Визначення характеристик скрученості пряжі та швейних ниток

Скрученість забезпечує зв’язок між елементами нитки. Збільшення сил тангенційного опору волокон, яке відбувається завдяки ущільненню маси при скручуванні, дає змогу отримати пряжу з волокон порівняно невеликої довжини. При цьому міцність пряжі та інші властивості залежать від ступеня (інтенсивності) скручування. Скручуванням декількох ниток (пряжі) отримають більш товсту, міцну та рівномірну нитку. Використовуючи різну інтенсивність та способи скручування, отримають також нитки з різними зовнішніми ефектами та об’ємністю.

До характеристик будови ниток відносять напрямок крутіння. При правому напрямку крутіння (Z) окремі складові нитки направлені зліва вверх направо, а при лівому (S) – справа вверх наліво.

Для ниток, що скручені у декілька прийомів, напрямок скручування може змінюватись для кожного періоду скручування Z/Z/S або Z/S/Z. Таке чергування скручування необхідне для урівноваження скрученості крученої пряжі, а також швейних ниток.

Застосування ниток та пряжі з різним та однаковим напрямком крутіння по-різному сприяє зовнішньому оформленню тканин, а також надає їм деякі властивості. Якщо скрученість основних та уточних ниток у тканині має однаковий напрямок, то малюнок переплетення виступає більш чітко. Якщо нитки основи та утоку мають різний напрямок в момент крутіння, то в тканині витки розташовані в одному напрямку, завдяки чому полегшуються процеси начісування ворсу та валки тканин.

Скрученість ниток характеризується числом скручень К, яке вказує кількість витків навколо осі нитки, яке припадає на одиницю довжини нитки до розкручування. Величина скрученості для різних видів пряжі та ниток може бути різною та коливатися в межах від 80 до 3200 скручень на 1 м.

Величина скрученості залежить від лінійної густини, інтенсивність її пов’язана з лінійною густиною пряжі та ниток, але показник скрученості К не характеризує інтенсивність скручування в залежності від лінійної густини пряжі та ниток.

Номінальне число скручень К_н – число скручень на 1 м, яке встановлюється нормативно-технічною документацією.

Фактичне число скручень К_ф – число скручень на 1 м, яке визначають дослідним шляхом. Його розраховують за формулою (4.8):

(4.8)

де n – це кількість випробувань; L₀ – затискна довжина, м; К_і – число скручень в окремих випробуваннях.

Для визначення фактичного числа скручень ниток застосовують метод розкручування та метод подвійного скручення.

Метод безпосереднього розкручування полягає в розкручуванні відрізка нитки, що закріплений в затисках круткомеру, до повної паралелізації складових нитки. При методі подвійного скручування відрізок нитки спочатку розкручують, а потім закручують до первинної довжини і фіксують подвійне число скручень. Метод визначення числа скручень обирають в залежності від виду ниток та їх лінійної густини.

Величину скорочення нитки в процесі скручування характеризують укруткою. Укрутка У – це різниця між початковою довжиною L₀ мм та довжиною нитки після розкручування L₁, мм, виражена у відсотках від початкової довжини:

(4.9)

де L₁ – довжина проби після розкручування, мм;

L₀ – затискна довжина проби, мм;

а - укручення проби, мм.

Відхилення фактичного числа скручень від номінального, %, розраховується за формулою:

, (4.10)

де К_н - номінальне число скручень на 1 м, кр/м.

Для оцінки інтенсивності скручування волокон у пряжі або нитках використовують комплексний критерій – коефіцієнт скручування ниток α, який визначають за формулою:

, (4.11)

де Т_ф – фактична лінійна густина ниток, текс; 100 – поправочний коефіцієнт.