4. Методи добору проб

У практиці випробувань волокон і ниток методи добору проб (вибірок) бувають одноступеневі, двоступеневі та багатоступеневі; з останніх використовують триступеневі.

Одноступеневі методи добору проб передбачають добір проби з усієї генеральної сукупності без попереднього розподілу її на частини. Так, пробою одного ступеню є проба з декількох ділянок ниток з одного пакування або середня проба волокна з однієї паки. При доборі проб часто використовують метод «всліпу», який полягає у доборі об'єктів з різних частин партії матеріалу незалежно від суб'єктивної оцінки якості відібраних об'єктів. Якщо при цьому можна візуально виявляти дефектні об'єкти, або вони відрізняються за іншими ознаками, то даний метод застосовувати не можна. Якщо об'єкти генеральної сукупності можна пронумерувати, то використовують випадковий добір із застосуванням таблиць випадкових чисел. Можливо також використання систематичного добору, який передбачає відбір об'єктів через визначений інтервал.

Двоступеневі методи добору проб застосовують при поділі генеральної сукупності (партії продукції) на окремі, приблизно рівні, частини і фіксації цього поділу у вибірці, а також при запису й обробці результатів випробувань.

Партії сировини найчастіше складаються з пак (пакувальних одиниць), а партії ниток з пакувальних одиниць і окремих одиниць продукції – пакувань. Тому при двоступеневому доборі спочатку відбирають пакувальні одиниці або одиниці продукції (паки або пакування), а потім на другому ступеню відбирають волокна з кожної паки або ділянки ниток з кожного пакування. Однак, якщо партія матеріалу поділена на частині, відібрані з різних її частин об'єкти (волокна, ділянки ниток) потім поєднують в одну загальну вибірку. Така вибірка називається одноступінчатою. Вона буде такою ж і при об'єднанні всіх результатів випробувань, без підрозділу їх відповідно окремим частинам сукупності.

Триступеневі методидобору використовують у випадку, коли генеральна сукупність розділена на приблизно рівні частини, кожна з яких поділяється на серії з приблизно однаковою кількістю продукції. З декількох частин продукції відбирають по однаковій кількості серій, а з кожної відібраної серії випробують по однаковому числу одиниць продукції. Наприклад, при випробуванні партії ниток відбирають кілька пакувальних одиниць, потім з кожної беруть однакове число пакувань (одиниць продукції), а з кожного пакування випробовують однакове число відрізків ниток (точечних проб). На кожному ступеню звичайно практикують добір проб методом «всліпу», хоча іноді використовують методи випадкового та систематичного добору.

5. Особливості добору та приготування проб волокон та ниток

З партії сировини масою в кілька тонн розкривають певну кількість пак (пакувальних одиниць) і відбирають точечні проби, а з них складають об'єднану пробу до 1 кг. З неї в один або в кілька прийомів складають проби, або малі проби масою у декілька грамів, які мають у стандартах для волокон різних видів різноманітні найменування. Для деяких випробувань сировину необхідно звільнити від сторонніх домішок, а при визначенні довжини – розпрямити та паралелізувати окремі волокна. Тому пробу волокон часто піддають додатковій обробці, у процесі якої, крім видалення домішок і паралелізації волокон, досягається їх найкраще перемішування. Приготовлені проби можуть досліджуватися не цілком, а частково. У підсумку при вимірі деяких показників якості використовують лише кілька міліграмів волокон.

Частина партії текстильних ниток, упакована в окрему тару (ящик, тюк, мішок, пачку та ін.), називається пакувальною одиницею, а найменша частина партії ниток – одиницею продукції (моток, початок, шпуля та ін.). У літературі, крім терміна “одиниця продукції”,використовується термін“пакування”. Мотки (пасми) або відрізки (ділянки) одиночних ниток для випробовувань називаютьсяточечними пробами.

Пакувальні одиниці ниток для їх випробувань відбирають методом найбільшої об'єктивності (“всліпу”) або випадковим методом.

Число пакувальних одиниць, які відбираються, і одиниць продукції (пакувань) для випробувань залежить від маси партії ниток і для різних видів регламентується стандартами.

Для забезпечення однакової ймовірності вилучення у вибірку з пакувальної одиниці будь-якого пакування можна також використовувати систематичний добір. Для цього пакування перекладають з розкритого упакування в порожній ящик й одночасно їх перераховують. Пакування з порядковими номерами, які відрізняються на постійний інтервал, наприклад пакування 10-е, 20-е, 30-е і т.д., відкладають убік і з них складають вибірку. Кількість випробувань (точечних проб) з кожного пакування при визначенні лінійної густини ниток, розривного навантаження та подовження, крутки і укрутки ниток вказуються у відповідних стандартах. Перед початком випробувань з кожного пакування відмотують і відкидають нитку довжиною, що зазначена у перерахованих стандартах. У них також регламентується довжина нитки між окремими випробуваннями, яка змотується і не використовується.

Слід враховувати, що на пакуваннях властивості нитки, особливо з великою довжиною, можуть відрізнятися у зовнішніх, серединних і внутрішніх шарах. У цьому випадку проби відбирають окремо з різних шарів, а результати випробувань також обробляють окремо.

Для визначення фактичної вологості ниток одиниці продукції відбирають з внутрішньої частини пакувальної одиниці та з частин, які контактують з тарою. Добір проб на підприємстві-виробникові роблять у процесі упакування партії ниток безпосередньо перед її зважуванням, а на підприємстві-споживачеві – у процесі зважування або відразу після нього. З відібраних одиниць продукції відбирають, для випробувань у сушильному апараті одну пробу масою 100-250 г, а для випробувань у сушильній шафі – дві по 8-10 г. Перед добором проб з кожної одиниці продукції відмотують або зрізають десять зовнішніх шарів ниток, які потім відкидають. Якщо немає можливості зважити пробу в момент добору, її поміщають у вологонепроникну тару. Масу проби допускається визначати за різницею маси одиниць продукції до і після відмотування проби.