2. Сутність віртуального підприємства: особливості, переваги та недоліки.

Віртуальні підприємства є однією з нових організаційних форм підприємств.

Віртуальне підприємство — це динамічна відкрита бізнес-система, сформована на базі єдиного інформаційного простору юридично незалежними підприємствами з метою сумісного використання власних ресурсів для наскрізної реалізації всіх етапів економічно привабливих проектів від джерела витоку первинної сировини до передачі продукції кінцевому споживачу. Згідно з цим підходом, учасниками віртуального підприємства виступають усі задіяні в процесі надання послуг, виробництва товару учасники. При цьому між учасниками зберігаються принципи конкуренції, а саме віртуальне підприємство є відкритою системою, вхід у яку і вихід з якої визначаються самими підприємствами.

Т.П. Подчасова [22], віртуальне підприємство розглядає у двох аспектах:

по-перше, як мережеву, комп’ютерно-опосередковану організаційну структуру, що складається з неоднорідних компонентів, розташованих у різних місцях, та створюється шляхом об’єднання організаційно-технологічних ресурсів сукупності підприємств та їх інтеграції шляхом використання комп’ютерної мережі;

по-друге, як тимчасову коопераційну мережу підприємств (організацій), що володіють певними можливостями для найкращого виконання ринкового замовлення, і базується на єдиній інформаційній системі.

З урахуванням вищенаведених визначень можна сформулювати головні ознаки віртуального підприємства (рис. 1)

Рис. 1.1 Основні ознаки віртуального підприємства

Найголовнішою перевагою віртуальних форм організацій є можливість обирати та використовувати найкращі ресурси, знання та здібності із найменшими витратами часу.

• зниження сукупних затрат (до 10—25 %);

• підвищення швидкості виконання ринкового замовлення;

• більш повне задоволення вимог споживача;

• гнучка адаптація до зміни навколишнього середовища;

• зниження перепон для виходу на нові ринки, у тому числі зовнішні;

• активізація інноваційних процесів, що стимулюються наявною конкуренцією.

Таке формування, як віртуальне підприємство є за своєю суттю структурою кластерного типу. Про це свідчить низка їх спільних ознак, серед яких вузька спеціалізація, добровільність об’єднання, самоорганізація, незалежність учасників, поєднання кооперації та конкуренції, орієнтованість на кінцевий результат, замкнений цикл виробництва — від первинної сировини до товару, призначеного для кінцевого споживача (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Модель експорту зерна підприємствами

з утворенням віртуального підприємства [7]

Відмінністю кластера від віртуального підприємства є його територіальна обмеженість та постійність функціонування. Віртуальне підприємство, як правило, створюється з метою виконання певного проекту, що й обмежує час його діяльності, а можливість поєднання учасників з різним місцезнаходженням забезпечує його гнучкістю та динамічністю. Якщо віртуальне підприємство функціонує постійно, воно набуває характеру віртуального кластера [7].

Формування мереж віртуального підприємства забезпечує гнучкість організацій і результативність бізнесу: через зближення міжорганізаційних вимог і технологічних змін мережі перетворилися у фундаментальну форму конкуренції в новій глобальній економіці.

Сучасне віртуальне підприємство має наявність мережної, комп’ютерно-опосередкованої організаційної структури, що складається з:

- неоднорідних компонентів, географічно (територіально) розподілених;

- створюваної за допомогою добору організаційно-технологічних ресурсів та з використанням комп'ютерної мережі;

- орієнтованої на випуск конкретного продукту і створюваної лише на період його виготовлення шляхом об'єднання виробничих можливостей і ресурсів, наданих іншими агентами (підприємствами, підприємцями, фізичними особами) на договірних умовах у заздалегідь визначеному обсязі і на фіксований час.

Отже, можна стверджувати, що віртуальне підприємство – це нова форма економічних організацій. Воно являє собою групу економічних суб'єктів, що поєднують свої сили для надання визначеної послуги.

На основі цього можна в загальному виді сформулювати основні функції управління віртуальним підприємством як мережею партнерів:

1. Визначення вимог (задач) проекту.

2. Пошук і оцінка можливих партнерів (виконавців).

3. Виділення виконавців, що оптимально відповідають задачам.

4. Залучення і розподіл виконавців.

5. Постійне відстеження і перерозподіл (якщо це необхідно) партнерів і ресурсів по задачах.

Особливості розвитку віртуальних підприємств у сучасних умовах:

• швидкість виконання ринкового замовлення;

• можливість зниження сукупних витрат;

• можливість більш повного задоволення потреб замовника;

• можливість гнучкої адаптація до змін навколишнього середовища;

• зменшення транспортних проблем;

• розробка неоднорідних комп’ютерних мереж і середовищ, застосування різноманітних програмних засобів;

• можливість знизити бар'єри виходу на нові ринки.

Характеристики віртуального підприємства:

• наявність можливості ідентифікувати і залучати ключові компетенції, необхідні для реалізації проекту (аспекти менеджменту знань);

• на основі компетенцій організувати процес створення і збуту продукції (аспекти функціонування мережі).

• надмірна економічна залежність від партнерів, що пов'язано з вузькою спеціалізацією учасників мережі;

• практична відсутність соціальної і матеріальної підтримки своїх партнерів унаслідок відмовлення від класичних довгострокових договірних форм і звичайних трудових відносин;

• небезпека надмірного ускладнення, обумовленого різнорідністю учасників підприємства, неясності у відношенні членства в ній, відкритості мереж, динаміки самоорганізації, невизначеності в плануванні для учасників віртуального підприємства.

В Україні віртуальні підприємства активно створюються та розвиваються. Першою серед таких підприємств є потужна корпорація «Квазар-Мікро». Тож, можна стверджувати, що в Uanet – українському сегменті Internet – існують повноцінні віртуальні підприємства.

Так, реалізовано проекти систем Інтернет-банкінгу (систем проведення банківських операцій через мережу Інтернет): наприклад, система Міжнародного комерційного банку та система Приватбанку.

Надаються в Україні електронні брокерські послуги. Серед систем, що надають можливість Інтернет-трейдінгу цінними паперами он-лайн, можна назвати системи компаній «Атланта Капітал» – @Line; «Сократ». Серед систем для здійснення валютних операцій на ринку FOREX, – систему компанії Forex Service.

Активно впроваджуються проекти вітчизняних електронних платіжних систем: «Система інтернет-комерції» – система на основі кредитних карток; Система «PayCash – Україна» - система на основі електронних грошей, що розміщуються на комп’ютері власника; Система «Інтерплат» – система з використанням смарт-карток Національної системи масових електронних платежів. Розвиваються системи для електронної торгівлі. Розробляються системи дистанційної освіти, інтернет-страхування та ін.