4. Поняття впевненості.

Впевненість, певність, самовпевненість — стан розуму (духовний стан) в якому він дає міцну згоду судженню без остраху можливості помилки; стан буття без сумніву, свобода від сумніву. Відсутність цього страху є негативним фактором впевненості; свідомо зрозумілі причини для твердої згоди є позитивним фактором. Щось є певним лише там де немає скептицизму.

Існують ступені впевненості. Якщо мотив впевненості базується на законі звичної людської поведінки, це - моральна впевненість; якщо він базується на фізичному законі, це - фізична впевненість; якщо він базується на метафізичному законі, це - метафізична впевненість: в цьому порядку міцність згоди збільшується.

Впевненість можна теж визначити як психічний стан людини, при якому вона вважає деякі знання правдою. Впевненість є психологічною характеристикою віри і переконань людини. Впевненість може бути як і результатом власного досвіду особистості, так і результатом дії зовні. Наприклад, впевненість може з'явитися у людини мимо (а інколи і проти) його волі і свідомості під дією навівання. Відчуття впевненості особистість може викликати в собі і шляхом самонавіювання (наприклад, аутогенного тренування).

Частим випадком впевненості є впевненість в собі. Відсутність впевненості в собі (невпевненість) складає психологічну проблему. Психолог Р. Лейнг описав «онтологічно невпевнену особистість» — тип особистості, яка переживає дефіцит «первинної онтологічної впевненості».

В філософії, а саме, в теорії пізнання впевненість (переконаність) розглядається як один із суттєвих аспектів знання. Філософія (принаймні історично) шукає цього стану. Епістемологія є вивченням знання, впевненості і правди. Сучасні погляди на знання, як і в філософії так і взагалі не вимагають впевненості.

Сократ, який часто вважається першим правдивим філософом, мав вищий критерій для правди аніж інші до нього. Він дуже серйозно сприймав скептичні проблеми які він зустрів у філософії. Як наслідок, він твердив, що він нічого не знає. Сократ часто казав, що його мудрість була обмежена до свідомості свого власного незнання.

Філологія вивчає методи вираження впевненості в мовленні, досліджуючи емфазу. У виразі: «Я думаю, що він прийде» впевненість особи, що говорить підкреслюється пониженням говорящего тону на слові «думаю», а невпевненість — підвищенням.

Висновок

Виконавши дане практичне заняття я зробила висновок, що впевненість у собі є досить важливим психологічним явищем, яке визначає не лише самовідчуття особистості, але і її поведінку. Впевненість у своїх силах впливає на прийняття рішень, на комунікабельність людини, сферу її діяльності, на стосунки з рідними та оточуючими і, взагалі, впливає на все наше життя. Тому дуже важливо знати про те, чи впевнені ми в собі.

Ще кілька коротких думок:

Коли виникла така потреба, завжди наполягайте на своєму, не боячись уславитися егоїстом. Хибна делікатність – зворотний бік невпевненості в собі.

Відкрито висловлюйте свої емоції – і позитивні, і негативні, не побоюючись, що це комусь не сподобається.

Спокійно прийміть власну недосконалість. Ніхто і ніколи не зможе бути ідеальним в усіх відношеннях.

Спокійно сприймайте власні помилки і невдачі. Давно відомо, не помиляється лише той, хто нічого не робить.

Життя набуває сенсу лише в досягненні цілей. Так що ставте перед собою мети – різні, близькі й далекі, і, досягаючи їх, ви будете відчувати все більшу впевненість у своїх силах.

Список використаної літератури

1.Пантилеєв С.Р. Самовідношення як емоційно-оціночна система. - 1991, 338 с.

2.Лабунска В. А. Соціальна психологія особистості в запитаннях і відповідях: Навчальний посібник. - 1999, 124-129 с.

3.Скрипкіна Т.П. Довіра до себе як умова розвитку особистості: Питання психології. - 2002, 36-40 с.

4.Рудестам К. Ю. Групова психотерапія. Психокорекційні групи: теорія і практика. - М.: Прогрес. - 1990, 268-273 с.