3. Економічний та бухгалтерський підходи до визначення витрат. Зовнішні та внутрішні витрати. “Нормальний прибуток” як елемент витрат. Економічний та бухгалтерський прибуток.

Центральне місце в аналізі господарської діяльності будь-якого комерційного підприємства займає аналіз витрат та доходу в тій або іншій формі. Вся сукупність витрат, пов’язаних з використанням ресурсів та послуг для виробництва продукції, називається витратами виробництва. Останні в залежності від їх відношення до власності підприємства та характеру обліку поділяються на бухгалтерські (явні) та економічні (явні + неявні) витрати виробництва.

Явні витрати – це витрати підприємства на оплату послуг, введених у виробничий процес економічних ресурсів, які куплені чи взяті в оренду. Ці витрати забезпечують здійснення виробничого процесу ресурсами і виплачується власникам факторів, які не є ні власниками, ні керівниками цього підприємства. Явні витрати ще називають зовнішніми у зв’язку з тим, що вони виходять за межі власного підприємства і спрямовуються до інших підприємств чи господарств, які постачають підприємству ресурси. До цих витрат відносять, наприклад, плату за сировину та матеріали, заробітну плату найманих працівників, сплату відсотків за кредити, ренту за оренду землі, оплату транспортних витрат, різного роду консультаційних послуг, страхові внески, податки тощо.

Явні витрати називають альтернативними з таких причин: по-перше, підприємство, здійснюючи оплату за одні ресурси, втрачає можливість використати інші – взаємозамінними. По-друге, тому, що тими ресурсами, які використовує одне підприємство, водночас не може скористатись інше.

Ці витрати називають явними тому, що вони очевидно, явно переходять від власників грошей до власників ресурсів. Їх зараховують до бухгалтерських витрат у зв’язку з тим, що вони відображаються в бухгалтерському обліку.

Неявні витрати містять в собі витрати ресурсів, що належать підприємству. Це ті витрати, що не виступають у формі грошових платежів постачальників факторів виробництва та проміжних виробів. Якщо підприємство, власником якого є керівництво, має свій власний реальний капітал у вигляді будівель, споруд, машин, передавальних механізмів тощо, то власник оцінюючи результати своєї економічної діяльності та доходи від неї, зіставляє наявні доходи з тими доходами, які міг би отримати, якби використав свої наявні ресурси для іншої, найбільш вигідної діяльності.

Неявні витрати ще називають внутрішніми витратами, оскільки за своїм змістом вони відображають грошову оцінку втрачених можливостей використати власні ресурси підприємства шляхом, відмінним від уже обраного способу їх використання.

Неявні витрати називають альтернативними тому, що будь-який обраний вид економічної діяльності можна змінити на інший, привабливіший з погляду економічної доцільності, критерієм якої є рівень прибутковості.

Неявні затрати не враховує бухгалтерія. Але власник – керівник підприємства враховує ці втрачені можливості для того, щоб прийняти рішення, чи доцільно йому продовжувати цю справу, чи варто змінити вид або напрям своєї діяльності.

Сукупність явних та неявних витрат становить поняття економічних витрат, до яких відносять як фактично здійснені, так і недоотриманий дохід від найкращого потенційного можливого способу використання власних ресурсів (капіталу, грошових коштів).

Ефективність розміщення підприємством (фірмою) своїх ресурсів відбивається не тільки на витратах виробництва. Мінімізація витрат створює умови для появи та росту прибутку фірми. Оскільки витрати це всі видатки фірми в процесі виробництва, то прибуток є результатом цього процесу.

Бухгалтерський прибуток – це різниця між виторгом від реалізації та явними витратами.

Економічний прибуток визначається як різниця між виручкою від реалізації (сукупним виторгом) та сумою явних і неявних витрат.

Інакше кажучи, бухгалтерський прибуток – це прибуток підприємства до вирахування затрат, пов’язаних з використанням власних ресурсів підприємства.

Альтернативні неявні витрати, відшкодовані внаслідок реалізації виробленого підприємством продукту, утворюють нормальний прибуток підприємства. Саме його величина визначає для підприємця доцільність (чи недоцільність) утримувати свій капітал (свої ресурси) в уже обраній сфері діяльності. Якщо нормальний прибуток не відшкодовує неявних витрат, підприємець шукатиме іншу сферу застосування свого капіталу.

Прибуток, що перевищує рівень нормального, утворює економічний прибуток. Величина економічного прибутку залежить від ефективності роботи підприємства.

Нормальний прибуток визначається рівнем ефективності використання аналогічних ресурсів в економіці загалом.