2.2. Структурна схема розробки проектно-конструкторської документації
Етапам конструкторської та технологічної підготовки виробництва передує ряд проектних робіт, які забезпечують інформаційну готовність конструкторської підготовки виробництва і полягають у роботах, що виконуються моделюючими або проектними організаціями. Якісна розробка ПКД та її впровадження у виробництво неможливо без проведення відповідної оцінки якості і контролю виробу, що проектується, на усіх етапах його розробки.
Процес створення ПКД можна систематизувати за видами робіт, які забезпечують якісне виконання документації при розробці нових моделей одягу (рис. 4).
Рис. 4. Схема процесу розробки проектно-конструкторської документації
Інформаційне забезпечення ПКД складається з двох блоків – це проектна підготовка виробництва і наявність нормативно-технічної документації.
Проектна підготовка виробництва (ППР) полягає у проведенні наступних видів робіт, що виконуються спеціальною групою висококваліфікованих фахівців під керівництвом головного конструктора у проектних організаціях:
проектування базових конструкцій (БК);
проектування типових конструкцій (ТБК);
проектування конструктивно-декоративних елементів (КДЕ);
підготовка каталогів уніфікованих елементів (деталей та вузлів);
підготовка схем побудови похідних деталей;
підготовка схем градації лекал.
Інформаційне забезпечення розробки ПКД базується на застосуванні нормативно-технічної документації яка надана у державних і галузевих стандартах та стандартах підприємств.
Державні стандарти, де надані терміни та їх визначення на вироби, деталі, технологію швейного виробництва і дефектів тощо.
Галузеві стандарти, які визначають нормативно-технічну документацію на швейні вироби і технічні вимоги до якості одягу різного асортименту.
Стандарти підприємств, що призначені для удосконалення роботи підприємств і підвищення якості продукції. Вони визначають порядок конструкторської і технологічної підготовки виробництва, конкретизують технічні вимоги до якості крою, методів виготовлення і є обов’язковими для даного підприємства.
Оцінка і контроль якості зразка виробу і ПКД виконується на усіх етапах проектування за допомогою розрахунку показників технологічності, економічності та уніфікації, а також визначення дефектів виробу.
Конструкторська документація на виріб, що проектується, складається з лекал-оригіналів середнього розміру, технічного опису на модель, зразка-еталону, креслення градації лекал або комплекту лекал на усі розміри і рости, що рекомендуються до випуску моделі одягу.
2.3. Види промислових лекал
Розробка промислових лекал деталей одягу є кінцевим етапом проектування швейних виробів. Особливістю розробки промислових лекал деталей одягу є те, що навіть для однотипних моделей, але для різних технологічних потоків, можливі різні конструктивно-технологічні рішення виробів.
При розробці лекал деталей необхідно враховувати чинники, що забезпечують точність і надійність конструкції. До них можна віднести: властивості матеріалів, конфігурація і розміщення ліній членування деталей та інше. Від рівня виконання промислових лекал залежить якість виробу, що проектується, показники його технологічності та економічності. Наприклад, від конфігурації зрізів деталей, їх спряженості залежать витрати часу на виконання з’єднувальних швів, процент міжлекальних випадів.
Лекала різняться між собою за видом, призначенням, інформативністю і поділяються на певні групи відповідно до класифікації (рис.5). За призначенням лекала поділяються на контрольні (еталони) та робочі. За видом деталей, з яких складається конструкція одягу, розробляються лекала на основні та похідні деталі. За видом матеріалів, з яких виготовляються деталі одягу, лекала поділяються на лекала деталей з основних, підкладочних та прокладочних матеріалів. Окрему групу складають допоміжні лекала, які розробляються на основі контрольних лекал і використовуються на певному робочому місці для виконання допоміжних операцій.
Матеріал прокладки Матеріал верху Матеріал підкладки Матеріал верху Матеріал підкладки Матеріал прокладки
Рис.5. Класифікація промислових лекал
Лекала-оригінали – відповідають зразку моделі виробу базового розміру і містять усі необхідні відомості щодо деталей, конфігурації, розміру, матеріалів, методів обробки.
Лекала-еталони – розробляються на основі лекал-оригіналів шляхом градації на усі розміри і зрости, що рекомендовані для виготовлення виробу.
Робочі лекала – розробляють на основі лекал-еталонів, вони призначені для використання при розкрої, при встановленні норм витрат матеріалів, перевірці якості крою та виготовленні виробів на певному робочому місці.
Допоміжні лекала – розробляють за лекалами-еталонами, вони використовуються при розкрої та виготовленні виробів для нанесення допоміжних ліній і уточнення зрізів деталей.
Відповідно до ДСТУ ЄСКД виконуються робочі креслення деталей одягу або лекала з технічного картону за ГОСТ 8273-75.
Вихідними даними для розробки креслень деталей одягу або лекал є наступна інформація.
Відомості про виріб (технічний рисунок, зразок моделі, скорочений технічний опис на модель).
Остаточне креслення деталей конструкції виробу або комплект остаточних лекал на модель.
Відомості про властивості матеріалів (деформації параметрів тканини під час волого-теплової обробки, осипання, товщина, здатність до технологічних деформацій посадки і розтягування).
Відомості щодо методів обробки і технологічного обладнання.
Відомості про організаційні форми технологічного потоку.
При розробці контрольних лекал необхідно враховувати властивості матеріалів: усадку, товщину, осипання, здатність до технологічних деформацій.
Під усадкою матеріалів розуміють властивості матеріалів змінювати лінійні розміри в процесі технологічної і волого-теплової обробки. Величина усадки надається в процентах в напрямі нитки основи і утоку відповідно до групи матеріалів.
Товщина і осипання матеріалів впливають на вибір методів обробки виробу і визначають величини технологічних припусків в лекалах.
Здатність матеріалів до технологічних деформацій зумовлює можливість створення об’ємної форми виробу. При застосуванні сучасних методів технологічної обробки виробів передбачають два види деформації по зрізах деталей: розтягування та зпрасування. Наприклад: по ліктьовому зрізу двошовного рукава виконується зпрасування, а по передньому – розтягування.
При розробці лекал необхідно враховувати відомості про методи технологічної обробки, види технологічного обладнання і організаційні форми виробництва, які визначають вид і конструкцію швів, величини технологічних припусків, впливають на конструкцію деяких деталей.
Розробка промислових лекал виконується в певній послідовності (рис.6):
Рис.6. Послідовність розробки контрольних лекал-оригіналів на деталі виробу
Етапи розробки лекал-оригіналів на основні деталі виробу
До основних деталей конструкції належать деталі пілочки, спинки, рукава, нижнього коміру або їх складові частини. Розробка лекал-оригіналів на основні деталі виконується в декілька етапів.
Перший етап розробки лекал-оригіналів полягає в перевірці остаточного креслення конструкції або комплекту остаточних лекал на: балансове співвідношення; спряженість криволінійних зрізів; накладаємість та конфігурацію зрізів, що з'єднуються; наявність контрольних позначок на зрізах;
визначення величин технологічних деформацій по зрізах.
Для виконання цієї роботи користуються шаблонами остаточних лекал. На шаблони наносяться основні лінії вимірювання (лінія глибини пройми, талії, стегон, довжини виробу, довжини і ширини рукава та ін.) і визначають розміри лекал по лініям вимірювання. На лекалах перевіряються наявність і місця розташування контрольних позначок по лініях пройми, окату рукава, бокових зрізах, рельєфах, лінії вшивання коміру. Перевіряється спряженість криволінійних зрізів ліній горловини, пройми, низу виробу. Також перевіряється конфігурація та відповідність довжин зрізів, що з'єднуються між собою.
Виконується перевірка величин технологічних деформацій по зрізах деталей, оскільки технологічні деформації не повинні перевищувати допустимі норми з урахуванням властивостей матеріалів. Місце розташування технологічних деформацій по зрізах деталей визначається контрольними позначками. Величина технологічних деформацій по зрізах (∆L) розраховується як різниця довжин ділянок зрізів, що з’єднуються між собою із суміщенням по контрольних позначках.
Величина технологічної деформації по зрізу деталі не повинна перевищувати допустиму норму посадки або розтягування матеріалу (табл. 5).
Таблиця 5