Штучні текстильні волокна

Віскозне	Ацетатне	Триацетатне

Синтетичні текстильні волокна

Таблиця 3.4

Поліамідне	Поліефірне	Поліакрілонітрилове

Розпізнавання волокон рослинного та тваринного походження за характером горіння

При спалюванні волокон встановлюють запах продуктів горіння, що виділяються, швидкість та характер горіння, поведінку після видалення з полум’я, характер залишку після спалювання.

Волокна, які досліджуються, повинні бути щільно скручені в джгутик для того, щоб зменшити швидкість горіння.

В процесі горіння зразок повинен бути нерухомим. Його повільно вводять до краю полум’я горілки. При наближенні зразка до полум’я необхідно відмітити поведінку зразка (плавиться, скручується, скорочується, обвуглюється або згоряє поблизу полум’я). Коли зразок знаходиться у полум’ї, слід звернути увагу, чи відбувається горіння, чи продовжується воно, якщо волокно видалити з полум’я. При цьому відмічають запах продуктів горіння, а також кількість золи, її форму, колір та густину. Спостереження пропонується фіксувати у вигляді таблиці 3.5.

Характер горіння натуральних волокон

• Волокна рослинного походження (бавовна, льон) горять жовтим полум’ям; при горінні не плавляться, не змінюють форми при піднесенні до полум’я; горять повністю; після спалення утворюється попіл світло-сірого кольору. При згоранні відчувається запах паленого паперу.

• Волокна тваринного походження (вовна, шовк) при піднесенні до полум’я горять повільно, розплавляються та скручуються у напрямку від полум’я, із запахом паленого пір’я, при видаленні з полум’я тухнуть. При спаленні утворюється кулька чорного кольору, яка легко розтирається.

Таблиця 3.5

Волокно	Поведінка волокна			Запах	Залишок після горіння
	Поблизу полум’я	В полум’ї	Після видалення з полум’я

Характер горіння хімічних волокон

• Ацетатні, триацетатні волокна, нітрон– при піднесенні до полум’я волокна плавляться, а нерозплавлена частина не усаджується; при видалені з полум’я волокна продовжують горіти з плавленням; вид залишку – неламка, спечена кулька; при горінні з’являється слабкий запах оцтової кислоти (ацетатні та триацетатні волокна); нітрон горить без характерного запаху.

• Поліамідні та поліефірні волокна– при піднесенні до полум’я плавляться без характерного запаху, нерозплавлена частина усаджується в напрямку від полум’я. Вид залишку (попіл) – тверда кулька від жовтуватого до темного кольору (в залежності від кольору самого волокна); з розплаву можна витягнути довгі нитки, якщо розплавлені кінці прижати до корпуса горілки.

Контрольні запитання

1. Які особливості будови бавовняних волокон різного ступеню зрілості?

2. Які особливості будови елементарного та технічного волокон льону?

3. Які типи вовняних волокон вам відомі?

4. Які особливості будови шовкової коконної нитки?

5. Які відмітні ознаки повздовжніх видів поперечних зрізів для штучних волокон вам відомі?

6. Які відмітні ознаки повздовжніх видів поперечних зрізів для синтетичних волокон вам відомі?

Лабораторна робота № 4

Визначення основних структурних характеристик текстильних ниток

Мета роботи – вивчити методи визначення лінійної густини, показників скручення, укрутки пряжі і швейних ниток

Завдання

1. Визначити характеристики структури пряжі та швейних ниток.

2. Ознайомитись з будовою та принципом дії мотовила, вагового квадранту, торсійних вагів та круткоміру (КУ-500-2М).

3. Підготувати проби та провести випробування для визначення лінійної густини, напрямку крутки, кількості скручень, кількості складань та укрутки пряжі та швейних ниток.

4. Визначити нерівномірність ниток за показником лінійної густини.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Визначення лінійної густини, діаметру пряжі та швейних ниток

Лінійна густина ниток Т, текс, визначається як маса одиниці довжини за формулою (4.1):

, [текс] (4.1)

де m – маса нитки [г]; L – довжина нитки [км].

Для вимірювання лінійної густини застосовуються також наступні одиниці вимірювання: мілітекс, децітекс, кілотекс. Лінійну густину визначають числом, за яким йде назва одиниці вимірювань. Наприклад: 300 мтекс, 50 текс, 35 дтекс 1 текс = мг/м = г/км

Лінійну густину кручених та трощених ниток називають результуючою лінійною густиною.

Лінійну густину та результуючу лінійну густину ниток та пряжі виділяють як номінальну, фактичну та кондиційну.

Номінальна лінійна густина Т_н – це лінійна густина одиночної нитки, яка запроектована до виробітку.

Результуюча номінальна лінійна густина R_н – це лінійна густина крученої або трощеної нитки, що призначена до виробітку, яка визначається з урахуванням укрутки для кручених ниток.

Фактичну лінійну густину Т_ф пряжі або швейної нитки та фактичну результуючу лінійну густину R_н визначають за формулою (4.2) після кондиціювання та зважування елементарних проб матеріалу:

, або ,[текс] (4.2)

де ∑m – загальна маса елементарних проб; l – довжина нитки в елементарній пробі, м; n – число елементарних проб.

Кондиційна лінійна густина Т_к пряжі або швейної нитки та кондиційна результуюча лінійна густина R_к являють собою фактичну лінійну густину відповідно одиночної або крученої (трощеної) нитки, яка приведена до нормованої вологості. Ці показники визначаються за формулами (4.3):

, або , [текс] (4.3)

де W_н – нормована вологість ниток, %; W_ф – фактична вологість ниток, %.

Показники лінійної густини є непрямими характеристиками товщини ниток. Чим більше показник лінійної густини, тим товща нитка. Однак, порівнювати за цим показником можна тільки товщину ниток однакового волокнистого складу та будови. Відносне відхилення кондиційної лінійної густини Тк від номінальної Т_н визначається за формулою(5.4):

(4.4)

Діаметр пряжі та ниток визначають розрахунковим або експериментальним шляхом.

Розрахунок діаметру швейної нитки d, мм, ведеться за формулою (4.5):

, або (мм) (4.5)

де δ – середня густина ниток, г/см³, або мг/мм³.

Експериментально діаметр ниток визначають за допомогою проекційних приладів або мікроскопів з окулярним гвинтовим мікрометром, або з окуляром, що має окулярний мікрометр.

Тонину пряжі та ниток інколи характеризують також номером N, який визначається за формулою (4.6):

[] (4.6)

де L₀ –довжина зразка, мм, м, км;

m – маса зразка, мг, г, кг.

Для порівняння номеру Nта лінійної густини, використовують співвідношення:

(4.7)