд та інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

Загальнодержавні фінанси забезпечують фінансування тих заходів, які мають загальнодержавний характер. Це, зокрема, фінансування діяльності органів державної влади та управління, проведення регулювання соціально-економічного розвитку, здійснення перерозподілу ВВП між територіями, галузями і прошарками населення та ін. Формування і використання місцевих фінансів є основою забезпечення діяльності місцевих органів влади і управління. На них покладаються, зокрема, функції забезпечення потреб регіонів у ресурсах,

фінансування діяльності комунальних підприємств і установ, організація роботи навчальних закладів, охорони здоров'я та ін. Структуру державних фінансів відображено на рис. 5.1.

Усі елементи державних фінансів є відносно самостійними, але тісно пов'язаними між собою. Центральним елементом системи державних фінансів є державний бюджет, який формується на загальнодержавному, республіканському та місцевому рівнях. За допомогою державного бюджету здійснюється формування і використання доходів для вирішення найважливіших соціально-економічних проблем, фінансування функцій держави на різних рівнях. Державні цільові фонди створюються з метою забезпечення цільових програм, які виконуються державою. Державний кредит застосовується для залучення коштів, що використовуються на умовах позики. Ресурси державних підприємств використовуються для виконання функцій держави у сфері підприємницької діяльності. До державних належать підприємства, які знаходяться у повній (100%) власності держави, суб'єкти господарювання з

переважною часткою державного капіталу та підприємства у повній та частковій комунальній власності.

Рис. 5.1. Структура державних фінансів

5.2. Державні цільові фонди та їх класифікація

Державні цільові фонди – це сукупність фінансових ресурсів, які створюються і використовуються з метою фінансування програм, що виконуються державними органами управління. Це, зокрема, програми соціального розвитку (пенсійне обслуговування, соціальне страхування, виплата компенсацій та надання пільг, захист населення та ін.); стабілізації грошово-кредитної системи (гарантування вкладів, захист інвесторів, стабілізація діяльності підприємств і установ та ін.), структурної перебудови економіки (конверсія, інноваційна діяльність), будівництва й експлуатації певних об'єктів (автомобільних доріг загального користування, мостів, аеропортів тощо), сприяння раціональному використанню природних ресурсів (охорона природного середовища), створення належних умов праці (охорона праці,

захист інвалідів) та ін. Такі фонди формуються на загальнодержавному і місцевому рівнях.

Цільові фонди створюються з метою залучення додаткових джерел для фінансування державних програм. В іноземних країнах державні цільові фонди відіграють важливу роль.

Наприклад, у Франції обсяги фінансових ресурсів, які залучаються до використання в таких фондах, наближаються до величини державного бюджету країни. В Японії за рахунок спеціальних фондів фінансується більше половини державних видатків, а у Великій Британії – понад 1/3. У Російській Федерації діють соціальні й економічні державні цільові фонди, такі як:

Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Державний фонд зайнятості населення, Фонд

обов'язкового медичного страхування, Фонд соціальної підтримки населення, дорожні фонди,

фонди фінансового регулювання та ін.

В Україні державні цільові фонди створюються відповідно до вимог законодавства, а їх доходи формуються за рахунок визначених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб (незалежно від форми власності) та фізичних осіб. Державні цільові фонди поділяються на дві групи: загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні цільові фонди

– це фонди, які створюються на загальнодержавному рівні з метою фінансування загальнодержавних програм. Місцеві фонди формуються місцевими органами самоврядування для забезпечення виконання місцевих програм.

За критерієм відносин з державним бюджетом державні цільові фонди поділяються на бюджетні та позабюджетні. Бюджетні фонди – це фонди, які входять до складу державного бюджету. Фінансування видатків таких фондів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. При цьому одна частина фондів фінансується за рахунок загального фонду, а інша – зі спеціального фонду. Забезпечення видатків бюджетних державних цільових фондів зі спеціального фонду, як правило, має основою цільові надходження доходів. Позабюджетні цільові фонди – це фонди, які не включаються до державного бюджету, мають самостійні джерела надходжень і здійснюють видатки незалежно від державного бюджету. Схема розподілу державних цільових фондів наведена на рис. 5.2.

До позабюджетних державних цільових фондів належать: Пенсійний фонд України,

Фонд стабілізації підприємств та організацій, внесених до реєстру неплатоспроможних, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державний позабюджетний фонд приватизації, Фонд соціального страхування України, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків та ін.

До складу бюджетних фондів в останні роки в Україні входили: Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення,

Державний інноваційний фонд, Фонд соціального захисту інвалідів, Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь