2. Основні типи ринків та методи конкурентної поведінки суб’єктів господарювання.

На сучасному етапі світового розвитку конкуренція як рушійна сила змушує виробників

товарів постійно шукати нові шляхи підвищення їхньої якості, зниження ціни, забезпечення

високого рівня сервісу. У зв’язку з дефіцитністю ресурсів постає нова проблема – економії

ресурсів у споживачів товарів за рахунок спрощення їхньої конструкції й підвищення якості. В

XXI ст. це завдання стане пріоритетним, тому що наприкінці XX ст. витрати ресурсів у

споживачів складної техніки за строк її служби перевищували ціну до п’яти разів у промислово

розвинутих країнах і до 20 разів – у країнах, що розвиваються.

За різними ознаками можна виділити такі види конкуренції:

І. За ступенем інтенсивності конкуренція може бути:

 привабливою, коли в даному сегменті суб’єкт якісніше задовольняє свої потреби або

одержує прибутки більші, ніж у попередньому сегменті;

 помірною, коли дії суб’єкта конкуренції підтримують конкурентне середовище в

даному сегменті ринку;

 запеклою для об’єкта конкуренції, коли суб’єкт поглинає, знищує або витісняє об’єкт з

даного сегмента;

 запеклою для суб’єкта конкуренції, коли об’єкт (конкурент) поглинає, знищує або

витісняє суб’єкт з даного сегмента.

ІІ. За формою конкуренції:

1) предметна – конкуренція між товарами однієї асортиментної групи, між аналогічними

об’єктами, що задовольняють одну і ту ж саму потребу;

2) функціональна – конкуренція між товарами-замінниками.

ІІІ. За методами конкуренції на основі:

- критерію підвищення якості товару або якості сервісу - нецінова;

4

- зниження ціни або експлуатаційних витрат у споживача товару - цінова;

- використання всіх конкурентних переваг об’єкта й суб’єкта – інтегральна.

ІУ. За рівнем здійснення конкуренція може відбуватися на рівні:

- місцевому (у групі, відділі, організації й т. ін.);

- регіональному (районі, місті, області й т. ін.);

- національному (у країні);

- міжнаціональному (у декількох країнах);

- глобальному (у світовому масштабі, без конкретних країн).

У. За факторами, що впливають на конкурентну боротьбу:

- залежно від розміру ринку (чим більший ринок, тим сильніші конкуренти);

- за темпами зростання ринку (швидке зростання полегшує проникнення на ринок);

- за наявними потужностями (зайві потужності призводять до падіння цін);

- залежно від перешкод для входу або виходу з ринку (бар’єри захищають позицію фірми,

їхня відсутність робить ринки уразливими для проникнення неконкурентоспроможних новачків);

- залежно від рівня цін;

- залежно від рівня стандартизації товарів (покупці мають перевагу, тому що їм легко

перейти з одного товару на інший);

- залежно від наявності мобільних технологічних модулів;

- залежно від вимог до розмірів необхідних капітальних вкладень (тверді вимоги

підвищують ризик, створюють додаткові бар’єри входу–виходу);

- залежно від ступеню інтеграції (вертикальна інтеграція підвищує вимоги до розмірів

капіталу, призводить до сильних розходжень у конкурентоспроможності й витратах на

виробництво – інтегрованих, частково інтегрованих і не інтегрованих фірм);

- залежно від масштабів виробництва (збільшує частку ринку, необхідну для досягнення

конкурентоспроможності товару);

- залежно від темпів оновлення асортименту.

До середини XX ст. сформувалися загальні поняття про сутність конкуренції та її основні

рушійні сили, що виявилося у виробленні чотирьох класичних моделей: дійсної (чистої)

конкуренції, монополістичної, олігополістичної конкуренції й чистої монополії. Останні три

моделі являють собою ринок недосконалої конкуренції.

В цілому, тип конкурентної поведінки підприємців значною мірою залежить від

особливостей окремих товарних ринків. Стан ринків передусім визначається кількістю суб’єктів

господарювання, які діють на цих ринках. Якщо на ринку існує лише один продавець і багато

покупців, він зазвичай іменується монопольним ринком, або монополією (mono-один, роlео –

продаю). Його протилежністю є ситуація, коли на ринку функціонує велика кількість продавців і

велика кількість покупців. У такому разі ринок умовно називають досконало конкурентним.

Отже, монополія і досконала конкуренція є, полюсними ситуаціями на ринку: багато виробників –

конкуренція, один виробник – монополія.

Щодо покупців, то у вищенаведених випадках мається на увазі, що їхня кількість

необмежена. Однак, цілком очевидно, що може бути і протилежна ситуація – ринок, на якому

безліч продавців пропонує свою продукцію лише одному покупцеві. Такий стан ринку

визначається як монопсонія (psoneo – купую). За монополії влада на ринку належить одному

виробнику, а за монопсонії – єдиному покупцю. А іноді буває і така ситуація, коли на ринку

співпрацюють лише один продавець і один покупець, які є взаємозалежними. У такому разі

монополія і монопсонія змушені мирно співіснувати. Тут кожен учасник є господарем на своєму

ринку. Щодо контрагента він має ексклюзивні права, а отже й можливості тиску, тобто можна

вважати, що ринкова влада між монополістом і монопсоністом урівноважується. Ситуація, за якої

продавці і покупці на ринку мають приблизно рівні можливості, називається дуополією.

В реальному житті, як правило, існують перехідні форми визначених вище станів ринку.

Зокрема, це має місце, коли, наприклад, на ринку співпрацюють єдиний продавець і лише

декілька потужних покупців або один покупець і декілька потужних продавців. Зрозуміло, що

обидві сторони в цій ситуації мають певні важелі впливу одна на одну. Їх не можна розглядати як

5

монополію чи монопсонію в чистому вигляді. Такі ситуації є відповідно обмеженою

монополією і обмеженою монопсоніею.

Вищенаведені кількісні характеристики ринків систематизуємо та наведено в табл. 1.2.1

Таблиця 1.2.1

Види ринків залежно від кількості учасників

ПОКУПЦІ

ПРОДАВЦІ Один Декілька Багато

Один дуополія обмежена монополія чиста монополія

Декілька обмежена монопсонія дуополія олігополія

Багато чиста монопсонія обмежена монопсонія чиста конкуренція

Джерело: [4].

Механізм ринкового регулювання конкурентних відносин у рамках кожної моделі має свої

істотні відмінності. Умовності моделі ринку чистої конкуренції, а також абстрактність її вихідних

положень (необмежена кількість підприємств, абсолютний ступінь стандартизації продукції, рівна

й гранично мала потужність підприємств) не дають можливості за її допомогою описати реально

існуючі ринки. Але ця модель має велике теоретичне значення для вивчення реальних ринків, де

конкуренція обмежена різними суб’єктивними й об’єктивними причинами.

Ринки недосконалої конкуренції становлять найбільший інтерес з практичної точки зору,

оскільки охоплюють переважну більшість виробленої продукції різного призначення. Середовище

конкуренції заповнене більшою кількістю дрібних і середніх підприємств, жодне з яких не має

значної частки в загальному обсязі продаж. Головна особливість такого ринку – відсутність

широко відомих лідерів, що істотно впливають на розвиток умов і тенденцій у галузі.

Основною умовою, за якою працює ринковий механізм, що забезпечує стабільне зростання

економіки, розмаїтість асортименту і високу якість товарів та послуг, є ринкова конкуренція.

Формування конкурентних відносин сприяє створенню розвинутого, цивілізованого ринку, що

включає сферу виробництва й товарообміну. При цьому конкуренція виконує ряд важливих

функцій, серед яких:

- визначення ринкової вартості товару в процесі конкурентної боротьби;

- стимулювання впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво як

економічний інструмент забезпечення „виживання” підприємств й одержання інших переваг перед

конкурентами;

- відбір у процесі конкуренції найбільш ефективних форм власності й господарювання,

виключення її неефективних ланок через механізм банкрутства.