
- •1. Вступ до філософії Сутність філософії та її роль у суспільстві
- •Типи світоглядів
- •Поняття «філософія»
- •Предмет філософії
- •Специфіка філософського знання
- •Специфіка філософського знання
- •Духовні джерела філософії
- •Філософські методи
- •Функції філософії
- •2. Історичні типи філософії Методологічні проблеми історії філософії Предмет історії філософії
- •Історія філософії та філософія історії
- •Методи історико-філософського аналізу
- •Західна та східна моделі (парадигми) філософії
- •Філософія в Давніх Індії, Китаї та Греції
- •Давньоіндійська філософія
- •Давня китайська філософія
- •Конфуціанство
- •Даосизм
- •Філософія Давньої Греції
- •Натурфілософія
- •Класичний період давньогрецької філософії
- •Філософія епохи еллінізму
- •Філософія середньовіччя та епохи Відродження Філософія середньовіччя
- •Патристика
- •Схоластика
- •Філософія епохи Відродження
- •Західноєвропейська філософія Нового часу (XVII—XVIII ст.)
- •Наукова революція XVI—XVII ст. Та її вплив на розвиток філософії
- •Основні протилежні напрями у філософії Нового часу
- •Емпіризм. Англійська філософія XVII — XVIII ст.
- •Раціоналізм
- •Філософія Просвітництва
- •Критична філософія і. Канта
- •Суб'єктивний ідеалізм і. Фіхте
- •Об'єктивний ідеалізм ф.-в.-й. Шеллінга
- •Система ідеалістичної діалектики г.-в.-ф. Гегеля
- •Філософія л. Фейєрбаха
- •Філософія марксизму
- •Сучасна світова філософія Позитивізм
- •Махізм і емпіріокритицизм («друга хвиля» позитивізму)
- •Конвенціоналізм а. Пуанкаре
- •Неопозитивізм і аналітична філософія
- •«Критичний раціоналізм»
- •Історична школа філософії науки
- •Прагматизм
- •Ірраціоналізм у сучасній філософії
- •«Філософія життя»
- •Феноменологія
- •Екзистенційна філософія
- •Українська філософія Дохристиянські витоки української філософії
- •Філософська думка часів Київської Русі
- •Філософія українського Відродження та бароко
- •Філософія г. Сковороди
- •Філософія Просвітництва й романтизму в Україні
- •Філософія української національної ідеї
- •3. Філософське розуміння світу Філософське вчення про буття (онтологія) Проблема буття у філософії
- •Вчення про світ
- •Підстави існування світу
- •Сфери буття світу
- •Категорії як структури буття Проблема категорій в історії філософії
- •Основні категорії онтології
- •Діалектика парних категорій та їх методологічна функція
- •Свідомість Поняття «свідомість»
- •Проблема свідомості в історії філософії
- •Свідомість в контексті відношень людини до світу і до власного тіла
- •Виникнення свідомості
- •Ознаки (властивості) свідомості та її структура
- •Філософія пізнання (гносеологія) Пізнання як предмет філософського аналізу
- •Сутність пізнання у філософській традиції
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні
- •Методологія наукового пізнання
- •Проблема істини в пізнанні
- •Теорія цінностей (аксіологія) Визначення цінностей. Об'єктивістська та суб'єктивістська концепції цінностей
- •Класифікація цінностей
- •Функції цінностей
- •Оцінка та істина
- •4. Філософія людини Філософська антропологія Релігійно-міфологічна антропософія
- •Натуралістична (наукова) антропософія
- •Філософські проблеми антропогенезу
- •Біологічне і соціальне в людині
- •Біологія і культура в генезисі людини
- •Сфери буття людини
- •Філософія культури Поняття культури та її сутнісні начала
- •Атрибутивні ознаки і властивості культури
- •Генезис теорії культури
- •Проблема кризи сучасної культури
- •Філософія релігії Поняття і проблемна сфера філософії релігії
- •Поняття феномену релігії
- •Філософські концепції природи релігії
- •Основні елементи та структура релігії
- •Буття Бога у філософській інтерпретації
- •5. Філософія і суспільство Основні засади філософського розуміння суспільства (філософія суспільства) Природа суспільства у філософській традиції
- •Онтологія соціального
- •Форми організації суспільного буття
- •Малі та середні соціальні групи Малі соціальні групи
- •Середні соціальні групи
- •Великі соціальні групи як основні суб'єкти суспільного розвитку (класи, нації)
- •Філософія історії Філософія історії: поняття і предмет
- •Лінійна філософія історії
- •Нелінійна філософія історії
- •Філософія права Філософія права: поняття і предмет
- •Сутність права
- •Право і закон
- •Людина і право
- •Правова держава
- •Громадянське суспільство
- •Філософія економіки Сутність і проблемна сфера філософії економіки
- •Зміст та еволюція поняття «економіка»
- •Сутність та особливості суспільного виробництва
- •Філософія грошей
- •Філософія техніки Техніка та історія людства
- •Філософія техніки: історія становлення та предмет вивчення
- •Техніка як філософське поняття
- •Головні проблеми досліджень у філософії техніки
- •Проблема оцінки техніки
- •Література з філософії
Даосизм
Засновником даосизму — другої за значенням течії у філософії Китаю — є Лао-цзи, якому приписується авторство трактату «Дао де цзін». Якщо конфуціанство в основному звернуте до суспільної проблематики, то даосизм зосереджується на природі, світі. Основним його поняттям є дао — шлях, доля, природна закономірність, всепороджуюча порожнеча, невидиме, яке наявне у видимому. Воно позбавлене форми, перебуває в безперервному русі. «Перетворення невидимого (дао) безкінечні. (Дао) — найглибинніші ворота народження... Воно існує вічно... і його дії невичерпні», — зазначається в трактаті.
Даосизм — філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному божественному законові дао.
Як філософська доктрина даосизм порушує проблему справжнього, відмінного від видимого буття, поділяє світ на невидиме дао і видимий, створений ним світ речей. Ставлення дао до конкретних речей важко звести до якоїсь логічної схеми. Дао — нематеріальна субстанція, позбавлена тілесності. Водночас воно не є і духовною субстанцією, оскільки постає як реальний момент у перетворенні речей. Дао є і субстанцією, і несубстанцією (вічним рухом), воно існує мовби окремо і невідокремлене від речей, пронизує їх, творить речі й існує в речах. Оця невловимість дао, відсутність правдоподібного зв'язку між видимим і невидимим зумовлює містицизм вчення. Таємниця дао відкривається не всім, а тільки тим, «хто вільний від пристрастей, бачить чудесну таїну дао, а хто має пристрасть, бачить його тільки в конечній формі».
Суть дао зумовлює і правила поведінки його прибічників. Мудрець, який пізнав дао, є бездіяльним. Хто служить дао, той поступово пригашує, обмежує свої бажання, доходячи в цьому до недіяння. Однак, вважають даосити, недіяння є найбільшим діянням, завдяки йому можливо досягнути більшого, ніж діянням. Звеличення споглядання й аскетизму споріднює даосизм з буддизмом, на основі синтезу яких виник у середні віки дзен-буддизм.
Трактат «Дао де цзін» містить чудові зразки наївної діалектики, зокрема здогади щодо місця протилежностей у світі. «Коли всі в Піднебесній (так китайці називали свою державу) дізнаються, що прекрасне є прекрасним, з'являється й потворне. Коли всі дізнаються, що добро є добром, виникає і зло. Тому буття і небуття породжують одне одного...» Всі істоти містять у собі протилежні часточки — «ян» та «інь».
За своєю соціальною базою даосизм спрямований проти конфуціанства. Людинолюбство і вченість Лао-цзи засуджує як протидію дао. Сентенція даоситів про те, що з подоланням вченості народ буде у стократ щасливішим, спрямована проти конфуціанців. Носіями ідей даосизму були родова аристократія, усунута від влади (звідси туга за минулими часами, коли панувало дао, витіснене людинолюбством і лицемірством), а також монахи-аскети — носії ідей бездіяння, безкорисливості тощо. Дао гармонувало з ранньокласовими патріархальними відносинами, руйнування яких, на думку даоситів, призвело до погіршення суспільства.
Інші філософські течії Китаю — моїсти, легісти (законники), натурфілософи тощо — значно відрізнялись у поглядах на суспільство і суспільні відносини, але поняття «дао», «жень», «лі», протилежні часточки «ян» та «інь», посідають у них значне місце.
Дальший розвиток китайської філософії, який, по суті, звівся до примноження різноманітностей, а не до виходу на вищий рівень, зумовлений консерватизмом китайського суспільства, слабким зв'язком філософування з наукою, яка в Китаї так і не піднялася до теоретичної форми.